“На лезі клинка”. Що за прекрасно жорстокий світ?

Джо Аберкромбі. На лезі клинка // переклад Максима Бакалова. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2018. – 672 с.


«У свій час я звів кілька рахунків, але їх від того тільки побільшало. Помста може бути солодкою, але це розкіш. Вона не нагодує і не прихистить від дощу. Щоб боротися з ворогами, треба мати за спиною друзів, а їх у мене зовсім не залишилося. Потрібно дивитися на речі реально. Я вже давно не прагну більшого, ніж пережити наступний день.»

Коли я сів писати свої враження про першу книжку трилогії «Перший закон» Джо Аберкромбі «На лезі клинка», то спробував пригадати, які ж книги із жанру темного фентезі я читав. І так вийшло, що тільки довгий, епічний та масштабний цикл — «Темна вежа» Стівена Кінга. Також, ще дуже давно я ознайомився із книгою «Відступник» Роберта Сальваторе, яка входить до «Трилогії темного ельфа». Але останню книжку можна не враховувати, бо вже мало що пригадується, хоча тоді я вважав її занадто дорослою для мого віку. Тепер я б із радістю прочитав романи цього письменника, праці якого налічують десятки екземплярів. А, з іншого боку, скільки ще потужних і цікавих авторів українські видавництва можуть видавати. Я ніколи не цікавився саме цим піджанром фентезі, та й узагалі не знав, що цикл Кінга належить до нього. Й ось зрозумів наскільки я необізнаний у цьому плані. Також давно для себе вирішив читати книжки українською мовою і зрідка мовою оригіналу. Тому без перекладу на рідну мову із багатьма історіями я, на жаль, не зможу познайомитися. Але сьогодні розповім про світ, який вітром пролетів через мою голову й залишив жорстоко ненаситні відчуття.

Думаю більшість письменників пишучи свої романи беруть деякий період зі світової історії, як основу для своїх фантастичних романів. Тому й у світі, який придумав Джо Аберкромбі, можна знайти багато взаємозв’язків із реальними історичними подіями. Основою цього світу є Союз, який складається із багатьох захоплених територій, дякуючи забутому магові, який колись давно зумів об’єднати ці землі. А сюжет крутиться навколо нестабільної ситуації на дальніх кордонах, яка може перерости у тяжку війну на декількох фронтах та внутрішніх проблемах у країні, які також досягають певних критичних точок. Але справжня небезпека іде з Півночі, яку буде важко зупинити. Щось тяжіє душа багатьох письменників до тієї Півночі. Холод, мряка та страх панує там. Хоча й це не дивно, з огляду на джерело натхнення Аберкромбі. Союз є великою країною, де зібрані різні раси й культури, але закон тут один, в руках короля. Хоча насправді країною керують лорди, що формують Відкриту і Закриту Ради. А порядок наводить праведна та жорстока Інквізиція, яка знаходить всіх невірних у Союзі.

Загалом світ Аберкромбі продуманий у багатьох деталях: пануюча верхівка влади, Інквізиція, гільдії торговців, дворяни, робітники, університет, фехтувальні змагання, загадкове минуле. Якраз ось це таємниче минуле Союзу нагадує, що світ є магічний, але магія давно забута й ніхто не знає чи існує вона насправді. Але вона всюди. Читаючи, зустрічаєш її у відповідних місцях на карті цього світу, потроху відкриваючи таємничу завісу становлення цього світу. Натомість письменник дає більше зрозуміти жорстоку реальність, яка існує навколо людей всередині країни та за її межами. У більшості випадків — це безвихідь у своїх вчинках, хоча є герої, які своєю волею та помстою ідуть всупереч усім перешкодам, що часто закінчується кривавими вбивствами. Магічний та загадковий світ, таке враження, залишено більше для наступних книжок трилогії, тому герої, їхні історії, внутрішні демони, біль, роздуми та взаємини виходять на перший план.

