“Аквамен: Западина”. Король із блискітками

Перед новими читачами коміксів завжди стоїть питання, який же комікс вибрати, особливо, коли вони хочуть тільки познайомитися зі всесвітами Marvel чи DC. Якщо поглянути недосвідченим оком, то багато перезапусків, різні автори, які пишуть про тих самих супергероїв, різні художники. Розібратися в цьому всьому пеклі не є легким завданням. Але період The New 52 дало відкрив можливість розповісти історії улюблених супергероїв із самого початку та з іншої сторони. Тут вам не потрібно думати про попередній період «Криза на Нескінченних Землях» (хоча для повністю «ярих фанатів» є події, які мають багато посилань на минулий період), а просто беремо основну лінійку свого улюбленого героя та починаємо читати, де дізнаємося і про його минуле, і про теперішні події, що відбуваються із ним.

Advertisements

“Кладовище домашніх тварин”. Залиш мертве в землі

Знову я повертаюся до Стівена Кінга, адже цього року хочу прочитати більше його книг. Для мене самого не зрозуміло, чому я читаю так мало романів одного з улюблених письменників. Підсвідомо я частково усвідомлюю чому так відбувається, бо розумію, що історії його класні й колись вони закінчаться. Тому таке враження захищаю себе від цього. Але вирішив для себе, що потрібно в такому підході щось міняти, а просте рішення це просто читати його книги і насолоджуватися, чи може лякатися… Стівен Кінг вважає "Кладовище домашніх тварин" найстрашнішою зі своїх книг, але чи справді це так. Бо цей письменник робить прекрасні декорації, які багатьох читачів можуть легко налякати. А все найстрашніше — це прихована думка, яку хоче донести автор.

“Старий Лоґан. Берсеркер. Том 1”. Старість, не радість

Лінійка «Старий Лоґан», на мою скромну думку, не найкраще знайомство із Джефом Леміром, а тим більше зв’язкою Джеф Лемір і Андреа Срентіно. Тому я радий, що потім мені підкинули комікс «Гідеон Фоллз» («Gideon Falls»), де я наповну оцінив Леміра, як він створює досить таки закручені сюжети із власною філософією та роздумами. А Соррентіно відкрився зовсім з іншої сторони, бо його візуальний стиль мене там вразив набагато більше.Але зараз трішки розповім про «Старий Лоґан: Берсеркер» від молодого видавництва Fireclaw (до речі, перший прочитаний комікс від них).

“Джокер”. Брутальність вище червоної позначки

Іноді приходять автори, які беруть давно знайомого персонажа, який обріс давніми шаблонами та викручують його так, що він постає зовсім з іншої сторони. Або ж показує такі сторони, що читач ніколи б не подумав про них. Браян Аззарелло є одним із них, якмоу вдалося принести щось нове в особистість Джокера, де він розкрив увесь страшний та жахливий потенціал цього антагоніста.

“Місто Боуган”. Ностальгія за минулим

Кевін Баррі є відомим сучасним ірландським письменником, який у своєму творчому доробку має багато оповідань. Його асоціюють саме, як хорошого письменника в короткій прозі. Але також він написав кілька романів, один із яким, дякуючи видавництву «Астролябія» маємо змогу читати українською мовою. Цей роман отримав кілька нагород та був визнаний одним із кращим, що виходив із під пера ірландських письменників за останні роки.

“Учень убивці”. Холоднокровність та вміння

Сьогодні буду знайомити вас з американською письменницею Робін Гобб, справжнім ім’ям якої є Маргарет Астрід Ліндгольм-Огден та її великим циклом, який налічує аж 21 роман. Меган Ліндхольм — це ще один псевдонім письменниці під яким вона видавала свої перші книги, які складають два цикли «Заклинателі вітрів», «Народ північного оленя» та кілька окремих книг. Український читач отримав можливість познайомитися саме із першою книгою «Учень убивці», що входить у перший підцикл «Сага про провісників», що є набагато потужнішим і продуманим, ніж цикли під іншим псевдонімом.

