Як подружити дітей з емоціями. Поради “лінивої мами”

Анна Бикова. Як подружити дітей з емоціями. Поради “лінивої мами”// переклад Алли Долгої. – Видавництво “BookChef”, 2018. – 128 с.


Четверта частина «лінивої мами» має дещо інший формат: тут менше роздумів, порад та досвіду, натомість більше практичних вправ із дітьми. Проте від таких змін книжка гіршою не стала, просто іншою.

Анна Бикова не перестає завойовувати нову аудиторію своїми поглядами на процес виховання сучасної дитини. Її методи та підходи захопили мене ще з першої книжки і я завжди в очікуванні наступної частини. Сьогодні будемо говорити про емоції.

Зараз ледь не на кожному кроці можна почути як важливо висловлювати свої емоції, ділитися ними з оточуючими, розуміти інших людей та мати розвинений емоційний інтелект. Але ж як можна робити це грамотно, коли нас, дітей радянського та пост-радянського часу, цього ніколи не вчили? Пригадую зі свого дитинства фрази на кшталт «не плач», «потрібно ділитися іграшками», «дівчатка себе так не поводять» і в тому ж таки дусі. Анна Бикова підходить до цього питання ґрунтовно: вчить мам та їх малюків озвучувати свої почуття ледь не з пелюшок.

Чомусь прийнято вважати, що емоції є позитивні та негативні. І якщо виявляти позитивні це добре, то негативні — зась. Знову ж таки — відгомін пережитої епохи. Насправді ми не вміємо ні першого, ні другого. Якщо ти щасливий, тобі радісно, бо сьогодні світить сонечко й ти наспівуєш собі пісеньку, йдучи на роботу — то мабуть у тебе щось не так із головою. Проте коли тобі до чортиків сумно й хочеться когось прибити, бо колега підставив тебе в останню мить — то мусиш це тримати при собі, бо навіщо псувати комусь настрій своїми проблемами. Знайомо?

Мені здається, коли дорослі зайвий раз не виявляють своїх емоцій, то й малюк їх не показуватиме, адже він просто не знатиме, що можна чинити по-іншому. До того ж, сформована особистість керується своїм досвідом, набутим багажем знань і може більш менш раціонально стримати/або випустити свої почуття. Дитина ж не має такого досвіду наразі, тому і приглушуватиме всі прояви почуттів, не залежно від джерела їх походження.

У книжці ви знайдете багато цікавих вправ та завдань, які можна виконувати з вашим малюком, щоби допомогти йому відкритися, зрозуміти цей складний світ, а, головне, навчитися бути емоційно стабільним (не плутати з «не виявляти поганих емоцій»). Уявіть, як би ви зобразили свій поточний стан, настрій, почуття — а тепер намалюйте все те, що виринуло у вашій уяві. Це допоможе побачити себе з іншого боку та в іншому кольорі, головне, малюйте кольоровими олівцями.

Насправді книжка та й сам підхід Анни Бикової дуже мені імпонує. Її бажання спілкуватися зі своїми дітьми по-справжньому та дати їм усе найкраще не може не зачепити іншу маму. Так хочеться, щоби твоя дитина могла в будь-якому віці прийти до тебе зі своїми проблемами, радощами, питаннями і відверто поговорити, бо знатиме, що тут її вислухають, зрозуміють та підтримають. До цього потрібно прагнути й ще багато чому вчитися. Тож поки малюк ще підростає й не вміє навіть тримати олівця в крихітних пальчиках, гайда самим вчитися проявляти емоції — відкрито, щиро та з повагою до інших.

Оцінка: 8/10

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s