“Відьмак. Дім зі скла”. Винищувач монстрів

Пол Тобін, Джо Куеріо. Відьмак. Дім зі скла. Том 1 // переклад Микити Янюка – Vovkulaka, 2018. – 120 с.


Убивця монстрів, Ґеральт із Рівії з оригінальних книжок Анджея Сапковського є моїм одним із улюблених фентезійних героїв. І це не звертаючи на те, що в останніх книгах ця його першочергова роль відійшла на другий план. Але відьмак із серії комп’ютерних ігор від студії CD Project Red також став для мене близьким, як ніколи. Бо та кількість годин, які я провів за цими іграми, особливо у «Відьмак 3. Дике полювання» («The Witcher 3: Wild Hunt»), де рахунок пішов на сотні, пов’язала нас дуже міцно. Для фанів цього видуманого світу поринути в нову пригоду разом з улюбленим героєм буде вельми цікаво. Але це не означає, що читачам, які ще не були знайомі до цього із Ґеральтом, комікс буде читати нудно чи не зрозуміло. Навпаки «Дім зі скла» підійде їм також.

В українському перекладі ми можемо прочитати перший том історії про відьмака, яку в оригіналі випускає видавництво Dark Horse Comics. «Відьмак. Дім зі скла» є сюжетною аркою, яка складається із п’яти синглів, що розповідають одну єдину пригоду Ґеральта. Українське видання вийшло у TPB (Trade Paper Back — цупкіший папір у порівнянні із м’якою) обкладинці та складається із 120 сторінок разом із додатковими матеріалами. Обкладинки до синглів цієї арки малювали кілька художників: Джо Куеріо, Дейв Джонсон та Ден Паносян. Але цікавим фактом є те, що для малювання обкладинки першого тому запросили відомого художника Майкла Міньйолу, який знайомий такими працями, як «Геллбой» («Hellboy») та «Б.П.Р.О» («B.P.R.D» — Bureau for Paranormal Research and Defense). Недосвідченого читача ця ситуація може ввести в оману та відштовхнути від знайомства із цим коміксом. Зрозуміло, що видавці послуговувалися скоріше комерційними принципами, бо подальші томи вже мали обкладинку іншого стилю та авторства. Тому переживати не варто, адже в середині на читача чекає цікаве наповнення.

Ця історія могла відбутися в будь-який момент подорожі Ґеральта у книзі, так само як і в грі. Відьмак боровся все своє життя із потворами, тому створити нову пригоду саме про Ґеральта, який винищував монстрів, найкращий варіант, яким і скористався автор цієї серії коміксів Пол Тобін. Відьмак уже давно подорожує разом із єдиним співрозмовником, який не бажає відвертого спілкування, Пліткою. Тому зустріч із мисливцем Якобом, який рибалив на річці та запросив його до вечері біля вогню була добрим знаком. І навіть те, що вона затягнула його в містичні та загадкові події, можна вважати звичною справою. Та ще й Ґеральт мав із собою пляшку смачного вина із Туссану, що дасть змогу добре розслабитися. Під час душевної бесіди він дізнається історію Якоба, якого буквально переслідує минуле. Після ситної трапези вони вирушають разом через Чорний ліс у подальшу подорож і натрапляють на великий незнайомий будинок. Звичайно, оминути таке місце не можливо, тому разом із новим товаришем потрібно дослідити цей дім. Більшість арки розповідає якраз про події в цій загадковій будівлі у якій точно не буде нудно, бо потрібно розгадати не одну загадку та зустрітися із багатьма неочікуваними поворотами.

