Секрети спокою “лінивої мами”. Keep calm!

Анна Бикова. Секрети спокою “лінивої мами”// переклад Оксани Пущінської. – Видавництво “BookChef”, 2018. – 288 с.


Як там кажуть мудрі люди — «не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні»? Щось у тому є… Третю частину «лінивої мами» прочитала більше тижня назад, а часу на відгук усе не знаходилося. У той момент було стільки емоцій, думок, тез. Та я практично кожну сторінку із захватом цитувала чоловіку. А коли дійшли руки до написання, то все ніби вивітрилося. Тож доведеться пригадувати та ділитися з вами (добре що є багато закладочок у книжці із цитатами :))

Відколи до рук мені потрапила «Самостійна дитина, або як стати лінивою мамою» Анни Бикової, я з нетерпінням чекала продовження, навіть на блог автора підписалася. Люблю, коли написано доступно, по ділу та ще й на власному досвіді. Коли є можливість познайомитися (хай навіть через книжку) із мамою, котра сама зіткнулася з такими ж ситуаціями у вихованні дитини, стає набагато легше усвідомити, що «ідеальних» мам нема й ти цілком пристойно виконуєш цю роль.

Третя книжка поділена на 4 частини: — мама та її внутрішній світ; — мама й діти; — мама й інші; — ресурси для вашого спокою.

Усе починається з тебе самого, навіть емоції твоєї дитини починаються з тебе — як ти на них зреагуєш, чи зрозумієш їх, як поясниш дитині. Щоб усе було більш менш гладко, мама повинна бути впевненою в собі, у своїх діях, мати підтримку з боку — це й дасть довгоочікуваний спокій, а як результат — щасливу маму.

Про емоції потрібно говорити. І як на мене, мама — це не створіння, яка після народження дитини перекреслює все своє попереднє життя і стає сфокусованою на єдиній цілі «аби дитя було здорове та щасливе». Можливо, комусь і здається що так повинно бути, але, вибачте, так не годиться. Після народження малюка організм жінки зазнає значних змін, гормональний фон знову міняється, рівень ейфорії/стресу зашкалює. Не дивно, що й емоції вирують. Не варто тримати їх у собі, відкладати на «розберуся з цим згодом, коли буде час», банально відмахуватися від їх існування. Адже від цього краще не стане, ви лише будете накопичувати багаж, який колись не матимете змоги вже нести — а летіти з високої гори він буде ой як голосно. До чого це я? Свої емоції треба озвучувати, переживати і відпускати. Лише так можна отримати максимум позитиву та мінімум негативу з будь-якої ситуації.

Говорити про свої емоції — це не маніпуляція, яка дає гарантію, що всі прислухаються і негайно припинять робити те, чим займалися досі (і що вас дратувало). Але визнання та називання емоцій має сенс уже тому, що вам після цього буде легше. І в будь-якому разі ви попередили інших про можливу реакцію.

І якщо дорослому ще під снагу якось впоратися зі своїми емоціями, то для дитини це суцільне пекло. Тільки уявіть собі що відчуває малюк, який з усіх сил намагається закинути м’яча в корзину, а йому не вдається ось уже кілька хвилин. У якийсь момент хитка нервова система не витримує і виплюскує «негативну» емоцію у вигляді істерики чи злості. Як правило, увесь цей феєрверк дістається мамі.

Можу, звісно, помилятися, але більшість людей влаштована так, що на агресію відповідає агресією, на істерику — криком, на радість — посмішкою. Це дуже складно почути емоцію іншого, зрозуміти її причину й повернути адекватну реацію. Анна Бикова пропонує стати «контейнером» для емоцій своєї дитини, дозволити їй ділитися всіма ними, тим самим звільняючи себе від надлишку. Завдання мами — почути дитячу емоцію і зрозуміти, що вона належить дитині, а не їй особисто, дозволити висловитися, але не пропускати крізь себе. Особисто для мене це складно й потребує купи зусиль, адже дуже легко заразитися чужою емоцією.

Як часто ваші діти чогось бояться? Монстрів під ліжком, великих собак, повітряних зміїв… Якщо ще страх перед собаками зрозуміти можна, то от зі зміями все набагато складніше. Батькам простіше відмахнутися від нього словами «не верзи дурниці», аніж знайти та подолати його причину. Коли щось виглядає вам абсурдним чи відверто дурним, не забувайте, що для вашої дитини все може бути дуже й дуже реальним.

Коли у дитини виникає страх, у це потрібно грати, і що веселіша гра, то краща. Те, що стає смішним, перестає лякати.

Досить часто не лише мамам чи татусям доводиться терпіти дискомфортні ситуації, аби не руйнувати стосунки з близькою людиною чи розпалювати конфлікт. З одного боку, спокій вдома — це добре. З іншого, спокій вдома — не означає спокою на душі. Банальне «у наш час так не робили…” мене доводить до сказу. Хочеться відправити оратора подалі в його час із такими порадами. Чесно… Але якщо копнути глибше, то, скоріш за все, нічого поганого вам не бажають та й не радять, просто хочуть поділитися своєю точкою зору. Тут варто зрозуміти навіщо людина так робить, що має на меті та чого хоче досягти. Можливо, не така вже й безглузда та порада чи думка.

Подолати конфлікт можна, якщо спробувати зрозуміти картину світу іншої людини. І спробувати пояснити іншому, як цей світ бачите ви.

Дуже складно сісти на сусідній стілець та глянути на ситуацію очима іншого, адже завжди здається, що твоя позиція єдино вірна. Автор пропонує практикувати вправу «три позиції», глянути на ситуацію зі свого боку, зі сторони іншого учасника, та очима стороннього спостерігача. Не скажу, що практикую часто, але ті кілька разів дозволили побачити неочікувані сторони однієї й тієї ж ситуації. Спробуйте.

Бути «контейнером» не легко, тримати себе в руках складно — головне, знайти свої шляхи поновлення ресурсів. Адже балансувати мамам доводиться практично щодня, а якщо дітей кілька — то й частіше. Варто не забувати про себе: сходити в кіно з подругами чи просто посидіти самій у парку, почитати цікаву книгу чи випити келих вина, запланувати відпустку або спекти торт. Аби це було в радість та приносило задоволення.

Насправді, діти це колосальні емоції та неймовірна праця кожного дня. І щоби не втонути у всіх перипетіях буденності, треба навчитися бачити та відчувати позитив у кожному моменті, і не важливо чи це посмішка чи сльози. Бажаю вам спокою та гармонії.

Оцінка: 8/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s