“Місто Боуган”. Ностальгія за минулим

Кевін Баррі є відомим сучасним ірландським письменником, який у своєму творчому доробку має багато оповідань. Його асоціюють саме, як хорошого письменника в короткій прозі. Але також він написав кілька романів, один із яким, дякуючи видавництву «Астролябія» маємо змогу читати українською мовою. Цей роман отримав кілька нагород та був визнаний одним із кращим, що виходив із під пера ірландських письменників за останні роки.

Advertisements

“Учень убивці”. Холоднокровність та вміння

Сьогодні буду знайомити вас з американською письменницею Робін Гобб, справжнім ім’ям якої є Маргарет Астрід Ліндгольм-Огден та її великим циклом, який налічує аж 21 роман. Меган Ліндхольм — це ще один псевдонім письменниці під яким вона видавала свої перші книги, які складають два цикли «Заклинателі вітрів», «Народ північного оленя» та кілька окремих книг. Український читач отримав можливість познайомитися саме із першою книгою «Учень убивці», що входить у перший підцикл «Сага про провісників», що є набагато потужнішим і продуманим, ніж цикли під іншим псевдонімом.

“Жнець”. Смерть, як необхідність

Щорічно сервіс Goodreads проводить свій власний конкурс під назвою Goodreads Awards, де всі користувачі можуть голосувати за книги в різних категоріях. У 2017 році я також брав участь та провів власне дослідження представлених книг. Одним із романів у категорії підліткове фентезі була книга «Жнець» Ніла Шустермана, американського письменника який уже був відомий завдяки написаним циклам «Енсі Бонано» («Antsy Bonano»), «Трилогії Скінджекер» («Skinjacker Trilogy»), «Зоряні осколки» («Star Shards») та ін. Ще тоді книга «Жнець» зацікавила мене незвичним описом в анотації та незвичним описом світу. Тому й голос у цій категорії віддав саме їй та не надіявся, що вона колись вийде українською мовою. «Вигин коси» («Arc of a Scythe») є новою трилогією письменника, де світ уже побачило два романи, першим із яких є саме «Жнець», що вийшов друком у видавництві КМ-Букс. Тепер залишилося тільки дізнатися чи виправдала книга мої очікування.

“Керрі”. Ось так потрібно писати про цькування

Шлях до визнання Стівена Кінга, як письменника був довгий і не легкий. Та велика кількість спроб продати свої оповідання й повісті його просто ламала, але дружина постійно підтримувала його в цих починаннях. Й ось, нарешті, книга «Керрі» принесла йому перше визнання та гроші. Після цього не можна сказати, що все пішло добре, адже далі потрібно було важко працювати для успіху. Ця частина його життя та інші цікаві речі можете дізнатися із книги «Про письменство» Стівена Кінга, що я вважаю ще й автобіографічною. А сьогодні розповім саме про «Керрі».

“Геллбой. Зерно руйнування та Пробудження диявола”. Червоний демон українською

Уперше я дізнався про Майка Міньйолу коли анонсували арку «Відьмак. Дім зі скла» для якої художник намалював обкладинку. Уже потім лавкрафтівські боги заставили мене більше дізнатися про цю людину та його багату творчість. На початку свого шляху Майк Міньйола працював у DC Comics і Marvel Comics та потім бажання створити власного персонажа разом із незвичним світом перемогла. Так і почалася робота над першою аркою «Геллбой. Зерно руйнування», яку він малював за сценарієм Джона Бірна. Далі художник розвиває в собі здібності писати власні сценарії самостійно створюючи власний світ Геллбоя. А потім графічну частину узагалі віддав художнику Дункану Фегредо, звільнивши тим час для інших проектів. Руки Майка Міньйоли долучилися до багатьох різних проектів, але найбільшими є серії «Геллбой» та «Б.П.Р.О», де він створив великий та продуманий світ. Усі мріяли, що колись зможе тримати, хоч якесь українське колекційне видання без різниці якої графічної історії. Але низка причин, збігів, захоплення та мотивація деяких людей роблять неможливі речі можливими.

