“Бутік — вілла Прованс”. Місце, де час зупиняється

Недавно побувавши у досить цікавому місці, милуючись красою, яка оточує навколо, вирішив розпочати нову тематику у блозі під назвою “Подорожі”. Відвідавши досить багато місцин в Україні й такі країни, як Італія, Греція, Іспанія, Австрія, Чехія та інші, думаю, що мій досвід та веселі історії будуть цікавими. Можливо, й пізнавальними. Враховуючи, що ми з дружиною та друзями подорожуємо вже понад чотири роки, то історій та подорожей відбулося досить багато. Тому всі статті буду розбивати на теперішні та дні минулі, що дасть змогу зрозуміти коли відбувалася поїздка.

Про місце:

Сьогодні хотів би розказати про місце, яке ми спеціально шукали для того, щоб втекти від роботи та шумного життя у Львові (шумного — то я трохи перегнув, Львів тихе місто). Отже, “Бутік — вілла Прованс” знаходиться у селі Буковинка, що розташоване неподалік від м. Турка, що у Львівській області. Сама садиба майже на вершині гори, а навколо оточують безкраї простори Карпат. Біля будинку є велика територія та галявини, де влітку можна організувати пікнік та позасмагати. Альтанка вміщує велику кількість людей. Досить цікаво, що їжу можуть подати в теплу погоду, як у приміщенні, так і назовні. Тому користуйтеся можливістю поснідати чи повечеряти на вулиці. Недалечко від садиби знаходяться два маленькі ставки, де також є хороше місце для пікніка. Взимку є досить хороша можливість скоротати час за катанням на лижах чи борді, адже у хазяїнів садиби є власний бугельний підйомник. А найголовніше — відсутність людей та тиша, яка оточує звідусіль.

IMG_20170722_110821.jpg

Хочу звернути увагу на інтер’єр будинку. Велика вітальня та кімнати оформлені у вінтажному стилі, що пасує до навколишньої атмосфери та затишку. У будинку є невелика кількість кімнат, одні з яких мають вбиральню суміжну до них, інші – без ванної кімнати. В останньому випадку прийдеться користуватися спільною вбиральнею. Але найцікавішим варіантом, водночас найдорожчим, буде найбільша кімната з великим двоспальним ліжком, панорамним вікном на гори та ванною (не душовою кабінкою).

Як добратися:

Оскільки я живу у Львові, то і шлях опишу з цього міста. Якщо ви їдете машиною, то у вас є два варіанти. Перший — їхати автодорогою Львів – Стрий – Чоп (E471/E50) до м. Тухолька, де потрібно звернути на територіальну дорогу Т1423, якою прямувати до с. Штуковець. Дорогу після м. Тухолька мали відремонтувати, тому це досить непоганий варіант. Але останній раз коли їхав, то кілька разів я думав повертати назад через те, що деякі відрізки я просто пролітав на великій швидкості, тому що була можливість застрягнути у болоті (це був кінець зими). В той період цю дорогу можна було назвати напрямком із вставками асфальту. Але повторюся, цю дорогу мали відремонтувати від Тухольки до Турки.

VillaProvanceMap

Другий варіант (яким я їхав останній раз) є шлях, який проходить через м. Пустомити – м. Самбір – м. Турка (Н13). Їхати до естакади (49.088004, 22.986053) та скористатися з’їздом у с. Бориня і прямувати до того самого с. Штуковець тільки з іншого боку. Далі через с. Яблунів до місця призначення. Після Штуковця ви повинні готуватися до тривалої муки, яка триває близько 15 км, а швидкість вашого пересування не буде перевищувати 10 км/год і то, якщо пощастить.

IMG_20170722_114842.jpg

Історія добирання та зустріч із тишею:

Якраз другим варіантом ми скористалися останнього разу через те, що цю дорогу активно ремонтували минулого року і цього продовжують. Вона є менш завантаженою, ніж автодорога, яка прямує до Чопу і в хорошому стані. Виїхали ми у п’ятницю ввечері після роботи й гроза уже насувалася у тому напрямку, в який ми їхали. І десь після Старого Самбора вона почалася із сильним проливним дощем, громом та блискавками. Усе виглядало дуже красиво, хоч і похмуро, поки ми їхали хорошою дорогою. Але після того, як звернули у с. Штуковець та мали проїхати останні 15 км, то радість з наших очей пропала. Болото, великі калюжі, що не дають змогу зрозуміти їхню глибину. Ось тут прийшов момент, що я почав переживати чи зможу доїхати, не застрягнувши невідомо де в горах у час, коли починає темніти. Але ж ні, здаватися так легко ми не думали, тому що знали, що цей шлях ми проїжджали уже в кінці зими і впевнено їхали далі. Після цієї поїздки я собі подумав, що мій Ford Focus 2012 року є майже кросовером.

IMG_20170724_103942.jpg

Доїхавши до одного місця, де ліс відступив від болотяної ґрунтової дороги, яка піднімалася над низовинами, де блискавки освітлювали навколишні гори, які заховалися у напівсутінки, ми забули про все і просто споглядали красу та силу негоди. Доїхавши до вілли, нам повідомили, що в будинку немає світла через грозу. Але ж ми якраз цього і шукали, тому забувши про гаджети та усю метушню насолоджувалися моментом. Тиша, дощ, гори… Ця ідилія тривала до підвечір’я наступного дня. З’явилося світло, а з ним Інтернет, а з ним і трішки гаджетів.

Плюси:

  • Тиша, яка оточує навколо, та відсутність людей.
  • Можливість замовити трьох-разове харчування, що дає змогу забути про готування.
  • Природа, яка оточує, адже ви далеко в Карпатах.
  • Власний бугельний підйомник.

Мінуси:

  • Добирання від с. Штуковець до с. Буковинка.
  • Не підійде для тих, які бажають активного відпочинку.
  • Відсутність хорошого магазину. Єдина надія поїсти — замовити харчування у віллі. Інший варіант – їжу брати із собою.
  • Боязнь відірватися від цивілізації.

 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s