“Повна темрява. Без зірок”. Знову привіт

Стівен Кінг. Повна темрява. Без зірок // переклад Олександра Красюка – Видавництво КСД, 2011. – 480 с.


Моє знайомство зі Стівеном Кінгом почалося роки два назад із книг «11/22/63» та «Містер Мерседес». На тому й завершилося… Чи то книжки були не ті, чи то я була не готова. Сказати, що мені «не зайшло» — це не сказати нічого. Читалося важко, довго, нудно, з перервами й непереборним бажанням закинути (у мене є максимум 2–3 книжки, які так і не вдалося дочитати). Опісля я авторитетно заявила, що то не моє й більше Кінга я не читаю. Проте десь після 100500 спроби Роман Зарічний таки спихнув мені ще одну книжку — «та спробуй, обіцяю, що сподобається». І не прогадав!

Отже, знову привіт, Стівене Кінг. Ця книжка затягувала кожною сторінкою і читалася досить швидко, можливо, тому що у ній чотири розповіді, які написані легко і зрозуміло. Хоча я більше люблю повноцінні багатосторінкові творіння із заплутаним сюжетом. Але зараз не про це.

«1922»

1922.jpg

Здавалося б, класична сімейна історія, де один правий, а інший помиляється. Дружина хоче змін і нового затишного куточку для життя, найкраще у місті. Чоловік за жодні гроші не бажає змінювати те, що є і переїжджати кудись із сімейної ферми, яку планує передати нащадкам. І звісно — син, який досі не визначився на чиєму він боці.  Як правило, в таких ситуаціях перемагає той, хто швидше зметикує як переманити на свою сторону дитину — адже тоді у тебе є перевага, як не крути.

«Мене охопило дурне, але дуже потужне передчуття, що я більше ніколи не побачу сина знову. Гадаю, це відчуття переживають більшість батьків, коли вперше бачать, як їхня дитина кудись від’їжджає сама, розуміючи, що якщо дитя вже достатньо доросле для виконання без нагляду якихось доручень, воно тепер уже не зовсім і дитя.»

Сім’я чи гроші — що переможе у цій битві? Чи може щось зовсім інше, щось таке, про що і не здогадується жоден із персонажів? Буде цікаво, неочікувано, огидно, боляче і занадто просто. Але воно того варте.

«Великий Водій»

BigDriver

Отак вирішуєш скоротити собі шлях додому, їдеш не трасою, а провінційною дорогою, і навіть не припускаєш як все може обернутися. І чого було не поїхати звичним маршрутом? Навіщо було слухати чиєї поради, про яку навіть не просиш? Так трапляєтьсядосить часто — хтось вирішує влізти в твоє рутинне життя зі своєю копійкою, «та я ж нічого погано не бажаю тобі, лише хочу допомогти». Я тебе просила про цю допомогу, а?

«— Велике діло, — пхикнула Тесс. — Подеколи сигара є просто сигарою.»

Невелика історія з цікавим та захоплюючим сюжетом, яка виявилася не такою вже і передбачливою. Трохи бардак з «героями», але, можливо, в цьому й родзинка — не все так прозаїчно. Хоча…

«Справедливе подовження»

F6E

Ця цитата мене просто порвала:

«Лайно трапляється; чудо також трапляється, вряди-годи.»

Нічого нового насправді, але до моменту поки ти не стикнешся із цим «лайном» віч на віч. Допоки тобі не доведеться відчути на власній шкурі як все летить шкереберть.

Здавалося б, живеш у своє задоволення, маєш хорошу роботу, достатньо грошей, щасливу сім’ю і навіть не підозрюєш, що у когось є інші плани на твоє майбутнє. Необов’язково прямі, але все ж дотичні, ой як сильно дотичні. В один момент твій картковий будиночок може розсипатися, діти захворіють, дружина помре і навіть від бізнесу не залишиться і сліду. А все тому, що у когось змінилися плани на своє паскудне життя.

«Нормальний шлюб»

GoodMarriage

Саме через цю історію мені до рук і потрапила книжка Стівена Кінга «Повна темрява. Без зірок». Роман Зарічний читав її в оригіналі і переповідав найцікавіші моменти. З’явилося бажання ознайомитися самій, адже уривки справді неординарні.

Дарсі та Боб прожили досить щасливе життя — стійкий шлюб, двійко дорослих дітей, непоганий капітал, який міг примножитися завдяки хоббі чоловіка — він був нумізматом. Чого ще потребувати? Але ж так було б хіба у звичайному житті, а не на сторінках Кінга.

«Спокійно, спокійно, — наказувала вона собі. — Якщо він уміє тримати таємниці, то й я також. Пам’ятай, що є якесь логічне пояснення цьому всьому…

…просто я поки що його не знаю. Мені потрібен час, щоби все обміркувати, от і все. Отже, спокійно»

Як воно дізнатися одного дня, що твій коханий чоловік, якого ти знаєш купу років і щоранку проводжаєш на роботу та зустрічаєш увечері, зовсім не середньостатистичний бухгалтер, а серійний убивця? Можливо, його часті відрядження ніяк не пов’язані з роботою чи хоббі, а всього лиш вдале прикриття для іншої «справи». Важко у це повірити, правда? Та перш, ніж повірити, потрібно знайти докази, ану ж це просто якесь непорозуміння.

***

І наостанок — колись один з моїх керівників порадив не зациклюватися на попередньому негативному досвіді. Якщо вам доводиться ще раз мати справу з людиною, перше враження про яку у вас не надто позитивне, то просто забудьте про нього, розпочніть усе заново. Адже трапляється різне, і той перший досвід може перекреслити увесь наступний. Ця спроба знайомства з Кінгом була дуже вдалою, але якби я опиралася на перші дві…

Автор: Ольга Зарічна

Оцінка: 9/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s