Оповідь ведеться досить динамічно та не дає перепочинку, тому книжку пролистуєш сторінку за сторінкою, особливо після першої половини, коли дізнаєшся вже багато деталей в історії. А ще тут події розповідаються одразу від кількох головних персонажів, які, звичайно, пов’язані між собою, хоча не знають один одного. І як же тішить, що кожен із них має свої власні погані якості, бо хорошого мало в них. Але читаючи, весь час стараєшся знайти дрібку добра, адже всі вони будуть із тобою впродовж усіх книжок, тому й хочеш, щоби вони стали ближчими для тебе. Письменник свідомо показує, що всі вони зустрінуться і їхні долі міцно переплетуться. Мені всі персонажі імпонують, одні менше, одні більше, але Занд дан Ґлокта й Лоґен Дев’ятипалий здалися найбільш відвертими та реалістичними.

«Який він попри все вмілий хлопчина! Без нього і Фроста я — простий каліка. Вони мої долоні, руки та ноги. А я — їхній мозок.»

Занд дан Ґлокта — каліка та інквізитор, який у романі є лицем Інквізиції. Його можна описати дуже легко — остання мерзота. Він потрапив у полон, де провів два найлегші роки свого життя, бо після того він став понівеченим беззубим калікою, якому кожен крок дається з найгіршим болем у світі. Тому полон здавався просто казкою, у порівнянні з теперішніми муками. Таке враження, що він обожнює катувати людей, обожнює отримувати задоволення від того, що робить людей ближчими до себе у фізичних вадах. Його ненавидять та сахаються дуже багато людей, а він плює на них із високої гори. Ґлокта харизматичний персонаж, який є заручником ситуації, яку він використовує у своїх корисливих цілях. Але попри усю його жорстокість, ми постійно перебуваємо в роздумах інквізитора, що є захоплюючим під час читання. Завжди чекаєш його думок щодо будь-якої ситуації. Також виділю силу волі Ґлокти, адже він постійно показує незворушне лице, а увесь фізичний та душевний біль заховав далеко в собі. Кожен раз, коли йому потрібно піднятися довгими сходами, він проклинає все на світі, але там угорі, його беззуба усмішка «тішить» усіх навколо.

Також Занду дан Ґлокті складають компанію практики Северард та Фрост, які допомагають вершити інквізиторське правосуддя. Северард є швидким і його вуха перебуваються усюди. Фрост на відміну від першого практика є дужим та великим, тому коли він з’являється на людях, страх вселяється в серцях оточуючих. Насправді ніхто не хоче переходити дорогу оцій трійці, бо всі знають, що опиняться десь далеко в підземеллях катівні. Практики є досить цікавими та незвичними, але поки автору не вдалося відкрити їхні особистості достатньо добре. Надіюся це буде в наступних романах, адже таких героїв не варто відпускати.

Північанин Лоґен Дев’ятипалий є мужнім та жорстоким воїном, якому вбити людину легше, ніж почухати своєю великою рукою вуха. На Півночі про нього вже склали страшні історії, а зустрітися із ним означає смерть. З першого погляду Лоґен може здатися простим та тупуватим варваром, який тільки і вміє, що махати мечем. Так вважають багато людей, які мали змогу з ним погомоніти, а ще більше тих, хто лежить у холодних снігах Півночі. Насправді він багато прораховує наперед, враховує усі ризики та переваги в бою, тому він стоїть на цій землі на відміну від його ворогів. Його страх є його перевагою через те, що робить його сильнішим. Але тепер Лоґен змінився через смерть своєї сім’ї (не спойлер, дізнаєтеся про це на перших сторінках), він не хоче помсти, не хоче вбивати, бо його помста та жорстокість приносять ще більше смертей. Він кориться долі та ситуації в якій перебуває без надії на майбутнє.

Капітан Джезаль дан Лутар входить до королівського війська та займається фехтуванням. Його роль не до кінця зрозуміла у фінальній партії, тому основною сюжетною лінією була участь у королівському змаганні із фехтування, переможець якого здобуде всі омріяні привілеї у вищих ешелонах влади. Відверто цей персонаж мене бісив через свою зверхність щодо інших людей та відвертий сексизм. Але це ті емоції, які й намагався віднайти в читача автор роману, тому жалітися нема на що. Смішно інколи було слідкувати за Джезалем, бо він не любить бридкого, тому при вигляді Ґлокти лякається та старається втекти. А жінок таке враження ще більше боїться, хоча немає права показати це на людях. Можна сказати, що Джезаль красень, який у середині є боягузом до останньої кістки.

