“Мізері”. Небезпечна професія письменника

Стівен Кінг. Мізері // переклад Анастасії Рогози. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2015. – 384 с.


Знайомство із творами Стівена Кінга стає чимось загадковим та незрозумілим. Кожен твір ставить на передній план свою унікальність та неординарний сюжет. Часто задумуюся, що автор асоціює себе зі своїми персонажами, передаючи їм свої страхи та фобії: боротьбу людини за життя на цьому тернистому шляху; боязнь того, що створене ним може стати більш реальним, ніж навколишній світ; передчуття, що ти можеш загинути у будь-який момент; література, яку він пише, узагалі потрібна, вона серйозна чи просто дитячі забавки для заробляння грошей?

Інколи у житті бувають ситуації, коли ти задумуєшся, як можна було вляпатися в таку неприємну ситуацію. Ти ніби свідома, виважена людина, що планує кожен свій крок. А тут доля вирішує, що усі твої дії та плани нічого не варті для неї. Як результат, усе летить шкереберть, а на думках тільки одне – “що потрібно зробити, щоб вибратися сухим із води”.

“Хоробра людина здатна мислити. Боягуз – ні.”

У книзі “Мізері” ми зустрічаємося буквально із двома персонажами, письменником та найпалкішою фанаткою у світі. Головним героєм роману є Пол Шелдон, письменник, який нещодавно закінчив нову книгу, яку він відносить до серйозної літератури. Адже попередні романи були історичного характеру, де головною героїнею була Мізері Честейн, яку він ненавидів усім своїм тілом і хотів здихатися її якнайшвидше. Тому в останньому романі про цю чудову пані йому прийшлося зробити так, щоб вона загинула.

Пол Шелдон зітхнув із полегшенням, він тепер воліє писати те, що вважає класним. Бажаючи відсвяткувати написання нового роману, герой вирішив випити й, сівши за кермо машини, поїхав у інше місто. Не подивившись прогноз погоди, Пол поїхав через гірську місцевість, де потрапив у аварію. На щастя його врятувала така собі Енні Вілкс, та сама найпалкіша шанувальниця його творчості. Забравши свого кумира до себе додому, вона зайнялася лікуванням письменника після тяжкої аварії. Поки Пол викарабкувався з того світу, розуміючи, що він не може ходити і й узагалі розібратися у ситуації, Енні Вілкс повільно дочитувала останню книгу про улюбленицю Мізері. Дізнавшись, що її чемний та покірний гість, убив її у кінці книги, вона дала зрозуміти Полу, що він звідси уже ніяк не втече і змушений написати ще одну книгу, де зробить усе можливе, щоб оживити Мізері. Це буде просто книга для найпалкішої шанувальниці, один єдиний примірник найкращого роману, який коли не-будь писав письменник. Пол зрозумів, що він у безвихідній ситуації, а Енні не така проста, як здавалася на самому початку, таємнича та жорстока хазяйка цієї в’язниці.

“Ми вважаємо, що нам усе відомо, проте ми знаємо не більше, ніж оцей щур у мишоловці – щур із переламаною спиною, який гадає, що й досі хоче жити.”

З першого погляду можна сказати, що у такому сюжеті немає нічого особливого, один будинок (можна сказати навіть одна кімната), двоє людей, один з яких є заручником ситуації. Дійсно, герой опинився у просто жахливій ситуації, пеклі, із якого вибратися неможливо. Постійні переживання, що тебе можуть убити, постійний біль після аварії, біль після травм завданих любою Енні та психологічна атмосфера, яка не відпускає читача ні на секунду. А ті моменти, коли події просто змушують твій шлунок вивертатися назовні, а серце битися із пришвидшеним ритмом – просто неперевершені.

“Поводься з жінкою, як із дурепою, і вона завжди буде у виграші.”

Але якщо придивитися ближче, то можна побачити глибшу думку упродовж твору. Атмосфера, у якій перебуває Пол, його самотність у зачиненій кімнаті спонукають до безперервних роздумів про те, що йому потрібно робити для того, щоб здобути приязнь з боку хазяйки дому. А найголовніше – про те чи пише він достойну літературу, а не просто книги для масового читача, які нічого не варті. Усі мають мрії, і письменники хочуть писати тільки вишукані романи, поеми чи поезії, які в майбутньому можуть піднести письменника до найвищих досягнень. Але завжди у кожного письменника є своя власна Мізері, яка тягне назад, не даючи крокувати до своїх мрій. В таких роздумах і перебуває Пол, що можливо усі думки про “високу” літературу не вартують і каменя. А ось така річ як Мізері потрібна усім, а, можливо, більше чим людина, яка створила її.

Стівен Кінг письменник, який не просто дивує, він письменник, який у своїх страхах, переживаннях, монстрах, вигаданих фантастичних світах, втискає глибоку думку, що заставляє задумуватися про природу багатьох речей, які оточують нас.

Оцінка: 10/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s