“Максим Оса”. Містична козацька епоха

Ігор Баранько. Максим Оса // – Видавництво “Asgardian Comix”, 2016. – 96 с.


«Зроблена горілка самим Вельзевулом. І нам дана, щоби на гріх спокушати!»

Ігор Баранько здивував мене своїм стилем малюнку та підходом до сюжету в коміксі «Скеггі Згуба». Після того я почав більше цікавитися роботами автора, познайомився з його творчістю та спробував знайти інші комікси видані українською. Яке ж було моє розчарування та сум, коли дізнався, що тільки «Максим Оса» є ще виданим. А купити його не так уже й легко, бо потрібно добре пошукати, в якому інтернет-магазині заблукав мій примірник.

«Максим Оса», як і багато інших робіт Ігоря Баранько, виконаний у чорно-білому стилі та розповідає про козака Корсунського полку, який ходив по холодній грішній землі у XVII столітті. Історія містить багато змішаних жанрів, але я б описав її як історичний містичний детектив із сатиричним забарвленням. І саме детективна складова дає ту багатошаровість розповіді, яку хочеш збагнути читаючи цей комікс.

Козак Максим Оса в 1636 році повертається назад у Запорізьку Січ після довготривалих набігів на Кримський півострів проти турків. Але дома він неочікувано зіштовхується з незрозумілою для себе чуткою, козак виявляє, що його вважають мертвим. Уявіть здивування Оси та дивакуватість ситуації, а ще й поведінку оточуючих, які думають, що то якийсь проклятий демон виліз із пекла та стоїть перед ними в тілі козака. Навіть кохана наречена бере його слова за нісенітницю та звинувачує у відвертій брехні. Максим Оса випитує, де ж знаходиться тоді його тіло, де та могила, в яку кинули українського хлопця. Після того, як він знаходить ту яму й бачить на хресті своє ім’я, то вирішує випити трішки оковитої та поринути в трагічні роздуми, бо ситуація стала ще загадковішою.

Якраз із цього моменту починається комікс, де круговерть подій не дасть спочинку. Особисто початок історії найбільше мені припав до душі. Якщо б міг, я б спробував начитати вам цей текст та описати те, що зображено на малюнках. А так, то просто спробуйте уявити.

Безхмарна ніч, де зорі захопили все небо. Цвинтар. На могилі сидить козак, мужній такий, з бритою головою та красивим оселедцем. І раз за разом наливає собі горілки та ковтає це поріддя диявола на самоті. Точніше із собою, тільки тим, що лежить за кілька метрів глибини під землею. Злість та нерозуміння переповнюють його. Та тут, десь ззаду, питає його Смерть чи він часом не хорунжий Корсунського полку, козак Максим Оса. Здивування чи то іронія охопили славного козака…

IMG_20181016_172425

Я думаю, що це один із прикладів, коли малюнок та текст доповнили один одного, що й створило цю атмосферу на початку, після якого читач не може відірватися до кінця коміксу. Але що тут такого, що могло вплинути на такі відчуття? Особисто я б виділив дві речі: деталізація та гра чорного й білого кольорів. На початку відчутно переважає чорний колір у малюнках, адже події відбуваються вночі, але пізніше білий колір бере верх, бо настає день. Додай сюди ще деталізацію усіх речей навколо та самих героїв, де зміна емоцій людей пасує до моменту зображеного на малюнку і отримаєш бажаний ефект. Для прикладу, ось ця гра кольорів, ну і звісно форма черепа Андрійка (ще один герой), малюють в голові читача Смерть яка прийшла за Максимом Осою. Іншого уява просто не зможе намалювати. А потім цей запеклий бій, який на кожній новій панелі показує ситуацію з різних кутів та підправляється простими фразами. Надіюся ви зрозуміли чим зачепив мене саме початок.

