“Останнє місто. Облудні сосни”. Кінець чи тільки початок?

Блейк Крауч. Останнє місто // переклад Тетяни Ткалюк. – КМ-Букс, 2017. – 240 с.


Підійшла черга і до завершальної частини трилогії про містечко Облудні Сосни. Після прочитання у мене знову суперечливе ставлення до книги. Але добре те, що відкрилося ще більше секретів, а один з яких просто приголомшливий. Хоча навіть ця річ не змогла вплинути на те, що остання книга для мене є менш цікавою.

“Останнє місто” є найбільш динамічною та містить багато “екшену” у порівнянні з попередніми книгами. Але ця динаміка займає тільки половину книги, інша частина виглядає натягнутою і просто, щоб додати більшу кількість сторінок (хоча книга і так не є товстою). Думаю, якщо б забрати усю водичку, об’єднати з попередньою книгою, то буде вже набагато краще.

Усім нам уже відомо, що Ітан Берк розповів мешканцям містечка про цю патову ситуацію, в якій вони опинилися. Людство уже двома ногами стоїть на межі вимирання. Світ захопили абі, створіння, які еволюціонували з людей. Я ще досі сміюся в душі, як це таким магічним способом людина могла за 2000 років еволюціонувати до таких створінь через генні мутації. Погано, що причину цих мутацій не було описано та доведено до читача. Думаю антропологи повеселилися б за читанням цієї книги.

Через те, що детектив розкрив найбільшу таємницю та похитнув статус Девіда Пілчера, як творця, останній виключив напругу стіні, яка оточує містечко і світло у самому містечку. Ітан не міг припустити такий хід навіть у найгірших своїх снах. А жителі цього чудового місця після вилитого відра води на них узагалі не знають, що робити. Без світла, без надії, тільки страх і чудовиська, які прийдуть за ними. Від їхнього виживання залежить майбутнє такого виду, як людина.

Я чекав до останньої книги, щоб все ж таки зрозуміти хто такий Бен. Але його дванадцятилітня особистість залишилася із думками шестирічного хлопчака.

І на останок ще трішки про справи сердечні. Уся ця катавасія нагадала мені любовні епопеї в першому сезоні серіалу “Батьківщина” (Homeland). Що узагалі там відбувається? Які думки були у автора, коли усю цю банальщину він виливав на папір (чи “електронний папір”)? Думаю фінал книги просто врятував її.

Але загалом трилогія виявилася для мене непоганою і думок, що, можливо, усе це було дарма, немає. Історія має багато плюсів, але й багато мінусів. Блейк Крауч спробував вмістити сюди по жменці з усіх жанрів: містика, антиутопія, постапокаліпсис, любовний роман, трилер і фантастика. Думаю, що взявшись за один або парочку жанрів, вийшло б набагато краще. Можна охарактеризувати трилогію одним реченням: “Спочатку було замало, потім забагато, а все що посередині — стрибки туди-сюди”. Але усе це не зупинить мене перед тим, щоб продовжити знайомство із творчістю автора книгою, яка нещодавно була видана українською мовою, “Темна матерія”.

  • Відгук до першої книги ось тут.
  • Відгук до другої книги ось тут.

Оцінка: 7/10

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s