“Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

Стверджувати що таке українське сучасне фентезі дуже важко. Краще сказати, що воно тільки розвивається, а в нас з’являються різного роду письменники в цьому жанрі. Окрім того я не читав багато романів українських авторів, та й узагалі їх можна перелічити на пальцях однієї руки, а в кращому випадку двох. Але маленькими кроками намагаюся хоча б пробувати читати, не завжди те, чого хочу, не завжди те, чого очікую. Коли береш до рук романи іноземців, то хоча б уявляєш про що будеш читати з анотації в книжці. А в нас видавництва часто, коли видають українських авторів, хочуть заховати те, що всередині. Розумію, що причин для цього безліч і багато з них мені зовсім не до вподоби.

Advertisements

“Місто малярів”. Чарівні фарби навколо

Читати дитячу літературу для мене досить важко, адже тут немає продуманих до деталей героїв, немає часом логічних зв’язків, а інколи відбуваються такі чудернацькі речі, що голова йде обертом. Але я все далі себе переконую, що це потрібно, адже найближчим часом мені прийдеться багато читати малюкові. Точніше я дуже бажаю цього й надіюся, що йому буде подобатися те, що я вибираю. А писати огляд важко, бо попередній досвід десь заховався в глибині й точно не допоможе. Потрібно перетворитися на дитину, яка захоплюється видуманими світами.

“Вежа блазнів”. З головою у новий світ

Думаю, що більшість любителів фентезі знають польського письменника Анджея Сапковського. Він відомий саме через сагу про Відьмака, де йому вдалося створити надзвичайно продуманий та фантастичний світ, де кожна дрібниця має своє місце й час. Але у світовій читацькій спільноті думки розділилися, бо багато людей змінили своє враження після прочитання Гуситської трилогії або, як багато називає її, «Сага про Рейневана» й кажуть, що вона є більш продуманою та деталізованою. Ці романи написані в жанрі історичного фентезі, що є новим для мене і ще більше підбурило мій стан перед читанням.

“Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

«Не люди, люди, нелюди» є другим романом української письменниці, але першим для мене. Наталка Ліщинська вже давно відома у вузькому колі людей як авторка фантастичних оповідань та новел, але широкій публіці вона відкрилася недавно, завдяки дебютній книжці-антиутопії «Нова людина». Я різні думки чув щодо першого роману письменниці. Одні були в захваті, інші казали, що роман нічого нового не приніс для них. Але в руках я тримаю книжку, яка зацікавила мене саме своєю обкладинкою, а потім уже анотацією. За таке потрібно подякувати яскравій українській підлітковій письменниці Ярині Каторж, яка любить займатися геометричними ілюстраціями.

Як подружити дітей з емоціями. Поради “лінивої мами”

Четверта частина «лінивої мами» має дещо інший формат: тут менше роздумів, порад та досвіду, натомість більше практичних вправ із дітьми. Проте від таких змін книжка гіршою не стала, просто іншою.

“21 урок для 21 століття”: не пропустіть заняття!

Це одна з тих книжок, до якої довго придивляєшся на поличці, перш ніж почати читати. Тоді береш до рук, прочитуєш перші 20 сторінок… і закидаєш на тижнів 2–3 (реально, так і було в мене). Потім повертаєшся, ковтаєш півкниги на одному подиху, наклеюєш купу стікерів із цитатами, береш із собою у відпустку й дочитуєш у моменти, коли дитина спить. Словом, це одне з найдовших читань книжки, але вона, справді, крута!

“Скандинавська міфологія”. Тор, Одін та Локі

Моє знайомство із древніми богами почалося дуже давно, ще в дитинстві грецькі та єгипетські боги справили на мене сильне враження. Якщо ви думаєте, що це було в школі на уроках зарубіжної літератури, то боюся вас розчарувати. Тоді я грав у дві цікаві комп’ютерні гри: Zeus: Master of Olympus та Pharaon + Cleopatra. Головною метою ігор було розвинути свою цивілізацію, де вагомий вплив мали природа та боги, яких потрібно задобрити різними пожертвами.

“Готель”. Що ви знаєте про готелі?

Чому я взяв до рук цю книжку, яка є не типовою до моїх уподобань? Насправді мене купило те, що я прочитав про підхід автора до написання такого виду романів. Перед тим як братися до написання, Артур Гейлі дуже детально вивчав функціонування певного бізнесу, управління установою чи організацією з усіх можливих сторін. А потім приступав уже до мистецької сторони, де його історія набуває власних барв. «Готель» мав бути сухою книжкою про управління, а став для мене справжнім відкриттям із багатьма деталями, неочікуваними поворотами та інтригами.

“Друга Фундація”. Завжди є прихований зміст

Читаючи трилогії чи цикли завжди є боязнь того, що наступна книжка не виправдає свої сподівання та просто буде, у кращому випадку, прохідною. Ах, скільки ж було в мене таких випадків… Але я ще раз переконався, що Айзек Азімов геніальний письменник, якому вдається здивувати читача сюжетом, ідеєю та зміною стилю написання.

“Фундація та Імперія”. Передбачення оманливі

Перша книжка із «Трилогії про Фундацію» здивувала своєю лаконічністю та чітким викладом думок. Хоча й героїв, які б запам’яталися, там не було, але роман видався незвичним та філософським. Я помалу завершую із підходом «прочитав першу книгу із циклу та й читаю щось інше» і відразу пішов читати «Фундація та Імперія». На моє здивування, ця історія відрізняється досить сильно від першої книжки та складається тільки із двох різних історій.