“Фаетон. Протера”. Українські автори дивують

Уже кілька разів я писав про комікси до яких мають відношення українці та які видавалися в США та Європі. До минулого року такий вид мистецтва, як комікси, був для мене незнаним безмежним космосом. Але тільки взявся цікавитися ними, то почав відкривати для себе не тільки відомих закордонних художників та авторів, але й українців, що давно працюють на закордонну аудиторію. Першим моїм великим здивуванням був Ігор Баранько разом зі «Скеггі Згуба» та «Максим Оса». Ці окремі історії він придумав особисто й намалював у неймовірному чорно-білому стилі. Другим відкриттям був сингл «Big White» та незвичний художній стиль Влада Легостаєва. Й ось тепер у руках я тримаю прочитану першу арку «Фаетон: Протерра» Марії Ланцути та ще більше дивуюся вмінню, витримці та слідуванню власним цілям, які притаманні українським творчим людям.

“Чи мріють андроїди про електричних овець”? Наукова фантастика, яку я не знав

Момент знайомства із класиком наукової фантастики Філіпом Діком відкладався дуже довго. Завжди знаходив собі інші книги, які почитати. Все казав, що наступним буде роман «Чи мріють андроїди про електронних овець?» у жанрах антиутопії та наукової фантастики. Чому саме він, бо хотів пов’язати читання книги із переглядом фільмів, які були зняті за її мотивами. Перша стрічка «Той, що біжить по лезу» була знята Рідлі Скоттом у 1982 році головну роль у якій зіграв Гаррісон Форд. А вже у 2017 році Дені Вільнем та Рідлі Скотт зняли продовження «Той, що біжить по лезу 2049» у головній ролі із Раяном Гослінгом та тим же Гаррісоном Фордом, який грав головного героя із першого фільму, але в старості. І ось, нарешті, знайомство відбулося і якщо коротко, то не розумію чому я так довго не брав до рук книг цього автора.

“Бетмен. Повернення Темного Лицаря”. Усі старіють

Френк Міллер мене здивував ще в «Бетмен. Рік перший», де йому вдалося показати більше, ніж Брюса Вейна, який намагається стати Бетменом. Разом із Девідом Маццуккеллі вони створили комікс, який є актуальним ще сьогодні та радять, як один із кращих варіантів, щоб познайомитися з одним із найпопулярніших супергероїв у Всесвіті DC. Поряд із цією роботою на рівні стоїть інший комікс Френка Міллера «Бетмен. Повернення Темного Лицаря», який побачив світ у 1986 році. Цікаво те, що сюжетом та малюнком займався саме автор, якому допомагала художниця Лінн Варлі та колорист Клаус Дженсон. Але на мою скромну думку художня складова не є сильною стороною цієї історії, а геть інше.

“Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

Фензін мальованих історій "Чорним по білому" // – Видавництво "Чорним по білому", 2018. – 116с. Ми зараз живемо в період, коли українська та перекладна графічна проза, надіюся, започаткувала свій стрімкий розвиток в Україні. Нові видавництва та анонси з'являються неочікувано та ще й беруться за цікаві проекти від провідних світових виробників коміксів. Але найбільш важливим є … Continue reading “Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

“Шепіт сосен”. Збірка жахів та містики

Українських сучасних письменників, що пишуть у жанрах жахів та містики не так уже й багато. Останнім часом виходить багато збірок, де зібрані різні автори-початківці, що пройшли певний відбір та потрапили в те невелике число щасливчиків, які отримали можливість надрукуватися там. До моїх рук поки потрапили тільки два томи альманаху «Крамничка жахіть», що, як виявилося потім, були цікавими та в певному сенсі гидкими. Але вперше я тримаю в руках книгу в якій молодий письменник Ігор Антонюк із Івано-Франківська зібрав 13 власних оповідань (це число мене чогось лякає) із назвою «Шепіт сосен». Важко ж дається мені читання оповідань, бо я не встигаю зануритися в історію, як вона вже закінчується. Але я надалі продовжую читати коротку прозу та шукати те, що мені сподобається.