“Першому гравцеві приготуватися”. Такий віртуальний і такий реальний


Ернест Клайн. Першому гравцеві приготуватися // переклад Зоряни Крижанович і Юрія Нікітюка. – КМ-Букс, 2017. – 520 с.


Так сталося, що про цю книгу я узагалі нічого не чув. Вона потрапляла мені на очі на різних книжкових сайтах та книгарнях, але не привертала увагу. Завдяки низці подій, я все ж таки дізнався про неї та був дуже здивований, що вона про ґеймерів та величезний віртуальний світ. Тому для мене, затятого ґеймера, який просто не уявляє своє життя без ігор — це був, як ковток свіжого повітря, яке дуже швидко закінчилося.

«Перший гравець приготуватися» є дебютним романом Ернеста Клайна, а тематика, яка розкривається в книзі вибрана не просто так. Автор обожнює грати у відеоігри, а найулюбленішою є гра «Black Tiger», платформер 1987 року, який, до речі, згадується в книзі. Письменник не прогадав беручись писати історію про віртуальний світ. Адже на планеті мільйони ґеймерів, які залюбки будуть читати про світ у який вони занурюються кожний день. Окрім того Ернест Клайн майстерно обгорнув це все реальними подіями й у результаті вийшла захоплива та цікава історія. Думаю він би не написав її такою, якщо б сам не любив грати ігри, а тим більше провести таке глибоке дослідження поп-культури 80-років, яка зачіпала не тільки ігри, а й музику та кінематограф.

«Я не у захваті від реального світу, але поки нормально поїсти можна лише там.»

Мене цікавить інше, як читачам, що не люблять грати в ігри, подобається ця книга. У ній є дуже багато термінів із ММОРПГ (масова багатокористувацька онлайнова рольова гра), такі, як PvE (Гравець проти Оточення, Player versus Environment), PvP (Гравець проти Гравця, Player versus Player) чи NPC (Неігровий персонаж, Non-Player Character), що легко можуть відштовхнути читача. Але ж ні, це не мішає, а, навпаки, заохочує читати ще із більшою завзятістю та цікавістю. Для мене це все зрозуміло, тому що я живу в цьому світі з дитинства, але для інших це досить складно. Тому проаналізувавши та переглянувши деякі моменти із книги, які мені були досить нуднуваті, я зрозумів, що автор дуже тонко та легко пояснював усю механіку та правила, які є в іграх різних жанрів.

27752416_153370455363234_8811579763609303168_n

Відкривши першу сторінку книги ми занурюємося в наше недалеке майбутнє (яке, насправді, може стати реальністю, з огляду на те куди рухається людство та розвиток ігрової індустрії), де більша частина людства проводить увесь свій час у віртуальній реальності. На Землі енергетична криза, проблеми із їжею, безробіття, подорожі світом можуть дозволити собі тільки багаті. Більша частина людей переселилися із маленьких міст у великі, де можна знайти, хоч якусь роботу. Але місце тут обмежене. У результаті цього навколо них утворилися склади трейлерів, які стоять один на одному і в яких живуть люди. Вони тікають від жахливої реальності в ОАЗу, яка доступна всім та є безплатною. Там у них необмежені можливості. Просто потрібно створити свого аватара, який може бути будь-ким, від людини до дракона, й далі просто насолоджуватися віртуальним життям. Тут є можливість вчитися, займатися спортом, відкрити свій бізнес, працювати, грати ігри, виконувати місії та просто подорожувати мільйонами світів, які створені для того, щоби досліджувати їх. А найголовніше ви легко можете зберігати анонімність. Вдягнувши спеціальні окуляри та тактильні рукавички люди з легкістю занурюються в новий та безмежний світ, забуваючи своє реальне життя.

«Ви здивуєтесь, скільки всього можна вивчити, якщо не мати ніякого особистого життя».

