“Джерело”. Кінець і буде початком

Ден Браун. Джерело // переклад Ганни Яновської. – Видавництво КСД, 2018. – 528 с.


Класичний варіант «очікування та реальності». Чи то я подорослішала, чи Ден Браун уже не той, але така бажана книга принесла… майже нічого. Шкода…

Події відбуваються в одному з найкрасивіших міст світу — Барселоні. Роберт Ленґдон запрошений на презентацію Едмонда Кірша — мільярдера та винахідника, колишнього учня вченого. У запрошенні, яке отримує Ленґдон, Едмонд просить його прийти, бо збирається відкрити світові сенсацію, приголомшити всіх своєю заявою. Впевнена, усі поціновувачі Роберта Ленґдона не здивуються, що він прийняв пропозицію, навіть не до кінця розуміючи чого очікувати. Хоча все як завжди…

Презентація запланована в музеї Ґуґґенхайма в Більбао, з вишуканим вбранням, наперед визначеним списком гостей та купою дорогого оздоблення. Одразу видно, що молодий футурист не поскупився на красиву подачу свого відкриття. Усе йде за планом: гості розсідаються на м’якому газоні, вимикається світло, на екрані з’являється обличчя Едмонда, який розпочинає свою промову зі слів: «— Сьогодні станьмо знову дітьми. Будемо лежати на траві під зоряним небом, і наш розум буде відкритий до всіх можливостей». Багатообіцяючий початок у стилі Дена Брауна.

Далі Кірш згадує свого вчителя — Роберта Ленґдона — якому й передає слово, щоправда, віртуальне, про початок всесвіту та вірування, які тоді панували, тим самим затягуючи його в гущавину наступних подій. Відомий футурист продовжує свою презентацію, але, як і очікується, не встигає розкрити свої карти— його вбивають, пострілом у голову. Що ж такого сенсаційного він збирався розповісти світові, що його прибрали зі шляху, і хто саме?

Події розвиваються за притаманним Брауну сценарієм: Роберт Ленґдон із допомогою Амбри Відаль намагається розгадати хто вбив друга й чому, а також продовжити справу Едмонда й таки відкрити всім правду, якою б вона не була.

— Для людського мозку, — пояснив Едмонд, — будь-яка відповідь краща, ніж її відсутність. Ми почуваємося надзвичайно дискомфортно у випадку “недостатньо інформації”, тож наш мозок придумує дані — пропонує нам принаймні ілюзію порядку: створює міріади філософій, міфологій і релігій, запевняючи нас, що невидимий світ має якийсь порядок і структуру.

Не важко здогадатися, що сенсаційне відкриття Едмонда Кірша пов′язане із тандемом релігія та наука, хто кого. Тема не нова, я б сказала навіть «заїжджена». У світі існує дві категорії людей: перша вірить у те, що все створив Бог (не важливо як його звати), друга — усе має логічне пояснення й не виникло з пустоти. Тож переконати одних чи інших достатньо непросто. Питання в тому чи справді потрібно?

Якщо людей переконати шанувати природній усесвіт і закони фізики, які створили нас, то всі культури будуть ушановувати те саме Створення світу, а не воювати за те, чий давній міф найбільш правильний!

Як на мене, то обидві теорії мають право на життя, навіть більше — вони таки існують зараз, то який сенс заперечувати котрусь. Прибічники однієї чи іншої наведуть таку силу аргументів на свою користь, що легше заблукати в їх достовірності, ніж знайти єдино вірне пояснення. Автор повернув сюжет у русло «розумних машин», коли творіння здатне перевершити свого творця. Чом би й ні, усе можливо. Людство неймовірними темпами крокує в царині науки, що колись, можливо, таки і створить мега розумну машину, яка буде здатна думати, приймати рішення, відчувати відповідальність за них (або й уже створило, лише не всі посвячені в це). Не можна однозначно відкидати такої можливості, адже колись і Конраду Цузе казали, що його винахід нісенітниця.

Відверто, я чекала на цю книгу, навіть залишила спеціально місце на книжковій полиці для неї — а, по факту, розчарувалася. Мабуть таки не від сюжету (він, справді, не особливо різниться у всіх книгах Брауна), радше від динаміки, загадок та символів. Не вистачило мені цього, ой як не вистачило…

Навіть цей відгук давався мені складно: кілька вечорів думала чи писати, і ще кілька писала. Отаке от розчарування на зміну підлітковому захопленню Деном Брауном. Шкода…

Автор: Ольга Зарічна

Оцінка: 6/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s