“Залізна голова #1”. Психологічний кіберпанк

Максим Удинський. Залізна голова #1 // – Vovkulaka., – 40 с.


Ті хто трішки цікавиться мальованими історіями в Україні чули, що на цьогорічному ККУ (Комік Кон Україна) був бум від видавців щодо коміксів, які привезли на подію, так і майбутніх анонсів. Але що важливіше, було представлено багато мальописів від українських авторів та художників.

Чи не першим із усіх синґлів, які вийшли під ККУ, прочитав «Залізну голову» Максима Удинського, де він є автором і художником коміксу водночас. З першої сторінки відразу можна виділити малюнок, бо виконаний він тільки в чорно-білих тонах із дрібними вкрапленнями інших кольорів у важливих моментах. Спочатку такий стиль художника відлякує і сприймається неоднозначно, але чим далі занурюєшся в історію, то більше розумієш, що він допомагає автору показати читачу психічну напругу та атмосферу безвиході головного героя.

У коміксі ми потрапляємо в психіатричну лікарню недалекого майбутнього та знайомимося із головним героєм, який не пам’ятає свого імені, хто він є загалом та чому знаходиться в цьому дивному місці. Ще й до того, частина його голови покрита залізною пластиною. А обслуговуючий персонал узагалі складається із роботів-санітарів, які займаються прибиранням в психлікарні чи прослідковуванням за вживанням край необхідних піґулок пацієнтами клініки. Ці візуальні елементи дають зрозуміти, що події відбуваються саме в кіберпанковому майбутньому.

Герой під час першого випуску намагається дістатися до правди хто ж він такий насправді, чому залишив самому собі підказки на території лікарні та постійно бореться із ГОЛОСОМ у голові, намагаючись зрозуміти, що ВІН замислив. Максим Удинський добре побудував динаміку сюжету, де гарно відкриває частинками секрети своєї історії, через те сторітеллінґ вийшов таким, що до кінця коміксу тримав у загадковій напрузі.

Але якщо говорити саме про психічну напругу, похмурість навколишнього світу, безвихідь ситуації, то без темного та гнітючого малюнку з глибокими тінями не вийшло б створити відповідну атмосферу. Тому ще раз повторюся, що стиль, який використав художник, підкреслює якраз ті моменти, які важливі в цій історії.

Максим Удинський зумів у першому випуску розвісти і про головного героя, і про його локальний світ у психіатричній лікарні, не знехтувавши також і зовнішнім світом. А ще і просунути історію в сюжетному плані, розкинувши багато загадок поміж сторінок. Знаю, як багато людей зі скепсисом поглядають на українські комікси, але вважаю, що це один із тих випадків, коли вам потрібно довірітись авторові.


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s