“Чорний молот. Таємниці походження”. Буденність на понурій фермі

Джефф Лемір, Дін Ормстон. Чорний Молот. Таємниці походження. Книга 1 // переклад Олени Лісевич – Vovkulaka, 2018. – 184с.


Сучасному читачеві графічної прози потрібно бути обережним щодо Золотої доби коміксів, особливо тим, хто є недосвідченим у розумінні цінностей та впливу на авторів чи художників, які створюють мальописи сьогодні. Беззаперечно комікси Золотої, Срібної та Бронзової доби стоять абсолютними гігантами на плечах яких побудувалася вся індустрія мальованих історій у США. Але час, який пройшов між першими класичними книгами та сучасними історіями постійно збільшується. Тому якщо продовжувати ідеалізувати їх, то ми примушуємо самих себе покликатися на ті історії, з якими все менше людей має зв’язок. Думаю допоки живі читачі, автори та художники, які виросли на них, доти всі навколо будуть пам’ятати про той величний період графічної прози.

Незвичний та новаторський «Чорний молот» Джеффа Леміра та Діна Ормстона є однією із тих історій, яка містить велику кількість алюзій на супергероїв Золотої доби, де любов до тих коміксів вилилася в історію, що заполонила серця читачів зі всього світу. Патрік Ротфусс, Майк Міньйола, Скотт Снайдер, Паттон Освальт та Марк Міллер неодноразово відзначали «Чорний Молот», як щось нове, незвичне та цікаве, що останнім часом з’явилося в супергероїці. Тепер залишилося трохи розібратися, що це за такий «фрукт», який усі хвалять.

В Україні права на видання «Чорного молота» купило видавництво Vovkulaka, яке вже встигло порадувати українських читачів коміксами «Відьмак: Дім зі скла» Пола Тобіна, «Серед овець» Олександра Корешкова, «Двері Агари» Насті Бистрової та бібліотечним виданням «Гелбой: Зерно руйнування та Пробудження диявола» Майка Міньйоли. Перший том «Чорний молот: Таємниці походження» у який ввійшли випуски #1–6 видавництво помістило під тверду обкладинку із частковим лакуванням назви коміксу. Також радує формат книги, який збігається з розміром схожого типу збірок у Dark Horse Comics. Для багатьох людей цей факт не грає великої ролі, але для колекціонерів коміксів або читачів, що люблять ідеальний вигляд на полицях цей факт є досить важливим. Тому потрібно подякувати видавництву Vovkulaka, що так дбайливо ставиться до власних видань та кінцевих вражень покупців. Також комікс містить післямову Джеффа Леміра та хороші додаткові матеріали, які покажуть багато першочергових ідей автора. «Чорний молот» ще цікавий тим, що здобув «Премію Айзнера» за найкращий новий тайтл у 2017 році, яка сильно цінується в комікс спільноті.

Варіативна обкладинка до першого випуску.

У всесвіті Чорного Молота група надто знайомих для читача головних героїв відправляється на битву із надзвичайної сили злочинцем Анти-Богом у Спіраль-Сіті. Ця зустріч виявилася фатальною для них, бо вони загадковим чином потрапляють у незнайоме та давно забуте містечко. «Чорний молот: Таємниці походження» розповідає про період аж за 10 років після цих подій, де ми знайомимося із шістьма героями, що билися з антагоністом. Їхнє насичене пригодами та увагою життя тепер зводиться до сімейних таємниць та токсичної для багатьох рутини в побутовій сфері. Деякі із них мають химерний вигляд, тому вся група боїться розголошення цієї таємниці, через невідомі, але найімовірніше суттєві та важкі наслідки. Частина із них обмежена фермою на якій вони живуть, але всі разом герої не можуть вийти за межі містечка. Спроби одного із них надсилати зонди за периметр міста завершуються безрезультатно, вони всі зникають безслідно. З іншого боку, місцеві жителі, здається, можуть їхати та приїжджати коли їм заманеться, що ставить ще більше питань перед героями. Чи залишилося щось від світу після нападу Анти-Бога? Чи це якийсь кишеньковий вимір, який не дає можливості торкнутися реального світу? Чому саме вони потрапили в цю ситуацію?

Ферма на якій застрягли шестеро героїв.

Домашнє життя на фермі із гарним сільським господарством — це не вибір, а в’язниця у яку герої потрапили за волею долі. Для одних — це кінець, а для інших — початок та спроба почати нове життя. Вони були супергероями в житті, яке вже видається надуманим. Тут же вони змушені грати п’єсу із назвою «Сім’я». Усі вони кардинально різні: Ейбрегем — старший чоловік, який бажає спокою, розміреного життя та банально випити пляшку пива із жінкою біля плеча; 55-річна жінка, яка застрягла в тілі маленької дівчинки Золотої Ґейл; марсіанин Варбулець, який був відправлений на Землю, щоби зустрітися із людською расою; Торохтуха — робот-інженерка, єдина хто намагається дізнатися, що знаходиться за межами містечка й на яку звалили усю домашню роботу; Полковник Дивак, який, таке враження, поїхав ґлуздом, бо він постійно перебуває в Пара-Зоні; Мадам Сурекіт — відьма, яка живе окремо від них у своїй власній «хатині на курячих ніжках» на болоті та покрита пеленою таємничості. Як бачимо, змиритися їм із ситуацією буде непосильно, а їхній норов і скелети в шафі, які ховає кожен із героїв, будуть ще більше підливати палива в і так напружену ситуацію.

