“Листи Різдвяного Діда”. Казка у роки війни

І знову я залишаю трилогію «Володар перснів» лежати на полиці разом з усіма іншими книгами вигаданого світу Джона Р. Р. Толкіна. Вважаю, що всьому свій час, тим самим заспокоюю себе, що ще досі не прочитав ці книги. Але у новорічні та різдвяні дні хочеться затишку, тепла та спокою, тому, пробігшись оком поличками із книжками, до рук потрапила чудова книжка «Листи до Різдвяного Діда», яка виявилася чарівною і водночас серйозною.

Advertisements

“Бетмен. Убивчий жарт”. Врятувати Джокера

До цього року Алан Мур разом із багатьма іншими відомими іменами у світі коміксів були для мене пустими словами. Тому, коли збираєшся, читати класику чи сучасні комікси, які у світовій спільноті зайняли своє місце, то завжди гнітить думка, що цей шедевр, звичайно, має сподобатися. А якщо ні, то у твою сторону полетять гнилі помідори, а у випадку Джокера зустрінешся із найстрашнішими пастками. Алан Мур, мабуть, один із найвідоміших сценаристів у комікс індустрії, що за свої роботи отримав безліч нагород. До всього цього, він є співзасновником видавництва «America's Best Comics» і його вважають також одним із найвпливовіших новаторів у цій галузі.

“На лезі клинка”. Що за прекрасно жорстокий світ?

Коли я сів писати свої враження про першу книжку трилогії «Перший закон» Джо Аберкромбі «На лезі клинка», то спробував пригадати, які ж книги із жанру темного фентезі я читав. І так вийшло, що тільки довгий, епічний та масштабний цикл — «Темна вежа» Стівена Кінга. Також, ще дуже давно я ознайомився із книгою «Відступник» Роберта Сальваторе, яка входить до «Трилогії темного ельфа». Але останню книжку можна не враховувати, бо вже мало що пригадується, хоча тоді я вважав її занадто дорослою для мого віку. Тепер я б із радістю прочитав романи цього письменника, праці якого налічують десятки екземплярів. А, з іншого боку, скільки ще потужних і цікавих авторів українські видавництва можуть видавати.

“Скандинавська міфологія”. Тор, Одін та Локі

Моє знайомство із древніми богами почалося дуже давно, ще в дитинстві грецькі та єгипетські боги справили на мене сильне враження. Якщо ви думаєте, що це було в школі на уроках зарубіжної літератури, то боюся вас розчарувати. Тоді я грав у дві цікаві комп’ютерні гри: Zeus: Master of Olympus та Pharaon + Cleopatra. Головною метою ігор було розвинути свою цивілізацію, де вагомий вплив мали природа та боги, яких потрібно задобрити різними пожертвами.

“Пісочний чоловік. Том 1. Прелюдії та ноктюрни”. Пошук втрачених реліквій

Перед тим, як я почав знайомитися із творчістю Ніла Ґеймана, знав про нього тільки те, що він пише в жанрах фентезі, жахів і містики. З кожним разом він розкривався для мене з іншої сторони — у створенні цікавих героїв чи змальовуванні унікальних та атмосферних світів. Але уявіть моє здивування після того, як я дізнався, що він також є автором багатьох коміксів та графічних романів. Звичайно, усі знають про комікс «Пісочний чоловік», що отримав багато різних нагород, а читачі просто в захваті від нього. Я ж тільки починаю свій шлях у цей незвіданий напрям у літературі, тому можна пробачити цю недбалість із мого боку.

“Добрі передвісники”. Кінець світу догори дриґом

Із Нілом Ґейманом мені вже вдалося познайомитися та зрозуміти його талант створювати дійсно фантастичні та неординарні світи. Його герої це водночас загадкове й щось неймовірне. Після кількох прочитаних книжок моя любов до цього автора стала міцною та непорушною. А Террі Пратчетт досі для мене був суцільною загадкою, а знайомство із його книжками тільки в читацьких планах. Досить химерно, адже Пратчетт полюбив творчість Ґеймана так, як і я. Й ось тепер у мене є можливість плавно познайомитися із новим чудовим письменником, який створив не менш чарівні та загадкові світи.

“Зоряний пил”. Інша казка

І знову я повертаюся до свого загадкового та найбільш неординарного фентезійного автора. Мова іде про Ніла Ґеймана та його роман «Зоряний пил». Звичайно, книга належить до жанру фентезі, але я б більше відніс її до казки. Але не такої, як усі, а іншої. Просто тут усе просякнуте Нілом Ґейманом, але іншим Ґейманом через трішки змінений стиль, ніж у більшості його книг. Автор розповідає, що ідея історії прийшла до нього під час Тусонської вечірки, що відбувалася після Всесвітньої премії фентезі в 1991 році, коли він спостерігав за нічним небом залитими зірками та побачив падаюче небесне тіло...

“День триффідів”. Усі кажуть – це просто рослини

Багато людей кажуть, що без потреби перекладати твори на українську мову, які давно вже є російською й більшість і так уже читало їх. Але я ж скажу, що навпаки потрібно, адже є такі люди, як я. А ще багато підростаючого покоління, які б із захватом читали класику в жанрі фантастики. Тому письменник Джон Віндем для мене одночасно відкриття й біль, адже я б міг познайомитися із його творами набагато швидше. «День триффідів» є роман, який здивував своєю неординарністю та глобальністю...

“І не лишилось жодного”, або як легко маніпулювати людьми

Як часто ви задумуєтеся на рішеннями, які приймаєте? Чи вчинками, які робите? Або словами, котрі вилітають із ваших вуст? Ось що залишила в моїй голові книга Агати Крісті «І не лишилось жодного» — думки про те, чи ми є господарями власного життя, чи лише гарно керованими маріонетками в чиїхось умілих руках.

Фантастичні звірі і де їх шукати. Сценарій до кінострічки

Джоан Ролінґ . Фантастичні звірі і де їх шукати. Оригінальний сценарій // переклад Віктора Морозова. – Видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", 2017. – 288с. Мабуть, усі шанувальники магічного світу, з яким ми познайомилися завдячуючи Гаррі Поттеру, уже дивилися фільм «Фантастичні звірі й де їх шукати». Зараз же я тримаю в руках сценарій до цієї кінострічки та не розумію, … Continue reading Фантастичні звірі і де їх шукати. Сценарій до кінострічки