“Гіперіон”. Історія кількох паломників

Ден Сіммонс. Гіперіон // переклад Богдана Стасюка. – “НК-Богдан”, 2016. – 448 с.


Інколи в літературі з’являються люди, які об’єднують різні жанри і створють щось нове та неординарне. Так вийшло із тетралогією Дена Сіммонса “Пісні Гіперіона”, що стала мейнстрімом та внесла щось своє у розвиток наукової фантастики. Ден Сіммонс — письменник, який отримав безліч нагород з літератури та став відомим у світі. Перша книга складається із шести новел, які розповідають зовсім різні історії шести паломників, що вирушили на планету Гіперіон. Книга, яка складається із сотень сторінок, в якій історії не пов’язані, виглядає досить дивною. Але у них є дещо спільне — єдине місце призначення, хоча цілі відрізняються.

Як далеко може зайти людство у своєму розвитку? Без різниці у якій сфері — соціальній, фізичній, технологічній чи біотехнологічній. Тільки заберіть від нас усі рамки і наші бажання заполонити увесь Всесвіт легко переможуть. Навіть якщо ми створюватимемо роботів, які можуть знищити нас. Навіть якщо будемо літати крізь час і простір, не задумуючись, що стаємо молодшими від наших дітей. Навіть якщо наша жага до незвіданого буде знищувати невідомі раси.

26d7f0a2fc6aff9799ff0782c1cceb94
Ілюстрація з книги

Сюжет трилогії розгортається у часі після Гіджри. Унаслідок ряду наукових експериментів на Старій Землі (наша Земля) відбулася Велика Помилка, що впродовж років знищила планету. У цей час якраз почалася Гіджра —  велике переселення людей у інші Галактики, що стало можливим за допомогою неймовірному винаходу, двигуна Гокінга, що надав можливість рухатися більше швидкості світла. Не малу роль відіграли і штучні інтелекти, які подарували людству портали та міжпланетний зв’язок.

Тепер повернемося до паломників, які прямують на планету Гіперіон, а саме до Гробниць Часу, найбільшої загадки цього часу. Ніхто не знає звідки взялося це місце, але усі знають, що вони небезпечні та стали приводом до створення церкви Ктиря. Ктир — найбільший лиходій, монстр, що складається з колючого дроту та шипів, який настромлює своїх ворогів на шипи Дерева Згуби. Він охороняє Гробниці Часу і разом з ними прямує з майбутнього до минулого. Консул, Лінар Гойт, Федман Кассад, Ламія Брон, Гет Мастинів, Мартін Силен, Сол Вайнтрауб — герої, які пішли в останнє організоване паломництво, щоб побачити Гробниці Часу та зустрітися із Ктирем. Кожна історія, яку розповідають герої є унікальною, цікавою, незвичною, драматичною та дає змогу зрозуміти мету через яку вони погодилися на цю небезпечну подорож.

Як я вже згадував, Сіммонс об’єднав різні жанри та, як ви мабуть здогадалися, виділив їх в окремих розповідях подорожуючих. Побудова твору не в достатній мірі дає змогу зрозуміти структуру світу, в якому відбуваються події. Тому я б виділив кілька основних аспектів, які є важливі. Хоча під кінець книги розумієш, як із усього заплутаного та невідомого виникає цілісна картина.

9faa42e9d77ed18dffce82f587df73c4
Ілюстрація з книги

По-перше — це Велика Помилка, яка призвела до утворення Чорної діри та знищення Землі. В результаті великого розселення утворилося Всемережжя, яке керується Гегемонією (міжгалактичне політичне суспільство, яке складається з людей) та охороняється сильним космічним флотом. Гегемонія поступово захоплює незалежні колонізовані світи, якщо вони згідні на усі умови. В іншому випадку ці світи будуть задовільнятися життям на “окраїні”, від’єданими від Всемережжя. Досить цікаво, що у світі Сіммонса ментальність народів не змінилася. Ворожість одних до одних, різношерсність релігій, які конкурують та суперечать одна одній, дають картину того самого людства, але у всесвітніх масштабах.

По-друге — це створення штучних інтелектів, які були винайдені людиною. За деякий час вони зрозміли, що є особистостями і вийшли з під контролю своїх “батьків”, але без кровопролиття. Порівняно із людьми вони відчувають себе богами, наміри та вчинки яких є просто загадками. Можна сказати, що у зв’язку з тим, що вони подарували людству портали та міжпланетний зв’язок, то у них спільне бачення майбутнього. Але насправді ні, люди та штучні інтелекти мають різний погляд на розвиток світу. Тепер з’явилася нова цивілізація під назвою ТехноКорд з якою потрібно рахуватися.

По-третє — це планета Гіперіон і Гробниці Часу, які знаходяться на ній. Найбільш цікавий факт, що вони огорнуті невідомим полем, що дає змогу часу всередині текти з майбутнього до минулого. Штучні інтелекти могли розуміти та передбачати багато чого, будуючи власні моделі майбутнього. Але якраз Гробниці стали для них деякою аномалією, що зменшує відсоток правильного передбачення майже на половину.

“Гіперіон” став для мене однією з найкращих книг, які я досі читав. Тут не просто знайомишся із світом, у якому все відбувається, героями, які є унікальними та не схожими один на одного, а досліджуєш кожне слово та намагаєшся зануритися в історію з головою. Нотатки в кінці книги та пошуковик дуже допомогли розібратися в термінології та подіях, які відбуваються. Я можу тільки припустити скільки колосальних зусиль потрібно докласти перекладачу, щоб дати змогу прочитати цю книгу українською. Це ж вам не любовний роман чи детектив, де відсутні наукові, фантастичні чи нереальні терміни. Так само обрадувало, що видання є в кількох варіантах, як від стандартних диванів, так і з зовсім іншого стилю та формату обкладинки. Якраз остання і припала до душі, велика і товста книженція (щось ті дивани мені не лежать до душі).

Підсумовючи, можу сказати, що це серія книг, яку просто не можна пропустити. Окрім того видавництво планує видавати наступні книги серії.

Оцінка: 10/10

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s