“Друга Фундація”. Завжди є прихований зміст

Читаючи трилогії чи цикли завжди є боязнь того, що наступна книжка не виправдає свої сподівання та просто буде, у кращому випадку, прохідною. Ах, скільки ж було в мене таких випадків… Але я ще раз переконався, що Айзек Азімов геніальний письменник, якому вдається здивувати читача сюжетом, ідеєю та зміною стилю написання.

Advertisements

“Фундація та Імперія”. Передбачення оманливі

Перша книжка із «Трилогії про Фундацію» здивувала своєю лаконічністю та чітким викладом думок. Хоча й героїв, які б запам’яталися, там не було, але роман видався незвичним та філософським. Я помалу завершую із підходом «прочитав першу книгу із циклу та й читаю щось інше» і відразу пішов читати «Фундація та Імперія». На моє здивування, ця історія відрізняється досить сильно від першої книжки та складається тільки із двох різних історій.

“Фундація”. Перше знайомство із Азімовим

Багато сучасних наукових фантастів пишуть дуже потужні романи, які не всім легко піддаються до розуміння. До таких я можу віднести цикл книг «Пісні Гіперіона«Дена Сіммонса, трилогію «Пам’ять про минуле Землі«Лю Цисіня, «Сімміс» Ніла Стівенсона чи «Сліпобачення» Пітера Воттса. Я не є великим знавцем наукової фантастики, але в порівнянні з іншими сучасниками та класиками, ці —сильно відрізняються. Але всі із сучасних письменників надихалися класиками, які започаткували цей піджанр фантастики або зробили багато для його розвитку.

Секрети спокою “лінивої мами”. Keep calm!

Як там кажуть мудрі люди — "не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні"? Щось в тому є... Третю частину "лінивої мами" прочитала більше тижня назад, а часу на відгук все не знаходилося. В той момент було стільки емоцій, думок, тез. Та я практично кожну сторінку із захватом цитувала чоловіку. А коли дійшли руки до написання, то все ніби вивітрилося. Тож доведеться пригадувати та ділитися з вами (добре що є багато закладочок у книжці із цитатами :))

“Скеггі Згуба”. Чорно-білі вікінги

У центрі сюжету перебуває мужній Скеггі Згуба, вікінг до останньої кісточки свого тіла. Він ще із самого дитинства марив здобути славу та великі багатства. Тому й дивуватися немає потреби, що всіма способами прагнув досягнути цього. Скеггі зібрав військо із вікінгів-однодумців, які мріють потрапити у Вальгаллу, де всі звитяжні воїни спочивають після смерті, та відправився в далеку подорож до берегів Вінланду (Північна Америка, де проживали майя). До нього дійшла плітка, що місцеві племена, скрелінги, володіють безмежним багатством. Вперед у дорогу до здобуття слави та скарбів!

“A Good Marriage”. Кістки у шафі англійською

У центрі сюжету перебуває шаблонна американська щаслива сім'я: впевнений чоловік і батько, хороша домогосподарка та дбайлива мати, ну й діти, які виросли та добиваються успіху деінде. Нічого такого, що б відрізняло цю сім'ю від інших, тим більше, що вони вже прожили в шлюбі 27 років. Але завжди в книжках (та й у реальності теж) є секрет, який хтось із родини береже від інших. У когось це коханка чи коханець, хтось займається різними брудними речами, а хтось може виявитися серійним вбивцею.

“Так не можна” або #TRIPSHOCK. 02

На носі уже 25 Форум видавців, який проходить щороку у Львові. А видавництва шаленими темпами бажають встигнути видати свої новинки до цього дійства. А нам читачам залишається тільки бажати і слюнки пускати, адже купити і прочитати усе просто не можливо. А для прийшов час написати другу підбірку у рубриці #TRIPSHOCK, бо вже назбиралися 10 новинок, які я б хотів бачити у своїй бібліотеці.

“Екзорцист”. Не дайте забрати мене

Пригадаю ще в дитячому чи підлітковому віці під час перегляду стрічки «Екзорцист» або «Той, що виганяє диявола» (1973) Вільяма Фрідкіна я ховався під одіялом і не міг дивитися на ту дівчинку, у яку вселився демон. Ця стрічка в той час справила на мене таке враження, що я довго вважав її найстрашнішим, що вдалося побачити. Але роман Вільяма Пітера Блетті відкрив зовсім інші емоції, які тримали мене міцною м’ясистою рукою впродовж усього часу читання.

“Рік Оракула”. Складно знати майбутнє

Це книга, про яку я нічого не чув, але коли побачив обкладинку, то відразу захотів її придбати. Розумію, що слова звучать відверто тупо. Але ви бачили це всевидяче око? Я теж його побачив і воно мене заманило. Ще й анотація досить така інтригуюча, а ще автор, Чарльз Соул, трохи крутиться у світі коміксів, що вже встигли стати бестселлерами в США.

“Повна темрява. Без зірок”. Знову привіт

Моє знайомство зі Стівеном Кінгом почалося роки два назад із книг «11/22/63» та «Містер Мерседес». На тому й завершилося… Чи то книжки були не ті, чи то я була не готова. Сказати, що мені «не зайшло» — це не сказати нічого. Читалося важко, довго, нудно, з перервами й непереборним бажанням закинути (у мене є максимум 2–3 книжки, які так і не вдалося дочитати). Опісля я авторитетно заявила, що то не моє й більше Кінга я не читаю. Проте десь після 100500 спроби Роман Зарічний таки спихнув мені ще одну книжку — «та спробуй, обіцяю, що сподобається». І не прогадав!