“Таємне понеділкування” або Можна трішки і схалявити

Олена Андрейчикова. Таємне понеділкування – Видавництво BookChef, 2017. – 224 с.


Довго ж я збиралася, щоб написати відгук на “Таємне понеділкування”. Книжка прочиталася швидко, кілька коротких історій, які можна осилити за пару вечорів з чашкою чаю чи какао.

Для мене досі залишається загадкою сама назва – до чого тут понеділкування? Ну ок, понеділок день, як правило, складний, бо після вихідних усі розслаблені і досить повільно збираються до купи і входять в звичний робочий режим (сумніваюся, що більшість дозволяє собі халявити по понеділках, але хто зна). Десь ще з середини неділі закрадається бажання “захворіти” завтра чи просто вдавати зайнятий вигляд, а натомість – повалятися в ліжку і подивитися якийсь серіал чи банально поспати. Цим мабуть нікого не здивуєш. Але чому так назвали книжку я так і не зрозуміла.

Не буду розповідати про кожну з історій зокрема, бо вони справді коротенькі (3-10 сторінок на кожну), адже не заспойлити не вдасться точно). Більшість із розповідей пов’язані із звичним ритмом життя людей навколо – робота, друзі, сім’я, секс, стосунки. Як знайти кохання або не втратити існуюче, де шукати поради чи не наламати дров на відпочинку, або ж дізнатися, хто та приємна дама навпроти та як її звати. Буду відверта, після перших 3-4 історій я була досить скептично налаштована на решту: нічого нового, якось просто і передбачувано, і місцями вульгарно (можливо, і не надто вдале слово, але якось так).

Тільки вві сні, не розплющуючи очей, поцілую його в маківку. І спатиму собі далі. Навколо чоловіків, затиснена в щільний трикутник, з усіх кутів якого мене торкаються чоловічі руки й рученята.

Мабуть, проблема полягала в очікуваннях – ми, люди, завжди на щось надіємося, уявляємо собі ту чи іншу ситуацію, малюємо в голові картину подій, які ще навіть не відбулися – а згодом дивуємося, чому все йде не за нашим наперед зрежисованим планом. Може, в чомусь історії справді занадто прості і місцями нудні, але мабуть лише тому, що таке наше життя, – низка монотонних подій, а не постановка Голлівудського кінематографу, за який ще й Оскара дадуть.

Натрапила я таки в книжці на парочку позитивних щирих емоцій, ба навіть сльозу пустила, так вони мене торкнули. До чого це я? Навіть книжка, яка на початку видалася не вартою уваги, може здивувати та подарувати цікаві враження та думки наприкінці. Завжди можна знайти щось для себе, головне – забути про очікування та насолоджуватися читанням.

Автор: Ольга Зарічна

Оцінка: 7/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s