Увесь сюжет коміксу побудований на пошуку правди, а сам Максим Оса став детективом козацької доби, який має розв’язати загадку своєї смерті. Події відбуваються дуже швидко й часто перевертають історію з ніг на голову. Тут не тільки одне розслідування, ми ще маємо загадкового звіра, що виє ночами, і скарб захований невідомо де, і політичні бесіди, і ще багато чого цікавого, що здивує під час читання. Звичайно, що у коміксі зміна декорацій грає важливу роль і кому б було цікаво читати його, якщо б ситуації занадто затягувалися. А ще врахувати, що все намальоване у чорно-білих кольорах, то ця зміна життєво необхідна. Але на неповних 100 сторінок, здається ця зміна була занадто частою, що трохи відволікало. Хотілося хоча б трішки зупинитися і більше дізнатися про героїв, їхню історію та вчинки.

Окрім щирого хорунжого Максима Оси, автору вдалося створити й інших красивих персонажів. Андрійко — жорстокий і сильний чолов’яга, а лице якого має вигляд оголеного черепа, що в певні моменти нагадує найгірше для людини, Смерть. Але навіть після того, як герой зняв свій каптур, він далі здається до нестями лячним через емоції, які зображені на його лиці та жорстокість у своїх діях. Пан Кричевський — шляхтич, але своєрідний, бо має утопічні мрії щодо майбутнього країни й часто промовляє латиною. Але про те що він шляхтич, ми дізнаємося не тільки з його розумних фраз та поведінки, але й деталізації вишуканого одягу. Загадкова відьма, яка хоче дістатися будь-яким способом до бажаного скарбу. Диякон Силантій, який перепив горілки й вважає, що сам Вельзевул зробив її, щоби людей на гріх спокушати. Як бачите, персонажі різнобічні та цікаві, які доповнюють загальну картину історії. Але що, справді, імпонує — це те, що козак показується не тільки як людина нерозсудлива, але й освічена і кмітлива, що може подискутувати на багато тем і не без сарказму та іронії.

IMG_20181016_172448

Вище я писав, що усі події відбуваються у XVII столітті і цьому часу притаманні багато рис. Ігорю Баранько вдалося передати атмосферу того часу у всьому. Одяг головного героя дає зрозуміти, що він справжній козак: шаровари, пояс на якому висить шабля та свита. Але ця деталізація передається й на інших героїв, шляхтича у жупані, простих селян у своєму повсякденному одязі. Окрім одягу загальну атмосферу формують місця не залежно куди попадуть герої. Чи в просту хату селянина, чи церкву, чи багатий будинок шляхтича. Вишукані столи, рушники, коври, люстри зі свічками, посуд, меблі та й зовнішній вигляд будівель завжди нагадують у якому році відбуваються події.

Читаючи комікс, текст завжди має доповнювати малюнок, коли це потрібно, щоб зрозуміти момент, емоції та характер ситуації. Я не можу сказати, що тут все ідеально, тому що я не ознайомився з багатьма коміксами. Але під час спокійних моментів, текст доповнював малюнки, щоб читач не мав часу на нудьгу. А у моменти екшену, тобіж боїв, залицянь, біганин, тексту було мало, що якраз підходило мені, бо акцентувало увагу на самих подіях. Хоча хотілося б більше якихось вигуків під час боїв, які дуже пасують якраз у такі моменти.

У цій історії важко знайти якусь мораль, але вона дає зрозуміти, що людина є найгіршим монстром із поміж усіх створінь. Малюнки, історія та стиль цього коміксу є унікальними й мене огортає сум, що так мало виданого з робіт Ігоря Баранько може побачити український читач. Адже у Європі його почали читати давно, а в нас його роботи видаються рідко та й такими малими накладами. Такі історії потрібні сучасній Україні, які в містичній та жартівливій манері розкажуть історію нашої країни. А також хочеться дати зрозуміти, що в нас є люди, які вміють створювати такі чудові комікси, як цей. Але круто, коли український козак може стати головним героїв у цікавому детективно-містичного сюжеті.

А ще я зрозумів, що дуже люблю хардкавер у коміксах, бо їх можна класно поскладати на поличках і не ставитися до них, як до реліквій, які можна до чорта подерти (то я про м’які обкладинки).

Оцінка: 9/10

Advertisements

2 thoughts on ““Максим Оса”. Містична козацька епоха

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s