“Крамничка жахіть. Том 2”. Знову ті жахливі та огидні оповідання

Валентин Москівець, Андрій Лозінський, Дмитро Піскорський, Дімка Ужасний. Горор-альманах “Крамничка жахіть” // – Видавництво “Авторитет”, 2018. – 332с.


Нарешті я тримаю другий том “Крамнички жахіть”, де зібрані різні оповідання письменників-початківців. Я не міг пропустити його, адже перша збірка була досить цікавою. Окрім того наклад дуже маленький, тому потрібно рухатися, щоб придбати собі примірник. Вперше у збірку добавили вірші, щоб розбавити поетичну сухість прози. Прочитавши книжку, впевнено скажу, що укладачі дійсно постаралися і вибрали на рівень кращі оповідання, ніж були представлені у першому виданні. Видно, що проект розвивається, і це дуже добре.

Конкретно по кожному оповіданню почитаєте нижче, але загалом усе виглядає досить пристойно. Одні є трешакові, інші досить містичні, але усі ідеї без винятку є цікавими. Звичайно, видно неозброєним оком чим надихалися автори, починаючи від Лавкрафта і закінчуючи Кідруком. Але це добре, усі навіть зараз відомі автори робили те саме, а інколи навіть крали ідеї, модифікували та придумували богів Ктулуху. Тому такого потрібно не соромитися, а надихатися і творити.

Коли писав відгуки про оповідання, старався знаходити і позитивні та негативні речі, інколи був у захваті, тому міг і перехвалити. Але глянемо, що з того вийшло. Усі автори без винятку молодці, адже потрапили у цю збірку.

***

“Шерстяне серце” Сергій Крикун

Перше оповідання мене частково здивувало і трохи збентежило. Ідея досить така цікава, людство поступово вимирає, а навзамін приходять вовкулаки. Повільно, невидимо, тихо. Ідея із п’яничкою та письменником теж є непоганою. Адже таких моментів у літературі багато, коли письменник шукає натхнення в історіях інших. Навіть прізвище Шкіряк пройшло б крізь мій мозок і все було б добре. Але ж ні, потрібно було згадати мера Кличка і в мене відразу почали виникати асоціації із знайомим нам Зоряном Шкіряком. Все, в голові його лице, а задоволення від оповідання помінялося якоюсь неприйнятністю. Хоча оповідання хороше.

26233551_196155384272812_2312974597428281435_o

“Романо Рат” Віктор Лукін

Хто колись зустрічався із ромами, той, мабуть, старався обходити їх стороною через різні особисті причини. Якось дивно було спочатку читати, адже як можна викрутити з них класну історію. Але ж ні, тут роми не ті брудні, що лізуть до тебе зі своїми проханнями, а люди від них тікають і відверто бояться мати справу. В оповіданні також люди бояться їх, але через їхню містичну загадковість. Скажу, що історія виявилася досить таки атмосферною і уявляв я усе в темних тонах. Дякую автору за хорошу підводку до цих відчуттів. Я тепер точно буду їх лякатися і завжди згадувати це оповідання. Цікаво, а звідки автор знає їхню мову…

“Полігон” Максим Кабир

Думаю, ті хто мав можливість бувати на великих сміттєзвалищах ніколи б не хотів залишитися там на ніч та ще й наодинці. Початок був трішки нуднуватий і я не очікував чогось такого, що вплине на подальший розвиток історії. Але ж ні, щури завжди роблять своє діло. Трохи сміховинне було саме страховисько з тими всіма кульками, якось не хотілося мені його боятися. Просто щурі здалися більш ефектнішими, вони ж просто з’їдають людину цілком. Не ходіть на сміттєзвалища наодинці, там лячно.

“Під моїм дахом” Андрій Семянків

Це оповідання виявилося для мене дуже психологічним. Я б його назвав навіть маленьким психологічним трилером. Мабуть, у автора недавно появилося немовля. Бо просто так придумати таку досить глибоко психологічну історію, ще й з містичним підтекстом не так легко. Дуже гарно автор передав відносини між дружиною та чоловіком, їхні емоції та переживання. І скажу, що я дійсно повірив у реальність цієї події. А думаю все через те, що Андрій пов’язав ті емоції, які багато хто відчував коли тільки стали батьками, і додав містики, що і вилилося в бажаний ефект.

