“Не озирайся і мовчи”. Втеча від самого себе

Я довго не наважувався читати одну із найгучніших книжок минулого року «Не озирайся і мовчи», на підтримку якої була проведена масштабна акція #100містНОІМ. А ще згадаємо крутий буктрейлер, після якого в мене просто слюна текла, щоби проковтнути новий роман Макса Кідрука. Але я зачекав, досить довго таки, і прочитав книжку спокійно та без зайвих емоцій.

Advertisements

“Так не можна” або #TRIPSHOCK. 01

Вирішив започаткувати нову рубрику в блозі. Відразу скажу, не знаю що із цього вийде, але спробую. За собою я помітив, що останнім часом друкується така велика кількість книжок, що не вистачає сил усе читати. Але бажання перевищують і списки все складаються, і складаються. Часом вибирає книжки через відоме ім’я автора, часом через жанр, часом через те що читав уже романи цього автора, а часом через хорошу та інтригуючу анотацію. Також часто пропускаю книжки, а потім про них гудить уся мережа. Тоді вони помаленьку їдуть на поличку моїх бажань. Ось так з’явилася ідея рубрики «Так не можна» або #TRIPSHOCK.

“Мюнхгаузен. Правда про неправду”. А що таке правда?

Багато людей ще з дитинства пам’ятають фантастичну історію барона Мюнхгаузена, яка була створена письменником Рудольфом Еріхом Распе. А є ще ті, що тільки знайомляться з чудним вусатим чоловіком та його неймовірними пригодами. Мене ще досі переповнюють позитивні емоції, коли я згадую оленя з деревом на голові, політ на ядрі чи як можна було себе витягнути із трясовини за волосся. Але молодому новелісту Фліксу та художнику Кіселлю Бернду вдалося пропустити цю історію через себе та створити щось нове й незвичне. Ось так ми отримали комікс «Мюнхгаузен. Правда про неправду».

Королівство шахраїв”. Якщо не можеш перемогти — міняй гру

Королівсто шахраїв. Лі Бардуґо // переклад Єлени Даскал. – Видавництво "Віват", 2018. – 592с. «У Кеттердамі немає хороших людей. Їм не підходить тутешній клімат.» Перегорнувши останню сторінку «Королівства шахраїв» я зрозумів одну дуже дивну річ. В огляді до першої книжки дилогії я вже розповідав, що Кеттердам є схожим на Амстердам у сучасності, тільки все тут … Continue reading Королівство шахраїв”. Якщо не можеш перемогти — міняй гру

“Таємне понеділкування” або Можна трішки і схалявити

Довго ж я збиралася, щоб написати відгук на "Таємне понеділкування". Книжка прочиталася швидко, кілька коротких історій, які можна осилити за пару вечорів з чашкою чаю чи какао.

“Проблема трьох тіл”. Хороша китайська наукова фантастика

Нечасто на українському читацькому просторі можна зустріти переклади китайських творів, а тим більше роботи сучасних наукових фантастів. Найбільшою проблемою є те, що знайти хорошого перекладача в такому випадку дуже важко. А тим більше для творів у жанрі тяжкої наукової фантастики, де, окрім багатьох наукових термінів, є місце неіснуючим технологіям і поняттям, релігіям чи специфіці нації. Та й узагалі азійська література мало представлена на нашому ринку. Тому, коли у нас виходять такі книги, які ще й є дуже популярними у своїх країнах, увага та цікавість до них є більшою, ніж до інших видань.

“Загін Самогубців. Книга 2. Сходження Василіска”. Зрадник

Після прочитання «Загону Самогубців. Копняк у зуби», я не міг оминути наступну книгу, щоби дізнатися долю незвичних злочинців. Так що моє пізнання світу коміксів рухається маленькими кроками, хоча й хотілося б усе трішки пришвидшити. Отже, сьогодні в мене в руках комікс «Загін Самогубців. Книга 2. Сходження Василіска», який надіюся не виявиться гіршим, ніж попередній.

“Княжа Воля”. Комікс для дітей

Останнім часом ринок коміксів перекладених на українську мову швидко розвивається. Але не потрібно забувати, що в цей же час з’явилося багато українських видавництв, що почали створювати власні історії, героїв та світи. Такі комікси є цікавими тим, що використовують українського історію, письменників чи міста для своїх сюжетів. Одним із таких є видавництво «The Will Production», як уже має у своєму активі комікс «Воля», що розповідає альтернативну історію про події під час розквіту Української Держави 1918 року. На жаль, у мене ще не було можливості познайомитися із ним, але все попереду.

“Джерело”. Кінець і буде початком

Класичний варіант «очікування та реальності». Чи то я подорослішала, чи Ден Браун уже не той, але така бажана книга принесла… майже нічого. Шкода…

“Франческа. Повелителька траєкторій”. Більше, ніж робота

У кількох своїх оглядах я писав, що інколи бувають ситуації, коли ти пропускаєш книжки свідомо чи підсвідомо. Одного разу через зовнішній вигляд видання, іншого — через те, що автор невідомий і це його перший твір. А в кінцевому варіанті вони виявлялися дуже цікавими. Особисто в мене таких випадків було безліч: "Марсіанин" Енді Вейра, "Першому гравцеві приготуватися" Ернеста Клайна, "Загадковий нічний інцидент із собакою" Марка Гедона та багато інших, які вже важко пригадати. Але бувають й інші випадки, коли роман на слуху в українській спільноті й розказують про нього звідусіль. Я люблю читати такі книжки і знаходити в них недоліки чи навпаки тільки позитивні моменти. З "Франческою" в мене склалися, так би мовити, стосунки із застосуванням сили, мене просто змусили її читати. Але я й сильно не пручався, хоча мій скептицизм просто вивалювався назовні.