«Було вже по опівночі, і Мідлвей потопав у темряві. У темряві та смороді. Біля доків завжди смерділо – застояною морською водою, гнилою рибою, смолою, потом і кінськими кізяками. За декілька годин цю вулицю сповнять шум і метушня юрби: крики купців, лайка вантажників, біганина торговців і гуркіт сотень возів і возиків по брудній бруківці. Люди нескінченною хвилею сновигатимуть з кораблів на кораблі, люди з усіх куточків світу вигукуватимуть щось усіма мовами, що існують під сонцем. Але вночі на цій вулиці безлюдно. Безлюдно і тихо.»

Ферро Малджин — темношкіра дівчина з Півдня, гроза тамтешніх пустель. Вона була досить довго рабинею, а після того, як вирвалася із кайданів стала на шлях кривавої помсти. Її життя — це ненависть та мрія винищити всіх ворогів. Але все це більше до країни, яка знищила її народ і взяла Ферро в рабство. Але це не означає, що вона не може ненавидіти всіх інших людей. Ферро боїться за те, що не знає свого майбутнього й через це стає ще більш жорстокою. Біль для неї ніщо, вона може витерпіти багато чого. Вона спочатку б’є, а потім можливо щось і спитає, якщо ж ні, то знову б’є. Ферро досить закритий персонаж, хоча досить таки інтригує. А враження складає неконтрольованої вбивці, яка розшматує всіх. Не розкритий до кінця, але інтригує на майбутнє.

Великий маг Баяз є неоднозначним та таємничим персонажем. Упродовж роману багато деталей з минулого дізнаєшся про нього, але ситуацію це не змінює, цей герой залишається нерозкритою загадкою. Його людяність проявляється у якихось дуже дивних вчинках, хоча глобальні наміри у нього, таке враження, є добрими. Як і вся магія у цьому світі, його магія також захована, а користуватися нею йому не охота. Підкрадається думка, що він безсмертний та воліє керувати усім світом за законами, які він же сам придумав. Я, з одного боку, розумію автора, який з усіх боків заховав цього персонажа і ніякі здогадки тут не допоможуть, але, з іншого боку, це один із головних персонажів. Щодо Ферро я б це зрозумів більше, а зважуючи Баяза, то видно, що книжка є плацдармом для знайомства із світом та героями. Магічна сила та розум відчуваються у його особистості, але мені не сподобалося, що він, як письменник, який усе знає наперед, тільки нічого не розповідає. Потішило тільки те, що Баяз також попадає у досить кумедні ситуації. Поки невідома, але могутня особистість у цього героя.

Про персонажів можна говорити ще багато, бо, окрім Фроста та Северарда, тут є багато другорядних героїв, яких не дозволиш назвати шаблонними. Вони різняться й мають хороший потенціал розвинутися, якщо не в головних, то в хороших та продуманих. Джо Аберкромбі створив свій унікальний фантастичний світ, де магія зараз захована, але ми її точно побачимо повною мірою в майбутньому, де герої харизматичні та відверті, де жорстока реальність перемішана із вульгарністю. Чи став цей світ для мене разом уже улюбленими на один рівень я поки не можу сказати, але увесь цей темний післясмак заполонив мене й мені потрібно ще цього фентезі, потрібно наситити мою голодну читацьку душу.

Цього року українському читачеві вдалося отримати трішки книжок у жанрі фентезі, які презентують видавництва в перекладі: «Крига» Яцека Дукая, «На лезі клинка» Джо Аберкромбі, «Учень убивці» Робін Гобб, дилогія «Каттердам», «Вежа блазнів» Анджея Сапковського, «Таємниця покинутого монастиря» Анни Кантьох чи «Чаклунський світ» Андре Нортон. І це ще маленький список, просто ці книжки найбільш мене зацікавили. Тому запитання, чи чекає українська спільнота на жвавіший рух у цьому напрямку, чи чекає вона продовження розпочатих серій, звучить, як риторичне запитання. Не пропустіть цей роман, пориньте в цю незвичайну історію, бо таких романів світових сучасних авторів друкується мало в Україні.


Advertisements

One thought on ““На лезі клинка”. Що за прекрасно жорстокий світ?

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s