Опис крику немовляти є шикарним. Я просто знаю, що це таке, коли немовля кричить і вистачає тільки п’яти хвилин, щоб мозок скипів. А якщо це триває тижнями…

“Аберація” Дмитро Козлов

Я вже багато в яких творах зустрічав схожий підхід, який відбувся в кінці (не буду аж так нагло спойлити, бо це той момент, що стане узагалі не цікаво). Але все, що відбувалося до того було дійсно круто. Взагалі вважаю, що термін аберація (хибність, відхилення від істини, спотворення) майстерно обіграний в цьому оповіданні. Наскільки класно було придумано про інший вимір, який проривається у нашу реальність, тим же самим спотворюючи усе навколо, що аж мурашки по тілу біжать. А різні описи тих дивних та жахливих речей… Ах смакота… Автору я б радив спробувати написати якусь повість, бо із цієї ідеї можна розкрутити досить класну історію.

30739118_224683471420003_6047454234989821952_n

“Колискова” Роман Левандовський

Починаю задумуватися, а може вірші все ж не такі погані, якщо написані у такому форматі. Думаю зрозуміло, що я був приємно здивований від атмосферності та подій, які довелося римовано прочитати. Якщо б ця колискова не була аж настільки лячна, то можна було б співати її і дітям. А так тільки насолодитися читачам цієї збірки. Але, думаю, тут криється хороший підтекст, батьки завжди стараються захистити свою дитину.

“Звідки беруться діти” Дмитро Піскорський

Як на мене, то це оповідання є трохи трешовим. Ой, я написав трохи, ну дуже трешовим. Овочі, з яких повилазили чи то звірі, чи то монстри. Ааааа, зірвіть мій мозок та заховайте клапті подалі від мене. Але все ж таки, загальна ідея є непоганою. Психопати вони ж такі, в голові в них крутиться бозна що. Може ці люди дійсно бачили такі жахливі та надприродні речі. А наш мозок просто не може осягнути і кидає таких людей до психіатричної лікарні.

27907967_1989325131334310_9005661491161255110_o.jpg

“Накопичення” Любов Базь

Коли читав цю історію, то кожна окрема частинка збільшувала мою інтригу. Діти за своєю природою є жорстокими, а часто не відчувають межі, коли потрібно зупинитися. Думаю, що ця проблема є досить актуальною у наш час. Дуже сподобалися описи тіні, яка приходила та накопичувала тих кого було потрібно. Фінал трішки розчарував, очікував більш закрученого кінця через усю ітнтригу впродовж читання. А ще оповідання здалося затягнутим.

“Щуролови” Володимир Кузнєцов

Дуже гідне оповідання. Сподобалося усе, починаючи від динаміки, закінчуючи напругою у подіях. Автору вдалося за такий короткий об’єм захопити мене близнюками. Завжди страшно думати, що відбувається у дитячих будинках, там не завжди добре, як багато хто думає. І дітей немає кому захистити. Часто монстри у вигляді вихователів просто знущаються із загублених душ. Я полюбив Лукаша та Мавку і до останнього переживав за них. Ну і з щурами мені тут усе сподобалося. Здається, щури вирішують усе…

“Типовий творчий” Габріель Новак, Міка Дрезден

Взагалі ідея вечірок та знімання там дівчат для власного задоволення якось виглядала дуже банальною. А ще поетки, письменниці, такі прості та недоторканні. Воно якось узагалі мені не заходило. Але потім через одну сцену ставлення до оповідання трохи помінялося. Я просто бачив схоже у грі BioShock, а гру цю дуже люблю. Тому події, які відбувалися у “Арт-підвалі” поворухнули то хороше, що і дало змогу насолодитися цим відрізком. Трохи ще дратували ці творчі муки головного героя, але він типовий і цим все сказано.