Автором цього коміксу є Пол Тобін, який здобув премію Айзнера та в активі якого є цикли «Змерзлий» («Colder»), «Бандитка» («Bandette»), «Темна Агнес. Амазонка» («Dark Agnes: Sword Woman») та інші роботи для Marvel. Також його часто залучали для написання коміксів за мотивами ігор «Рослини та зомбі» («Plants vs. Zombies»), «Злі пташки» («Angry Birds») і «Відьмак» («The Witcher»). Цікава та різнопланова особистість, адже пробував себе у різних напрямках. У першій арці про відьмака письменник прагнув зобразити в центрі історії саме Ґеральта у всій його відьмацькій вроді й таким, який вже встиг зустріти на своєму шляху безліч перешкод. Пол Тобін дає зрозуміти читачу про особливий кодекс нейтралітету щодо вбивств людей, показати його характер, трішки сарказму, його швидкість, любов до красивих жінок та магічні вміння. А ще можна помітити, як легко Ґеральт може перейти від ввічливого оповідача біля багаття до безжального воїна зі срібним мечем. Це вміння Пол Тобін дуже добре підкреслив упродовж цієї історії. Також автор змальовує світ таким самим містичним та міфічним, як і в книгах, де все надприродне настільки буденне явище, що в деякі моменти стає страшно.

Оповідь Пол Тобін веде стримано чи, навіть можна сказати, збалансовано. Тут немає різких змін декорацій, а все відбувається логічно та послідовно. Якщо готується, якась буча, то він постарався підготувати читача, направляючи його кадр за кадром до подій із динамікою. Але тільки починався якийсь бій, то відразу закінчувався, і не затягувався хоча б на два розвороти. Ось тут мені не вистачало більш довгих сцен із боями, враховуючи, якими ефектними виглядали використані автором монстри. Таке враження, що Пол Тобін балансував між спокійними діалогами та динамічними частинами, щоби не налякати читача, який уже звик до світу відьмака із різних джерел. Сама історія, яку придумав автор є цікавою та схожою на перші дві книги Анджея Сапковського. Це звичайно втішить людей, які кажуть, що найкращими із цього циклу є саме вони, хоча я особисто так не вважаю.

Художник Джо Куеріо має свій специфічний стиль, малюнки якого на деяких панелях є дещо схематичними й не дуже деталізованими. Це більше притаманно панелям, де персонажі зображені трохи віддалено. Але чим ближче герої перебувають, тим більше деталей художник додає обличчям людей та монстрів. І водночас увага до інтер’єру та зовнішніх локацій на великій кількості панелей є на пристойному рівні. Звичайно, хотілося б більше деталей, але цього було досить, щоб відчути атмосферу часу в якому відбувається події коміксу. Самого Ґеральта він зобразив наближено до книги та гри, що відкине багато суперечливих нарікань із різних сторін. Але найбільш крутими та дивовижними були саме монстри та створіння. Вони виглядали дуже стародавніми, таке враження, що вже століттями переслідують мандрівників у Чормному Лісі та в цьому таємничому будинку. Після цього ти розумієш, що стиль Джо Куеріо ідеально підходить, щоб створити темне та моторошне відчуття. А кольори Карлоса Баділья ще більше демонструють похмурий старий світ, що оповитий магією. Усі його темно-блакитні, зелені та фіолетові кольори створюють таємничу та містичну атмосферу, навіть частково готичну.

Крім цього, видання може похвалитися хорошою поліграфією, де кольори виглядають дуже ефектно. Але ситуація із обкладинкою у деяких читачів була сюрпризом, бо вона трішки твердіша, ніж можна зустріти у TPB закордонних видань. Як результат, може відклеїтись корінець на форзаці. Але тішить те, що таких людей я зустрічав поки кілька, бо у всіх інших жодних дефектів при цьому не виникало, хоча вони безліч разів читали комікс. Також бажаю виділити переклад, бо останнім часом дуже багато нарікань на це щодо всіх видань книг, коміксів і т. д. Отож, переклад Микити Янюка особисто для мене виглядав чудово та влучно, особливо вибрані підходи до вигуків та лайки, які близькі для українського читача.

«Відьмак. Дім зі скла» — цікавий та атмосферний комікс, який дозволить ще раз зануритися багатьом фанам в улюблений світ або й більше, уперше познайомитися із Ґеральтом із Рівії та взятися за читання цілого циклу книжок Анджей Сапковського. Але найбільш цінним у цій історії є те, що вона без політики та війни, де місце тільки відьмаку та його незвичним пригодам. Але тут ви не знайдете якогось глибоко сюжету, якого багато читачів очікують. Тут ми дізнаємося про самого Ґеральта, його справу та таємницю дому зі скла. Тому не зволікайте та ідіть знайомитися із першою аркою історії про відьмака.


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s