“Бетмен: Суд Сов”. Хто справжній володар Ґотема?

Скотт Снайдер, Ґреґ Капулло. Бетмен: Суд Сов. Том 1 // переклад Олени Лісевич – Рідна мова, 2018. – 176 с.


Коли я читаю фрази на кшталт «автор переосмислив образ Бетмена та зумів показати його з іншої сторони», які звучать щодо нових коміксів про Темного Лицаря, то хочеться закрити очі, порахувати до п’яти, забути про це та просто братися за читання. Думаю, що сучасний читач відверто дає зрозуміти, що цього персонажа потрібно «переосмислювати» в кожній новій лінійці чи лімітці, адже в іншому випадку продаватися така історія буде значно гірше. Звичайно, що невпинні фанати Кажана й надалі будуть змітати все, що буде виходити про нього, але хочеться бачити чогось унікального та незвичайного. Згадаймо того ж «Білого лицаря» Шона Мерфі, який знову розворушив світову спільноту своїм коміксом. Але повернемося саме до основної лінійки про Бетмена в періоді The New 52 та саме першого тому із назвою «Бетмен: Суд Сов» та його авторів.

Скотт Снайдер, незважаючи на свою професійну “молодість” має за плечима немало професійних регалій, що також багато говорить про його талант. Такі люди ціняться не тільки читачами, але й видавцями. Окрім різних коміксів про Бетмена, Скотт Снайдер також писав «Американський Вампір» («American Vampire»), «Супермен без присяги» («Superman Unchained»), «Пробудження» («The Wake») для DC Comics та історії жахів «Відьми» («Wytches»), «Розділений» («Severed»), «Після смерті» («A.D.: After Death») для Image Comics. Також був залучений до кількох проектів у Marvel Comics та інших. Скотт Снайдер титулований автор, який отримав різні премії за свої роботи, що також говорить багато про нього. Щодо художника Ґреґа Капулло, то найбільш відомою його роботою є «Спаун» («Spawn») для Image Comics. Також він малював у DC Comics над такими проектами, як «Темні ночі: Метал» («Dark Nights: Metal»), «Детективні історії #1000» («Detective Comics #1000») та «Останній лицар на Землі» («Batman: Last Knight on Earth»). Як на мене, Снайдер і Капулло — це дуже гарний дует, яка точно має що показати читачу. Вони спромоглися створити захопливу і темну історію, що знайшла відгук в серцях палких фанатів Бетса, тому заслужено ця онгоїнг серія вважається однією із кращих у періоді The New 52.

Бетмен — це світла сторона в темному та жорстокому Ґотемі. Брюс Вейн вважає, що він єдиний має право на це місто, може допомогти йому й не дозволить жодному злочинцю зруйнувати «ідилію», яку він створює. Але чи насправді все так? Кажуть, що справжнім володарем Ґотема є таємнича та сильна організація Суд Сов, яка ще з часів, коли ковбої стрибали на конях вулицями цього міста (то така відсилчока до коміксу «All-Star Western» Джастіна Ґрея та Джиммі Палміотті), тримає все у своїх совиних лапах. Усі з дитинства в Ґотемі, як і сам Брюс, знають відомий дитячий віршик:

«Стережися Суду Сов,
Що весь час спостерігає.
Править Ґотемом із тіні,
Стін граніт його ховає.
За тобою стежать вдома,
В ліжку, в місті, за обідом,
Та згадаєш їх хоч словом.
І по тебе Пазур прийде.
»

Цим віршиком лякають дітей і який ніхто й ніколи не сприймав серйозно. То як може ставитися до нього Брюс Вейн? Адже це все просто легенда, казочка та нісенітниця якою лякають малих за непослух. Окрім цього він впевнений, що знає про всі темні та брудні секрети свого рідного міста.

Давно знайомі лиходії у Ґотемі

У Ґотемі сталося жорстоке вбивство невідомого чоловіка, яке має ритуальний підтекст. Це все відбуваються в самому центрі міста, де очі Бетмена завжди бачать щось підозріле. Але не цього разу. З цього моменту події тільки затягують у пастку, яку приготував для нього Суд Сов. І чим далі Брюс просувається до розгадки, тим більше розуміє, як глибоко він помилявся що знає своє місто. Суд Сов бажає повернути контроль над містом, який у був у їхніх руках з початку заснування. Сама організація покрита пеленою невідання, але давно ходять чутки про Пазурів, непереможних вбивць, які своїми кігтями добиваються бажаного та виконують завдання в Ґотемі.

Скотт Снайдер відійшов від простого образу Бетмена, який тільки те й робить, що бігає та бездумно винищує давно знайомих ворогів. У «Суді Сов» більший акцент на містичну загадку міста, пошуку зв’язків між різними подіями та фактів існування організації. Автор зміг довести Брюса Вейна до безумства й потримати його на грані смерті, що добре так полоскотало нерви читачам. А поява такого лиходія у вигляді Суду Сов направду тримає в напрузі, бо хочеш дізнатися про деталі їхнього створення, як їм вдається стільки часу бути в тіні та справжні цілі щодо Ґотема та Бетмена. Було несподівано побачити на кількох кадрах Діка Ґрейсона, Деміана Вейна та Тіма Дрейка. Не так часто можна зустріти цих трьох Робінів на сторінках коміксів разом. Хоча, якщо взяти до уваги «Бетмен і Робін» Пітера Томасі та Патріка Ґлісона, то там часто можна побачити Найтвінга, Червоного Робіна, Червоного Ковпака та теперішнього Робіна (для того часу), які постійно чубляться між собою. Але без трагізму в образі Брюса Вейна автор не зміг обійтися, ми знову маємо панелі зі смертю батьків та складнощі в переосмислення цієї важкої ситуації. У мене таке враження, що кожен сценарист змушений додавати кілька таких панелей чи сторінок, щоби сформувати початкове враження особистості Брюса Вейна, на основі якої можна далі ліпити скульптуру трішки зміненого Бетмена.

Малюнок Ґреґа Капулло показує усю природу темних кольорів Ґотема, він спонукає зануритися в деякі панелі й довго розглядати їхні деталі. Образи героїв виглядають розкішно, де власна інтерпретація та чіткість змушують уяву фантазувати в багатьох напрямах. З кожною новою сторінкою, розумієш наскільки кінематографічно виглядають сцени на панелях, починаєш помічати бачення художника, як Темний Лицар і Ґотем мають відчувати один одного в темному, трагічному та загадковому образі. Мабуть, найбільш вражаючими й ефектними були панелі, де Бетмен галюцинує коридорами підземного Ґотема, а використаний підхід перевернутих сторінок посилює ефект розуміння безвиході перед яким стоїть Брюс. Також можна довго милуватися деталями та тінями інтер’єру, де разом із кольорами Франческо Пласченсія створюється незабутній ефект. У кінцевому випадку художники зробили ту атмосферу, яка й потрібна була цій історії.

Ця книга тільки перший том, який знайомить із природою таємничого ворога, показує наскільки Ґотем самознищується із середини, примирення Брюса Вейна щодо реальності давно відомої легенди та розумінню, що це місто не його власність, а щось зовсім інше та більше. Скотт Снайдер добре пройшовся по оригінальному образу Бетмена та зумів віднайти щось нове та цікаве, для чого використав сам Ґотем, надземний та підземний, що таке враження став власним живим організм із давніми й темними загадками. Після «Бетмен: Суд Сов» чекає розв’язка у другому томі «Бетмен: Місто Сов» та подія «Ніч сов», яка достатньо потріпала мені нерви, але про уже потім. А поки насолоджуйтеся початком цікавої історії від Скотта Снайдера.


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s