“Бібліотека душ”. Завершення історії

Ренсом Ріггз. Бібліотека душ // переклад Олени Любенко. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2016. – 480 с.


Ось і остання книга із циклу “Дім дивних дітей” під назвою “Бібліотека душ” прочитана. Світ, який придумав Ренсом Ріггз, вразив своєю неординарністю, цікавим підходом та захопливою історією, яка охоплює три книги. Впродовж читання серії легко можна було помітити, як Ренсом розвивався як письменник, де з легкої оповідки (якою є перша книга) історії переростають у цікаві романи із секретами, неочікуваними поворотами та напруженими емоціями.

Тому для мене третя книга серії видається найцікавішою, що поєднує все найкраще, що автор хотів розказати читачам у своїх романах.

“Бібліотека душ” продовжує історію дивних дітей, які подорожують світом, шукаючи імбрин та друзів, яких викрали після останньої зустрічі із витворами. Майже на самому початку книги вони потрапляють у місто під назвою Диявольський Акр, що слугує місцем для переховування злочинців, торгівлею дивними, підпільними боями та іншими жахливими речами. Джек та Емма думають, що тут і має бути головна база перебування витворів, де вони тримають друзів, проводять страшні досліди та підготовлюють до виконання свій зловісний план. Нові знайомства відкривають багато секретів та породжують нові, з якими помагають розібратися, як нові товариші, так і вороги. Вміння, яке відкрив у собі Джек, наприкінці другої частини допомагає друзям пройти небезпечні ситуації, що виникають на їхньому шляху.

“Ти навчила мене бути особливим. Може, тепер я зможу навчити тебе бути звичайною. Ну, рівно настільки, наскільки сам таким вмію бути.”

Динаміка книги є досить швидкою та неочікуваною, що якраз і робить її найкращою з поміж попередніх. Але насиченість банальними та передбачуваними моментами все ж таки трішки погіршує задоволення від читання. Вони не роблять роман поганим, але нагадують про першу книгу із серії, яка для мене є найслабшою.

У огляді до першої книги я писав, що фотокартки створюють свою специфічну атмосферу. Прийшов час поміняти думку. Спершу було таке враження, що через те, що якість підбору фотокарток погіршилась, відчуття під час читання якісь не такі. Але далі я зрозумів, вони насправді заважають, заважають тим, що нав’язують своє бачення і розбивають власні уявлення про персонажів, опис моменту просто на друзки.

“Я стояв поряд з нею у вечірній тиші, дихав в унісон, і раптом стало до болю очевидно одне: прекрасніших трьох слів, ні ж ці три, в нашій мові не знайти. Ми маємо час.”

Серія “Дів дивних дітей” має багато неоднозначних моментів, де ти не розумієш, чи подобається тобі читати чи ні. Але водночас історія та світ, придумані письменником Ренсоном Ріггзом, є настільки унікальними та достатньо продуманими, що книги не мають залишитися без уваги любителів темного фентезі та цікавих пригод. Однак пам’ятайте, що історія написана для підлітків, тому боятися тут нічого.

Автор: Роман Зарічний

Оцінка: 6/10

Фото на обкладинці oksi_gn

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s