“Про письменство. Мемуари про ремесло”. Історія одного простого письменника

Стівен Кінг. Про письменство. Мемуари про ремесло // переклад Дмитра Шостака. – Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2017. – 272 с.

Усі, мабуть, чули про такого дядька, як Стівен Кінг, що пише жахастики, трилери та містику. Але багато хто узагалі не знають, як король жахів почав писати та його нелегкий шлях до всесвітнього успіху. Насамперед, коли я почав читати книгу, то бажав дізнатися більше про автора, адже знав, що вона містить його мемуари та є частково автобіографічною. Але книга є більше, ніж просто історію про те, як Стівен Кінг став відомим.

Я б розділив її на три досить цілісні частини: автобіографія, практичні поради написання твору та зміни після смертельної пригоди. Кожна частина є достатньо цілісною, щоби її виділити окремо. Тепер трішки докладніше пройдемося по кожній із них.

Перша частина книги, справді, є автобіографічною, де автор розказує про свої починання в письмі, спроби видати оповідання хоча б у якихось журналах та перший успіх із книгою. Стівен Кінг трішки зачіпає своє дитинство, студентські роки та період після одруження. Якраз про останній ми дізнаємося найбільше. Я дуже поважаю людей, які відверті перед усіма та не бояться сказати про свої помилки. Думаю багато хто знав, а багато й не знав, які в нашого любимого письменника були проблеми з алкоголем і наркотиками. Але ж скільки потрібно мати сміливості, щоби розповісти це на увесь світ. Ми знаємо багато письменників, які мали такі ж самі проблеми й відмахувалися тим, що без алкоголю або наркотиків не можуть творити. Стівен Кінг же зі свого боку каже, що це все пусті слова, а справжнім наркотиком для письменника є написання книг.

“Перші років дванадцять свого шлюбу я переконував себе, що “просто люблю випити”. Також я застосовував відомий “захист Гемінґвея”. Хоч про нього ніколи не говорять уголос, “захист Гемінґвея” звучить так: як письменник, я дуже чутлива людина, але крім того, я чоловік, а справжні чоловіки не дозволяють собі виявляти чутливості. Так роблять лише слабаки. Тому я п’ю. Як інакше мені дивитися у вічі екзистеційному жахові, яким наповнене наше життя, і при цьому продовжувати працювати? До того ж, чого там, у мене все під контролем. Як завжди у справжніх чоловіків.”

Досить цікаві деталі дізнався про його книги «Сяйво», «Мізері» та «Куджо». Усі три книги були написані під час того, коли Кінг ще товаришував зі своїми двома «найпривітнішими ворогами». Як він потім аналізував, то «Сяйво» було підсвідомо написане про нього, де одним із головних героїв був Джек, письменник, який припадав до чарки. Коли я читав «Мізері», то у мене були свої думки на рахунок твору, свої переживання та здогади. Але, як виявилося Енні Вілкс насправді є залежністю до наркотиків, яка не хотіла його відпускати. Ось так Стівен Кінг писав книги про самого себе, не знаючи про це. А ще цікава ситуація вийшла із романом «Куджо», який, за словами автора, він не пам’ятав, як написав через сп’яніння.

У другій частині іде розповідь про більш практичну частину написання книг. Про вживання прислівників у прямій мові, використання простих чи складнопідрядних речень, описів персонажів та навколишнього середовища, розкриття та знайомство із героями, показ емоцій у тексті та багато іншого. Тут велика кількість порівнянь з іншими письменниками, стилю їхнього письма та підходами, які вони використовують. Також багато прикладів англійською та їхні аналоги українською, що дає змогу самому спробувати перекласти текст і потім порівняти із тим, як перекладають професійні перекладачі. У цій частині також міститься багато порад, як покращити свій словниковий запас або, як писати книги, коли він у вас не такий великий. Одним із головним аргументів на рахунок цього y Стівена Кінга є те, що чим більше читаєш, тим більший у вас словниковий запас.

“Як і багато інших неперевірених переконань у видавничій справі, ця думка великою мірою гівна варта… і тому, коли книги на кшталт “Імені рози” Умберто Еко чи “Холодної гори” Чарльза Фрейжера раптом відколюються від зграї та деруться по списках бестселлерів угору, видавці і редактори чудуються. Підозрюю, що вони списують несподіваний успіх цих книжок на непередбачувані та прикрі спалахи гарного смаку серед читацької публіки.”

Третю частину книги я б назвав періодом та поглядами на життя після жахливою ДТП, яка сталася зі Стівеном Кінгом. У нього було безліч переломів по всьому тілу і він був на межі загибелі. Період відновлення був дуже важкий, так само, як і повернення назад до письма. Але підтримка дружини допомогла і він знову почав творити. А в наступних книгах появилося багато думок про смерть та старість. У будь-якому випадку, Король Жахів говорить, що письменство — це робота. Ти просто маєш закритися в кімнаті, сісти за стіл і працювати сумлінно й важко. Тоді в тебе все вийде. Думаю такий підхід підійде не тільки для письменників, але для всіх інших професій.

Як висновок, можу сказати, що цю книгу можна назвати книгою-мотивацію для письменників початківців. Тут вам і складний шлях до публікування, тяжка праця, життєві труднощі та безліч практичних порад, які думаю вартують чогось, адже Стівен Кінг написав трішки книг. Ще читачі, які вирішать купити цю книгу отримають великий список літератури для прочитання від письменника. Ця книга повністю виправдала мої сподівання, а в деяких моментах, навіть, перевершила.

Автор: Роман Зарічний

Оцінка: 10/10

Advertisements

2 thoughts on ““Про письменство. Мемуари про ремесло”. Історія одного простого письменника

  1. Для мене це була книжка, після якої я почала читати романи Кінга (до цього була знайома лише з кількома оповіданнями). Читала її колись англійською мені і дуже сподобалося, як вона написана, тож я вирішила, що мабуть Кінг і художні книжки пише добре – і не помилилася. А ще це друга книжка про писання, яку я читала (першою була “Techniques of the Selling Writer” by Dwight V. Swain), і ти дуже точно підмітив, що “Про письменство” – це книга-мотивація 🙂

    Вподобано 1 особа

    1. Цікава книга для знайомства із Кінгом. Хоча думаю вдаліше ніж у мене було, бо я почав чогось із “Темної вежі”. То перша книга мені здалася якоюсь дивною і незрозумілою. Але все ж таки продовжив читати цикл і не пожалів. Після того і полюбив його книги 🙂 Це моя перша книга про писання. Треба буде почитати про ту, яку ти згадала.

      Вподобано 1 особа

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s