“Монастир на схилі гори Хаж” Микита Кіляров

Я не можу сказати, що оповідання є поганим, воно є дуже багатим і таким бархатним. Але у мене поки ще якесь неоднозначне ставлення до творчості Говарда Лавкрафта, дещо подобається, дещо просто до нудоти огидне. А автор, мабуть, дуже полюбляє цього письменника та натхненний його творчістю написав це оповідання. Усе було б ще нічого, але після одного слова стало ще гірше. Я коли чую слово “фатум”, то мене аж передьоргує. Просто я вже стільки начитався того фатуму в оповіданнях Лавкрафта, що слів не вистачає. Але повторюся, оповідання є досить хорошим.

“Вниз” Юля Васильєва

Ох і наїздився я в тому ліфті упродовж цієї історії. Вверх-вниз, вверх-вниз, вверх-вниз. Потойбічний світ, у який можна потрапити через певну формулу використання ліфта. Я частково розумію навіщо було описувати усі речі, що відбувалися із Денисом в дитинстві, проблеми із друзями, самотність… Але я так і не знайшов прямого зв’язку із основними подіями. Тому воно якось дуже відокремлено виглядало. За ідею жирний плюс. А ще цікаво, хто після після прочитання використає формулу та спробує покататися на ліфті. Хм… А автор робила ці кроки, адже не могла вона придумати усе просто так. Треба перевірити…

“Група смерті” Руслан Лютенко

Для мене це було одне з найважщих оповідань у психологічному плані. Ці страшні речі відбуваються в дану хвилину. А читати те, що є реальністю і ще настільки жорстокою та болючою, дуже важко. Особисто я не знаю, що я б зробив, коли зустрів би організатора такої групи. Вважаю, що це ще огидніше, ніж вбивство, адже заставляти інших дітей, у яких не усе добре в сім’ї, накладати на себе руки опускає людину до аморального дна. Оповідання є дуже сильне, я б, мабуть, давав його почитати дуже багатьом підліткам. Можливо, вони зрозуміють усю огидність цих груп смерті.

“Комашина плоть” Абрахам Хосебер

Це була жахлива насолода. Автор добре попрацював із зв’язками до різних міфологій та розв’язав драму життя людини на цій планеті. Звичайно, описане можна віднайти в багатьох інших творах, оповіданнях чи фільмах. Щось нове помаленьку захоплює планету, а людина через свою сліпоту нічого не бачить. Тому і згине. Тут усе майстерно виконано та розіграно. А опис останьої частини гидко заворожує. Круто!

“Голос дощу” Віталій Царєлунг

Ідея є пристойною і частково нагадує один серіал (то я про “Туман” по Стівену Кінгу), де місто накрив туман, а всі гинуть, коли виходять на вулицю (знаю, знаю, знову ці дурнуваті аналогії). Тут маємо дощ, а ті, хто п’ють дощову воду, починають співати. Так співати, правильно прочитали. Але не якусь красиву мелодію, а щось хрипке та немилозвучне, хоча мають той самий спільний мотив. А потім усі кудись ці дощові співаки зникають. Якщо узагальнити, то виглядає суховато, чогось тут бракує.

“Постійний пацієнт” Андрій Лозінський

Я б назвав це оповідання дуже липким та вологим. Усе починалося, як мила оповідка про лікарню, а завершилося дуже крутою жестякою. Чого-чого, а такого я точно не очікував. Зараз знову почнеться аналогія, тому закривайте то все до чорта. Усіма описами автор сформував мені досить цікаву атмосферу та схожі відчуття, які були у мене, коли я грав серію Silent Hill. Я просто люблю усіляких таких “добрих” створінь. По-іншому я просто не міг уявляти. А так, то скажу, що займатися сексом шкідливо, можуть бути смертельні наслідки, а особливо коли цим займатися у лікарні. Думаю автору потрібно пробувати писати щось довше, ніж оповідання.

“Запізнився” Віктор Глєбов

Ну історію не можна віднести до жанру горор, більше до містики я б сказав або якогось трилера. Автор все обіграв дуже класно, вечір, темрява, музей після закриття. Можна було придумати дуже багато класних розв’язок, але сталося все навпаки. Я хотів чогось більшого від оповідання.

