“Коли квітне сакура”. Сила кохання

Коли квітне сакура. Володимир Коваль // – КМ-Букс, 2018. – 224 с.


«Помилок не коїть тільки той, хто нічого не робить.»

З японською культурою я знайомий у більшій мірі через аніме, які для більшості людей здаються простими мультфільмами, але насправді все зовсім складніше. Мій перелік переглянутих аніме (але не всі до кінця) не є досить великим: «Покемон» («Pokemon»), «Наруто» («Naruto»), «Щоденник смерті» («Death Note»), «Перлини дракона» («Dragon Ball»), «Бліч» («Bleach»), «Евангеліон» («Neon Genesis Evangelion») та ін. Це тільки ті, які пригадалися мені в один момент. Аніме разом із мангою є частиною сучасної культури Японії. Але ця країна настільки яскрава своїм минулим, що важко уявити якийсь інший народ, який має таку багатогранну історію та культуру.

На жаль, мені ще не випадало можливості прочитати будь-які романи японських авторів. Але на книжкових прилавках з’явилася книжка «Коли квітне сакура» українського автора Володимира Коваля, що мене насправді здивувало. А все тому, що писати іноземному авторові про Японію часів, коли самураї доводили свою силу та хоробрість, дуже важко. Я скажу більше, для письменника це виглядає як своєрідний виклик через те, що потрібно дослідити багато літератури та вивчити культурні аспекти. І це окрім того, що придумати цікаву історію, яка б захопила читача. Або письменник закоханий в Японію, тому і писати про неї легко.

«Наше життя — це квітка. Ніхто не знає, коли призначено осипатися її пелюсткам. Не всі люди передчасно залишають цей світ. Багато з них, а може, і переважна більшість, живе довго і щасливо, виховуючи дітей і онуків. Адже головне у житті — це бути комусь потрібною, бути чиїмось товаришем і супутником на довгому шляху спільного існування — ось у цьому полягає щастя. Можна прожити ціле життя — і залишитися самотнім, а наприкінці померти, усвідомлюючи, що ніхто не здійснить над тобою останнього поховального обряду. А можна прожити нехай і небагато, але разом з коханим чоловіком, і залишитися з ним навіть після смерті.»

«Коли квітне сакура» належить до жанру історичної повісті та переносить читача у XIII століття, у могутню та величну східну країну. Котаро Норінага є молодим парубком, який обожнює писати та читати поезію. До романтика, якого годі знайти на всіх островах, дійшли чутки, що в далекій провінції живе неземної краси дівчина. Дівоче серце здобути не легко, а серце Ханако Мінамото здобути ще важче, бо віддасть вона його тільки справжньому самураю. Котаро Норінага ступає на цей тернистий шлях, бо кохання для нього, як цвіт сакури, яким можна милуватися вічно.

Повість є справжньою романтичною історією із частинкою драми, горем, втратою, відвагою та силою волі. З одного боку, все виглядає банальною й таких прикладів можна знайти багато. Але письменник незрозумілим чином закинув мене у XIII століття, де я разом із Котаро пройшов увесь довгий шлях, де кожна його дія сприймалася із радістю або злістю через мою незгоду. Мені не вдалося пропустити цю романтичну історію через себе, але точно вдалося захопитися мужністю, патріотизмом та невпинним бажанням досягти своєї мети Котаро Норіната. Щодо Ханако, то я із великим бажанням хотів прийти до неї на чайну церемонію, випити чаю й потеревенити про мету життя. А після того вихлюпнути останній ковток чаю їй у лице, забрати чайний сервіз, викопати чарівну сакуру біля її дому та посадити дерево на своєму подвір’ї, де я б разом із дружиною насолоджувався запашним гарячим напоєм і чарівною сакурою, яка квітла б від нашого кохання.

«Мене не цікавить твоє ім’я, бо ти для мене — лише білий аркуш паперу, на якому я напишу те, що сам схочу. Тому відсьогодні я тебе так і називатиму — Сіройкамі — “білий папір”, аж допоки ти не навчишся вправно володіти своїм мечем. Тоді до тебе повернеться твоє справжнє ім’я.»

Володимир Коваль додав також частинку магії та таємничості, що ще більше прикрасило й так романтичну історію. Багато з описаного не могло статися насправді й той шлях, що пройшов Котаро, є непосильним для простої людини. У мене склалося враження, що я прочитав героїчний епос про японського парубка, якого штовхала вперед сила кохання. А справді, на що ми здатні заради наших коханих половинок? Не потрібно йти в далекі походи, щоби здобути прихильність коханої людини. Достатньо інколи переступити через себе, що буде для обидвох героїчним подвигом.

Але була річ, яка постійно мене відволікала під час читання — динаміка. Таке враження, що я разом із морським вітром пронісся через усю книжку, не встигнувши насолодитися моментами, які викликали в мене певні емоції. Ось я перебуваю в одному місці, але відразу ця частина історії закінчується й починається нова. Мені здається, що для повісті письменник заклав занадто багато подій, що якраз заставило жевріти в голові бажання уповільнити оповідь.

Скажу відверто, я не є знавцем японської культури та історії, тому для мене ця книжка стала ідеальною в холодний зимовий вечір разом із чашкою теплого чаю. Мені вдалося на кілька годин уявити собі ці далекі краї, які давно у своїх мріям бажаю відвідати. Не знаю чи будуть у вас такі самі відчуття, але якщо ви шукаєте книжку для відпочинку і яка водночас розповість про силу кохання, патріотизм, силу волі, мужність та прагнення до мети, то «Коли квітне сакура» Володимира Коваля хороший вибір у цьому плані. Окрім того, хоч на один вечір можна потрапити в думках до чарівної країни під назвою Японія.


Advertisements

One thought on ““Коли квітне сакура”. Сила кохання

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s