“Жнець”. Смерть, як необхідність

Щорічно сервіс Goodreads проводить свій власний конкурс під назвою Goodreads Awards, де всі користувачі можуть голосувати за книги в різних категоріях. У 2017 році я також брав участь та провів власне дослідження представлених книг. Одним із романів у категорії підліткове фентезі була книга «Жнець» Ніла Шустермана, американського письменника який уже був відомий завдяки написаним циклам «Енсі Бонано» («Antsy Bonano»), «Трилогії Скінджекер» («Skinjacker Trilogy»), «Зоряні осколки» («Star Shards») та ін. Ще тоді книга «Жнець» зацікавила мене незвичним описом в анотації та незвичним описом світу. Тому й голос у цій категорії віддав саме їй та не надіявся, що вона колись вийде українською мовою. «Вигин коси» («Arc of a Scythe») є новою трилогією письменника, де світ уже побачило два романи, першим із яких є саме «Жнець», що вийшов друком у видавництві КМ-Букс. Тепер залишилося тільки дізнатися чи виправдала книга мої очікування.

“Керрі”. Ось так потрібно писати про цькування

Шлях до визнання Стівена Кінга, як письменника був довгий і не легкий. Та велика кількість спроб продати свої оповідання й повісті його просто ламала, але дружина постійно підтримувала його в цих починаннях. Й ось, нарешті, книга «Керрі» принесла йому перше визнання та гроші. Після цього не можна сказати, що все пішло добре, адже далі потрібно було важко працювати для успіху. Ця частина його життя та інші цікаві речі можете дізнатися із книги «Про письменство» Стівена Кінга, що я вважаю ще й автобіографічною. А сьогодні розповім саме про «Керрі».

“Геллбой. Зерно руйнування та Пробудження диявола”. Червоний демон українською

Уперше я дізнався про Майка Міньйолу коли анонсували арку «Відьмак. Дім зі скла» для якої художник намалював обкладинку. Уже потім лавкрафтівські боги заставили мене більше дізнатися про цю людину та його багату творчість. На початку свого шляху Майк Міньйола працював у DC Comics і Marvel Comics та потім бажання створити власного персонажа разом із незвичним світом перемогла. Так і почалася робота над першою аркою «Геллбой. Зерно руйнування», яку він малював за сценарієм Джона Бірна. Далі художник розвиває в собі здібності писати власні сценарії самостійно створюючи власний світ Геллбоя. А потім графічну частину узагалі віддав художнику Дункану Фегредо, звільнивши тим час для інших проектів. Руки Майка Міньйоли долучилися до багатьох різних проектів, але найбільшими є серії «Геллбой» та «Б.П.Р.О», де він створив великий та продуманий світ. Усі мріяли, що колись зможе тримати, хоч якесь українське колекційне видання без різниці якої графічної історії. Але низка причин, збігів, захоплення та мотивація деяких людей роблять неможливі речі можливими.

“Фаетон. Протера”. Українські автори дивують

Уже кілька разів я писав про комікси до яких мають відношення українці та які видавалися в США та Європі. До минулого року такий вид мистецтва, як комікси, був для мене незнаним безмежним космосом. Але тільки взявся цікавитися ними, то почав відкривати для себе не тільки відомих закордонних художників та авторів, але й українців, що давно працюють на закордонну аудиторію. Першим моїм великим здивуванням був Ігор Баранько разом зі «Скеггі Згуба» та «Максим Оса». Ці окремі історії він придумав особисто й намалював у неймовірному чорно-білому стилі. Другим відкриттям був сингл «Big White» та незвичний художній стиль Влада Легостаєва. Й ось тепер у руках я тримаю прочитану першу арку «Фаетон: Протерра» Марії Ланцути та ще більше дивуюся вмінню, витримці та слідуванню власним цілям, які притаманні українським творчим людям.