“Облуда. Облудні сосни”. Пелена, якою накрите місто

Блейк Крауч. Облуда // переклад Ганни Гнедкової. – КМ-Букс, 2017. – 320 с.


Якось довго я підходив до прочитання наступної книги із трилогії “Облудні сосни”, а саме другої частини, “Облуда”. Блейк Крауч цього року став для мене відкриттям. Стиль написання тексту та динаміка твору відрізняють його книги від інших. Так що секретного агента Ітана Берка не вдалося забути, а тим більше місто, яке за словами творця є раєм на землі.

Отже, головний герой призначається Девідом Пілчером детективом Облудних Сосен. З новою інформацією про те, що відбувається за стінами містечка, Ітан розуміє, що не все так просто, як на перший погляд. Жорстокість, облуда та контроль, здається, виправдовують наміри порятунку людства. Наступили нудні будні, під час яких потрібно вивчити усі досьє, зустрічати новоприбулих, підтримувати спокій та роз’яснювати, що вони потрапили чи то в рай, чи то у пекло. Але чи зможе правильний та справедливий секретний агент довго грати за правилами. Люди не повинні жити у невіданні.

Одні мешканці змирилися із життям під постійним наглядом — камери, диктофони, сеанси у психотерапевта. Головне — проявляти покірність і тоді розмірена дорога буде стелитися до кінця життя. Але ж не усі згідні з таким контролем. Розкрити душу та виплескати біль — ось, що потрібно іншим. Тому певна когорта людей організовує таємні зібрання, де у них є можливість показати справжнього себе.

Але завжди у таких спокійних місцях мусить відбутися щось, що започаткує старт невідворотних змін. Жорстоке вбивство, яке доведеться розслідувати новопризначеному детективові, відкриє йому певні карти. Детективна складова цієї частини додала секрет, який хотілося розкрити, заплющивши очі на інші неточності та прогалини у книзі. Велика увага до любовної історії, яка складалася аж із чотирикутника, виглядала натягнутою та зайвою. Так, потрібно якусь частку книги віддавати на сердечні справи, але в першу чергу читача цікавить світ, у якому опинилися мешканці гори та містечка, прагнення та можливість вижити у ньому.

Тому персона Девіда Пілчера є однією із найцікавіших та неоднозначною, вона виділяються поміж інших. Можна сказати, що він врятував людство від загибелі. Інколи його заносить, а його викривлена мораль спочатку виглядає як необхідність, без якої цілий вид міг загинути. Потім він дає зрозуміти, що є творцем, який дозволив жити та забезпечив усім необхідним цю жменьку обмежених людей. Ось тут і з’являється боротьба суперечностей, що і робить героя цікавим. Але загратися у ролі творця досить легко. Просто інші можуть не поділяти цієї думки й тоді усе може змінитися.

Загалом друга частина не є гіршою чи кращою за попередню. Витриманий той же ж стиль, розкрито більше причин подій, які відбуваються навколо, глибше ознайомлено із персонажами. Закрийте очі на прогалини, які виринають де-не-де впродовж історії, та вийде книга, яку варто прочитати.

Відгук до першої книги можна прочитати за цим посиланням.

Оцінка: 8/10

One Comment Add yours

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s