Наш головний герой Вейд Вотс (Parzival), бідний сирота, який живе в тих самих трейлерах на околиці міста. Він, як і всі інші, з раннього дитинства не уявляє собі життя без ОАЗи, яка є його єдиним прихистком і надією змінити своє життя. Він живе разом із тіткою, яка забирає його допомогу від держави, тим самим призводячи до того, що її племінник змушений виживати й у так жорстокому світі. Тому для нього єдиною радістю та порятунком було занурення у віртуальний світ, особливо після того, як усіх сколихнула смерть творця ОАЗи, культового ґеймдизайнера Джеймса Галлідея (Anorak). Але наостанок він вирішив провести свою останню та найепічнішу гру. Десь у віртуальному світі Галлідей заховав «пасхальне яйце», яке потрібно було знайти. Той хто впорається із цим надскладним завданням отримає нечуване багатство та контроль над самою ОАЗою. Цей заклик спричинив ажіотаж, що безмежна кількість ґеймерів (надіюся їх можна так називати, адже всі користувалися ОАЗою) відправилися на пошуки цього загадкового артефакту.

27752548_153373172029629_7874200230848879108_n

Якраз із цього моменту починається те від чого ти вже не можеш відірватися, доки не перегорнеш останню сторінку. Можна сказати, що Ернест Клайн переніс сюжет якоїсь гри в книгу, де ви є одночасно й учасником подій, і читачем. Ви читаєте бавлячись чи бавитеся читаючи. Ця тонка межа настільки розмита, що узагалі не помітна. Окрім головного протагоніста ми знайомимося з іншими героями, Ейчем, Арт3міс, Діато, Шото, Соренто та Оґом, які є не просто проміжними персонажами, а відіграють важливу роль у цій історії. Не хочу розповідати про жодного із героїв детально, а залишити це для вас, щоби повністю насолодитися книгою. Адже кожен з них є людиною й кожен має свого власного аватара.

Мене дійсно дивує, чому багато людей ставиться до ґеймерів, як до гіків, що належать до якоїсь незрозумілої субкультури. Я з дитинства граю в ігри й це приносить мені масу емоцій та задоволення. Так само я читаю книги, які приносять теж саме. Уявіть собі книгу в якій ви, як головний герой, самі досліджуєте якусь місцевість чи планету, пізнаєте свого персонажа, пізнаєте інших, співпереживаєте їм та впливаєте на подальші події, які будуть відбуватися надалі. Обгорніть це все в моделі та текстури, у результаті чого отримаєте гру.

«Яким би не був страшним реальний світ, це єдине місце, де можна знайти справжнє щастя».

Багато людей читали книгу Стівена Кінга «Зона покриття» й дуже співпереживали всім героям які потрапили в епіцентр зомбіапокаліпсису. А тепер візьміть таку гру, як «Останні з нас» (The Last of Us), де головний герой Джоел під час спалаху невідомої епідемії, яка насправді була тим самим зомбіапокаліпсисом, втрачає свою єдину дочку, яка загинула від одного із зомбі чудовиськ. Через десяток років він зустрічає 14 річну дівчинку Еллі, яка має імунітет до вірусу. Він не хоче відкривати своє серце для неї, адже закрив його багато років тому. Але через свою особисту вигоду він обіцяє відвести її в безпечне місце. Під час подорожі він помалу прив’язується до неї та прагне захистити всіма силами і способами. Подорож жорстока та важка, але їхня самопожертва для один одного у всіх вчинках та діях допомагає пройти цей шлях. Почитали б таке? Думаю що так. Якщо цікаво, то ось два трейлера, перший трішки легший, а другий більш жорстокіший.

Надіюся, що після прочитання цієї книги, багато хто, хоч трішки зміниться свою думку про ігри та гіків, які грають у них. Адже люди, які створювали графіку, моделі, музику, сюжет, діалоги, персонажів, їхні характери теж митці, які зроблять колосально велику та важку роботу.

Автор: Роман Зарічний

Оцінка: 10/10

Advertisements

2 thoughts on ““Першому гравцеві приготуватися”. Такий віртуальний і такий реальний

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s