“Подорож на Пуп Землі”. Перший тревелог

Макс Кідрук. Подорож на Пуп Землі. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2016. – 368 с.


Прочитав другу книгу Макса Кідрука, яка відрізняється жанром та стилістикою від “Зазирни у мої сни”. Пригодницький роман “Подорож на Пуп Землі” вперше був виданий у двох частинах видавництвом Нора-Друк у 2010 році. А у 2016 році був перевиданий видавництвом Книжковий Клуб “Сімейного Дозвілля, ” із яким автор почав співпрацювати віднедавна.

Книга побудована як хронологічна розповідь подорожі Макса Кідрука (українець) та Яна Фідлера (чех) на Пуп Землі або іншими словами острів Пасхи. Історія починається із того, що Макс вирішив кинути аспірантуру, яку проходив за кордоном, і поїхати у “експедицію” на край світу, найвіддаленіший куточок нашої планети. Не маючи достатньо коштів на подорож, шлях вибирався досить екстравагантним методом і в кінцевому випадку виглядав так — Еквадор, Перу, Чилі та острів Пасхи, що був розрахований на півтори місяця.

Впродовж подорожі Макс із товаришем відвідали дуже багато визначних історичних та ключових місць в історії цих країн та й узагалі світової. Серед них вулкани Еквадору (Котопаксі та Тунгурауа), ліси Амазонії; Лінії Наски, Мачу Пікчу, Морай, Тітікака, Саксайуаман, що знаходяться в Перу; гейзери Ель-Татіо та пустеля Атакама, які знаходяться у Чілі; на останок той же острів Пасхи. Відвідини кожної пам’ятки супроводжуються історичними відомостями про них, легендами, спілкуванням із місцевими людьми та, що найбільш мені сподобалося, роздумами Макса про ті чи інші події та їхній вплив на місцевий люд.

“І була у того одна-єдина причина: нудьга не має перспектив.”

Одним із елементів, які заставляють читати книгу з усмішкою на лиці — це неймовірна кількість кумедних моментів, які супроводжують цю подорож. Халепи, які трапляються під час неї, та те як хлопці викручуються із них дійсно заставляють широко всміхатися. Але є речі у книзі, які мене дратують дуже сильно, згадки про усяку “радянщину” чи якесь слово “вірьовка”. До чого тут це? Не можна писати сучасну українську літературу без згадки про сусіда, який впродовж усієї української історії робить тільки “добро” для нас?… Ех…

Сама подорож описується із багатьма деталями, інколи моментами, у які просто не віриш. Одним із таких епізодів була зустріч мандрівників із величезною кількістю кроликів біля підніжжя вулкану Котопаксі. Відразу виникають думки чи таке взагалі існує. Швидкість читання книги й так сильно уповільнюється, тому що інформацію, яка подається в історії, шукаєш через пошуковик, щоб насолодитися фотокартками чи іншими фактами про місця, які відвідує оповідач. А після таких епізодів із кроликами, “перериваєш” всю інформацію, яку можеш знайти та дізнаєшся, що ці білі пухнасті створіння дійсно там живуть.

На підсумок скажу, що усі хто хоче дізнатися трішки більше про Південну Америку, а зокрема про Еквадор, Перу, Чилі та острів Пасхи обов’язково читайте цю книгу, час пролетить швидко, весело та цікаво. Саме після таких книг хочеться багато подорожувати світом та пізнавати його.

Фото на обкладинці alina_amethyst

Оцінка: 8/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s