“Фундація та Імперія”. Передбачення оманливі

Айзек Азімов. Фундація та Імперія // переклад Романа Клочко. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2017. – 224 с.


Перша книжка із «Трилогії про Фундацію» здивувала своєю лаконічністю та чітким викладом думок. Хоча й героїв, які б запам’яталися, там не було, але роман видався незвичним та філософським. Я помалу завершую із підходом «прочитав першу книгу із циклу та й читаю щось інше» і відразу пішов читати «Фундація та Імперія». На моє здивування, ця історія відрізняється досить сильно від першої книжки та складається тільки із двох різних історій.

Пройшло вже 200 років із дня смерті Гарі Селдона, що створив Фундацію. За цей час цій організації, чи вже можна казати державі, вдалося з успіхом пережити чотири критичні періоди, але й зі своїми наслідками та іншими проблемами. Психоісторія — стала ніби релігією для людей у Галактиці, а сам засновник — чи то пророком, чи то генієм, якого всі поважають. Хоча багато інших почали зневірюватися в правдивості його слів, незважаючи на те, що вони справджуються. А саме населення Фундації отримало славу людей, яких не можливо перемогти. Одні їх поважають та користуються дружбою для свого процвітання та вигоди, а інші бояться та вважають нелюдськими створіннями. За цим успіхом криються їхні впевнені вчинки, незрозумілі високі технології та впевненість у завтрашньому дні.

 

Перша історія розповідає про генерала Бел Ріоса, що першим зрозумів увесь план тих ненаситних політиків із Фундації. Він зібрав увесь свій розум та армію, що міг надати тодішній імператор старої Імперії, та відправився на її знищення. Читаючи про цей період, що також є й новою кризою, я зрозумів першу зміну в манері написання Азімова. Його персонаж, хоч і антагоніст, нарешті, запам’ятався. Автору вдалося донести до читача особистість генерала та показати, що він непересічний герой, а справжня людина, що може змінити хід історії та поламати плани гордовитої організації колишніх психоісториків.

Друга історія розповідає про Мула, який є винятком та непередбачуваністю, що, як ракова пухлина, розлітається та захоплює планети, які були під контролем Фундації. У них з’явився справжній та серйозний противник. Такого Селдон своїми розрахунками не міг передбачити, адже аномалія у вигляді мутації (мовчу, що за мутація, бо це відвертий спойлер) у людини вносить свої власні корективи в розвиток Галактики. За допомогою надзвичайної сили, Мул здобуває перемогу за перемогою та все ближче підходить до Термінуса. А люди звідусіль говорять про нього, як про жахливого та непереможного, який здатен одним поглядом чи голосом довести людину до безумства. Ось тут мене здивувало, що Азімов вирішив внести до своєї розповіді містифікацію, досить незвично, якщо брати до уваги першу книгу. А так, то це другий персонаж, що запам’ятався і знову антагоніст.

o.360000.jpg

Також автор знайомить читача з молодим Тораном та його дружиною Бет, які відправилися у весільну подорож на планету Калган, яку захопив той самий загадковий Мул. Вони ненав’язливо потрапили в гущу подій, завдячуючи батькові Торана, через те, що є молодими та авантюрними. Ще одна зміна в підході до сюжету, адже авантюрні герої, які надіються на свій талан та долю, які, на їхню думку, точно мають призвести до успіху — це не те, чого очікуєш після прочитання першого роману. Ну й це перші протагоністи, які запам’яталися. Також є й інші, між якими можна виділити капітана розвідки Фундації Хана Прітчета, що також має належне місце в цій закрученій історії. Усіх їх хочеться пізнати більше, тому що Азімову вдалося розкрити їхні характери перед читачем.

Окрім героїв та нових підходів побудови роману, автор менше приділяє увагу політичним ігрищам та сильно прибавляє в динаміці. Тут з’являється місце для різного виду розвідників, революціонерів, авантуристів та безцеремонних науковців, які не просто ведуть пусті бесіди, а беруть усе у свої руки та діють. Такий підхід, думаю, й дав ту динаміку в подіях та показав критичні ситуації з боку, коли всі герої почали виглядати яскравіше та жвавіше.

Звичайно, я не знаю, якою буде наступна книжка, але зміна стилю оповіді мені подобається, тим більше що цілісність сюжету зберігається. Уперше я зустрівся з таким у Анджея Сапковського та його сазі про Відьмака, де одні книги були більш політичними, а інші розповідали більше про героїв. І те, що ця книга відрізняється від попередньої нічого не змінило у загальному враженні, бо непердбачуваність сюжету, постійна напруга та інтрига всерівно присутні. Азімов сильний письменник у своєму жанрі, тому ще раз нагадаю, що потрібно знайомитися із його творчістю. А я сідаю в космічний корабель та стрибаю на пошуки Другої Фундації.

Автор: Роман Зарічний

Оцінка: 9/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s