“Сестра” Дімка Ужасний

Дімка… Дімка… Навіщо було так довго мовчати? Оповідання тримало до останнього моменту. Думаю, це оповідання є найбільш зважене зі всіх у збірці. Усього вдосталь: загадковості, інтриги, вульгарності, жесті та класного сюжету. Сподобалися герої, неоднозначні, з одного боку хороші, а з іншого бачиш їхню жорстоку та темну середину. А Віталік, то ще той кадр. Дуже вже мене потішив момент із його танцем та співом. Реально круто! Продовжуй писати!

26678045_196155380939479_2373737581039773984_o

“Жовтий знак” Роберт Чемберз

Я взагалі-то не дуже знайомий із готичною літературою і ще досі придивляюся до видання “Король у жовтому” Роберта Чемберза від Видавництва Жупанського. А тут ось хороший момент, щоб познайомитися із одним оповіданням із цієї збірки. Я щось до класиків жанру з острахом відношуся, просто дуже вже важко іде збірка Говарда Лавкрафта. Усе хвилями, то подобається, то ні. Надіюся із Робертом Чемберзом буде інакше.

У цьому оповіданні історія ведеться від художника містера Скотта. Він талановитий та малює багато натури. Його найкращою натурницею є Тессі, красива, молода та з великими амбіціями. Одного разу виглянувши із вікна, він бачить невідомого у церковному дворику, після того уся його робота летить шкереберть. Хто ж ця загадкова особистість…

У цьому оповіданні відчувається атмосфера 19 століття, а атмосфера заворожує. Звичайно, оповідання є специфічним жанром, де відкрити героїв дуже важко. Але Чемберзу це вдається із невимушеною легкістю. За такий короткий час художник є твоїм хорошим знайомим, а історія ніби проходить через тебе. Важко писати про окремо виділене оповідання, адже є кілька історій, які об’єднує загадкова книжка “Король у жовтому”. Автор підносить її до чогось загадкового та міфологічного, а людська свідомість не може осягнути, що заховано на сторінках.

Ще хвильку про переклад. Відомо, що у книжці від видавництва Жупанського займався перекладом Євген Лір, а у збірці “Крамничка жахіть” представлений переклад одного із авторів оповідань Андрія Лозінського. Як ви уже зрозуміли, я не знайомий із перекладом Євгена, але Андрій постарався на славу. Читалося легко та приємно. Окрім того, сподобався Томас та його говірка, адже він простий листоноша з іншої країни. Переклад дає зрозуміти це, посилюючи увагу на його акценті. Виглядає досить круто!

***

Не лякайтеся тих речей, які ви прочитаєте у горор-альманасі “Крамничка жахіть”. Більше лякайтеся людей навколо, вони приносять більше шкоди ніж ви можете собі уявити.

І ще довіряйте письменникам-початківцям, адже ви можете бути тим поштовхом, який розвине у них талант. А потім будете насолоджуватися їхніми чудовими історіями.

Автор: Роман Зарічний

Оцінка: 8/10

Advertisements

6 thoughts on ““Крамничка жахіть. Том 2”. Знову ті жахливі та огидні оповідання

  1. Замовив і собі цю збірку, після твоєї рецензії буде з чим порівняти свої відчуття.
    Якщо Кузнєцов сподобався, пропоную звернути увагу на ось цей проект https://www.facebook.com/groups/ReclusivesUA/ не буду тут писати про що він, захочеш обговоримо в особистих, скажу одне це одна з найочікуваніших, особисто для мене, книг цьогоріч.
    Можеш виділити три оповідання які тобі найкраще зайшли?

    Вподобано 1 особа

    1. Ти про комікси Вовкулака? Якщо так, то я обов’язково куплю їх.

      А про оповідання важко, давай 5 оповідань, звичайно окрім Чемберза.

      1) Сестра
      2) Аберація
      3) Постійний пацієнт
      4) Щуролови
      5) Колискова

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s