“Місто малярів”. Чарівні фарби навколо

Місто малярів. Сергій Вдовенко // Художник Дарина Дюндіна, – КМ-Букс, 2018. – 464 с.


Читати дитячу літературу для мене досить важко, адже тут немає продуманих до деталей героїв, немає часом логічних зв’язків, а інколи відбуваються такі чудернацькі речі, що голова йде обертом. Але я все далі себе переконую, що це потрібно, адже найближчим часом мені прийдеться багато читати малюкові. Точніше я дуже бажаю цього й надіюся, що йому буде подобатися те, що я вибираю. А писати огляд важко, бо попередній досвід десь заховався в глибині й точно не допоможе. Потрібно перетворитися на дитину, яка захоплюється видуманими світами.

«Місто малярів» є переможцем літературного конкурсу в номінації «Література для дітей», який проводило видавництво «КМ-Букс». Автором цієї книжки є Сергій Вдовенко — різнобічна людина, має трьох дітей, займається айкідо, туризмом, підприємництвом і ще старається писати. На моє здивування, ця дитяча книжка не є першою у творчому доробку автора. Письменник уже написав кілька фентезійних та пригодницьких історій для дітей: «Там, де мерехтять веселки», «Помилка Безсмертного», «Сни Червоної Гори» та інші. На жаль, я ніколи не зустрічав ці паперові видання в наших книгарнях. Тому для мене це хороша можливість познайомитися з автором.

Тут немає довгого початку й ми відразу із перших сторінок книжки потрапляємо в чудернацький вихор подій та знайомимося з інспектором Рилем Жолудьє, який працює в карному розшуку нашої столиці Київ. Іменам я раджу не дивуватися, бо вони добре адаптовані та пасують до героїв історії, адже всі є різних кольорів тварини та звірі. Ось і наш головний герой є свинею. Так, так, свинею й тому має ім’я Риль. А прізвище в нього теж не просте, бо сам він із Франції й коли проходив практику в Києві, то вирішив залишитися тут працювати. Він справжній професіонал у своїй справі, але палки в колеса йому почав вставляти такий собі бешкетник Гібб, який малює різнокольорові графіті на стінах столиці. Інспектор Жолудьє давно спіймав би його, але негідник Гібб є перевертнем, таким, що перетвориться на будь кого. Ось так і вдається йому завжди вийти сухим із води.

Генерал Косолапко бачив цю справу із різних сторін і відправив відомого інспектора на відпочинок, на море в Білокам’янськ, яке є дуже відомим курортним містом із великими готелями, красивими пляжами та цікавими місцевими жителями. Але й тут спокою Рилю Жолудьє не було, хтось в одну ніч розмалював білосніжні стіни будинків у знаки зеленого кольору. Як відома особистість та професіонал, інспектор, довго не думаючи, береться до роботи, він змушений розкрити ці злочини. А що, як Гібб перебрався відпочивати на море? Якраз на березі Чорного моря, у мальовничому місті Білокам’яньск відбуваються всі події.

Якщо ви думаєте, що читали книжки, де багато персонажів, то ви просто не читали «Місто малярів». Тут герої змінюються так часто, що інколи не встигаєш запам’ятовувати смішні тваринні імена. А ще події відбуваються дуже швидко, а наступна несподіванка чатує на кожному кроці. Тут є жіночі чари, крейдяні дощі, чудернацький таксист, таємні агенти, смішний мільярдер, музичні фестивалі, перегони на машинах, пророцтва, єнотяче весілля, чорні ніндзя… Якщо ви думаєте, що я можу продовжувати вічно, то ви маєте рацію. Стільки веселих і смішних подій я ще зроду не бачив. Ця пригода точно не дасть спочинку і я б назвав її не просто динамічною, а гіпердинамічною, що дуже пасує до багатьох гіперактивних дітей. Таке враження, що діти взяли фарби в руки і зліпили таку історію, яку вони придумують щодня. І де це все береться в голові автора…

Але водночас ця динамічність є частковим мінусом книжки, адже ти просто пробігаєш її галопом на швидкісному механічному коні без права на секунду перепочинку. Усе заплутується, потім розплутується, потім знову заплутується й у кінці фінал, який ставиться крапку в цій пригоді. А героїв, окрім кількох найбільш яскравих та чудернацький, не встигаєш запам’ятати. І ще проскакують сленги, яки трішки вибивають та ріжуть внутрішнє вухо під час читання. Хотілося б більше чистішого тексту, який би дозволив дітям краще зрозуміти текст.

Спочатку я думав, що обкладинка не зовсім пасує книжці, але після прочитання я зрозумів, що вона добре показує головне в книжці, кольорові плями на білих стінах будинків. Хотілося б ще цих веселих та незвичних героїв на обкладинку, але, на щастя, кожен розділ супроводжується чудовою ілюстрацією, хоча й чорно-білою. Я провів за цією книжкою розслаблені два вечори, коли мій мозок відпочивав після дорослих філософських романів, навіть із такою швидкою зміною подій. Ох, і повеселитися можна разом із дитиною, коли читати цю історію разом. А в мене це ще попереду. Пориньте в дитячі пригоди та мрійте!

Оцінка: 7/10

Advertisements

2 thoughts on ““Місто малярів”. Чарівні фарби навколо

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s