Джефф Лемір написав першу книгу не такою динамічною на що сподіваються багато людей перед тим як братися до читання. У першій арці «Таємниці походження» автор розкриває своїх персонажів, де в кожному із шести випусків акцентує на тому чи іншому герої в понурому теперішньому та супергероїчному минулому. Однак найцікавішим аспектом роботи Леміра є делікатний та продуманий спосіб, яким він віддає данину коміксам, де він бере за основу ідеали Золотої доби та використовує їх, перемішуючи із сучасністю. Ті хто більше знайомий із графічною прозою, той явно помічає алюзії до Ґалактуса (Galactus), мегасильного бога, чи Шазама (Shazam), Болотної Почвари (Swamp Thing), Капітана Америки (Captain America), Капітанки Марвел (Captain Marvel), Марсіанського Мисливця (Martian Manhunter) чи Адама Стреджа (Adam Strange). Але лякатися цього новачкам не потрібно, адже для таких людей «Чорний Молот» буде просто цікавою, таємничою та захоплюючою історією, де всі ці відсилки відходять на другий план. Персонажі — не єдиний ключ до сердець палких шанувальників, адже ода класичним коміксам поширюється на весь стиль написання історії. Джефф Лемір постійно змінює подачу сюжету в залежності, коли відбуваються події. Можливо, для багатьох це дріб’язкова деталь, але для інших, разом з історією, створює тепле відчуття справжнього вшанування величних епох.

Спостерігати за такими кадрами і з такими кольорами можна довго.

Художня частина настільки ж унікальна, як сама історія, завдяки чому ця книга виділяється поміж інших. Робота Діна Ормстрона сильно відокремлена від популярних коміксів сьогодення, але водночас наслідує звичний для багатьох стиль Золотого віку в ті моменти, коли це справді потрібно. Окрім цього дизайн персонажів просто неймовірний і допомагає цим унікальним героям ще більше виділитися власною зовнішністю. Малюнок Діна Ормстона грубий, реалістичний та не завжди деталізований, але він добре відповідає серйозному характеру цього коміксу. Доповнюють усе кольори Дейва Стюарта, які разом із малюнком роблять книгу ще кращою у візуальному сприйнятті. Я узагалі не знаю, який малюнок міг би ще так органічно пасувати цьому світу, тому радий, що Лемір все ж таки зробив усе можливе, щоб ілюстрував його історію Дін Ормстон.

Нерозуміння, самотність, турбота – ось що часто можна побачити на сторінках першого тому.

Окремо можна розказати про чудовий переклад та адаптацію власних назв Оленою Лісевич, яка добре постаралася зберегти сенс американських імен та кличок в українських іменах. Візьмемо, для прикладу, марсіанина Варбулця, який в оригіналі звучить «Barbalien». Якщо іти підходом транслітерації, то якогось прихованого значення чи сенсу ми не побачимо. Натомість Варбулець легко асоціюється із прибульцем, що добре підходить до цього створіння з Марсу. Також гарно вийшло із «Talky-Walky», якого Олена адаптувала, як Торохтуха, бо вона ж багато торохтить. Те ж саме із «Madame Dragonfly», що в українському варіанті могло звучати, як Мадам Бабка. Але якщо брати до уваги образ героїні, то виглядало б досить смішно. Натомість отримали Мадам Скрекіт, бо ж бабки скрекочуть. Зрозуміло, який підхід застосовувала перекладачка, до цих та інших імен у коміксі. Можна уявити скільки варіантів було в Олени Лісевич під час перекладу. Тому тут можна заспівати дифірамби, бо мені ці імена дуже подобаються.

«Чорний молот: Таємне походження» Джеффа Леміра — це шана коміксам у жанрі супергероїки, починаючи від класики й закінчуючи сьогоденням, яка побудована на деконструкції класичних персонажів та кмітливій, цікавій маніпуляції щодо формату розповіді. Можна сказати, що було досить ризиковано забрати супергероїв зі звичного середовища, де вони знищували негідників і злочинців, та помістити в нудну буденність, де вони готують їсти, миють посуд, прибирають, перуть одяг та постійно чубляться між собою на кухні. Але це якраз той момент, коли такий підхід приніс виграшний квиток, де драматичність певних моментів не просто додає цікавості, а заставляє співпереживати деяким героям. Ну і, звичайно, ще загадка, яку потрібно дізнатися в інших арках цього нового всесвіту. Тому якщо вас картали сумніви чи потрібно купувати цей комікс, то запевняю, що міцна розповідь разом із творчими й неординарними персонажами гарантують закоханість у нову історію.


Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s