• Марія Ланцута "Фаетон: Протерра" •
⠀
«Фаетон. Протерра» складається із трьох синглів, події в яких відбуваються в далекому майбутньому, де люди в технологічному розвитку дійшли до свого розквіту. Авторка намагається познайомити нас із Протеррою — інфосвітом, який складається із Протоенергії. Цей інфосвіт використовується для транспортування та зберігання предметів будь якої ваги та розмірів. Цікаво, що дякуючи Протенергії людству вдалося здійснити неможливе, через розроблені телепорти живі створіння можуть переміщуватися усією Галактикою. Можливості такого інфосвіту є серйозними, тому багато злочинців використовують це своїх цілях для власного збагачення, а ім’я їм — Проти. Тому була створена служба безпеки Меркурій, де Мерки, використовуючи спеціальні костюми для захисту, забезпечують порядок всередині Протерри.
⠀
З перших сторінок ми потрапляємо в бій із небезпечним злочинцем Хоресом, людиноподібним орлом, що намагається викрасти важливу інформацію. Ефектний та фантастичний бій, який авторка не побоялася розтягнути аж на половину першого синглу. Цьому одному епізоду вдалося розповісти багато про методи ведення бою в середині інфосвіту, деталей переходу, захисту бійців та небезпеки, які чекають у Протеррі. Впродовж арки ми дізнаємося більше про жителів, їхні методи пересування, трішки про урядову частину та життя створінь і людей. Усе це супроводжується досить логічним розвитком сюжету, який крутиться навколо кількох Мерків, їхнього оточення, критичною ситуацією усередині інфосвіту. Виглядає непогано, але простота сюжету та плоскість діалогів не дають сприймати історію, як дорослу, а більше підліткову.
⠀
Сильнішою за сюжет є візуальна частина, де художниця показала якісний стиль та увагу до деталей. Яскравість кольорів та мультяшність усього навколо знову нагадало про вікову групу для якої було створено комікс. Але це не заважає малюнкам виглядати ефектно, особливо в динамічних сценах. Відразу видно скільки уваги до деталей приділила авторка.
⠀
Раджу познайомитися, бо це зробила українка із незвичним сеттингом для нашого ринку. Читайте комікси, особливо українські. ⠀
📚 Видавництво: @marialantsuta
📚 Оцінка: 7/10
• Філіп К. Дік "Чи мріють андроїди про електричних овець?" •
⠀
Світ роману захоплює з перших сторінок. Події відбуваються в 1992 році, де остання світова війна спустошила Землю. ООН почала велику еміграцію населення в колонії на інші планети. А все тому, що вона не придатна для безпечного життя. Радіоактивна пилюка спричиняє генетичні відхилення та смертельні хвороби. Тому ООН придумують способи, як безоплатний андроїд для допомоги у колонії, щоб заставити людей покинути дім. Але не всі бажають цього й ті що залишилася, живуть у напівзруйнованих містах та пробують вижити в новому світі.
⠀
Головний герой Рік Декард є мисливцем за головами, який полює на андроїдів-утікачів, що мають штучний мозок «Нексус-6». Рівень наукового прогресу настільки виріс, що фізіологічно андроїди та люди не відрізняються. А ШІ настільки ідеальний, що під час розмови, проста людина різницю не помітить. Багато андроїдів вбивають власників і тікають на Землю, де бажають прожити кілька років вільними. Хоч вони є біологічними створіннями, але їхні клітини не діляться, тому живуть андроїди тільки чотири роки. Але навіть цей короткий час без рабського ярма людини для них є найбільшим благом, через те що вони усвідомлюють себе, як окремих особистостей. А завданням мисливців є «деактивація» втікачів, що прикидаються людьми.
⠀
Я здивувався скільки проблем та питань піднімає Філіп Дік у своєму романі. Узагалі, здається, що через свою творчість він роздумує про речі, які його цікавлять та підносить їх читачеві через вигаданий світ із вкрай реалістичними героями. Візьмемо хоча б ситуацію, що майже всі живі створіння вимерли або на межі зникнення. Для людини вважається чеснотою мати живу тварину. Це можна трактувати навіть, як невіддільну частину їхнього примітивного людського буття.
⠀
Атмосфера світу після ядерної війни з усіма деталями життя людства на покинутій планеті; роздуми над самоусвідомленням самого себе в постапокаліптичному світі; чи можна розглядати біологічного андроїда, як особистість і прирівнювати до людини. Ось за що раджу почитати роман. Радий, що нарешті познайомився з Діком.
⠀
📚 Видавництво: @komubook
📚 Оцінка: 9/10
• Френк Міллер "Бетмен. Повернення Темного Лицаря" •
⠀
Брюсу Вейну вже 56 та вже 10 років, як відпустив Ґотем крокувати своїм шляхом. Він старий, але відчуває ще в собі сили, він став повільнішим, але ще готовий до боротьби. Напротивагу Бетмену, Ґотем квітне кіберпанковою злочинністю, де жителі перебувають у рабстві багатіїв, злочинців та медіа. Тут панує контрольований хаос у якому немає місця супергерою. Про такого, як Темний Лицар уже ніхто не пам’ятає, а більшість узагалі вважають його вигадкою. А страх перед Бетменом здається тільки примарою.
⠀
Поки всі зайняті переглядом щоденних новин та шоу, молоде покоління міста вимирає. А на його місці з’являється страшна та кривава організація Мутантів, що бажає докласти свою руку до збільшення хаосу в місті. Перед Брюсом Вейном стоїть важкий вибір, повернути Бетмена чи споглядати знищення Ґотема. Хоча, з огляду на його життєві принципи та погляди, вибору в нього немає.
⠀
Під час читання коміксу малюнок для мене відійшов на другий план, бо таке враження, що автор тут бере саме грандіозним задумом. Френк Міллер чудовий оповідач, який також вміє добре малювати. Окрім серйозності, автор потішив цікавими моментами, які веселили від душі.
⠀
«Бетмен. Повернення Темного Лицаря» вважають класикою, яку обов’язково потрібно прочитати й також він входить у багато загальних рейтингів. Якщо ви почали знайомитися із Бетменом так само, як і я, то цей комікс точно раджу для прочитання. Він не вражає стилем малюнку, а зносить голову тим, що Френк Міллер знову пробує розповісти більш глибоку історію, розкриваючи проблематику залежного суспільства, розповідає про людей без віри в супергероїв, показує, що супергерої також старіють, але своїх принципів не залишають. Та не забув про актуальні речі, які турбували тодішнє американське населення. Усе це він приправив нереальною епічністю та глобальністю у якій мали місце Джеймс Гордон, Супермен, Джокер, Дволикий, Бетмен та місто Ґотем. Комікс, який точно вартує вашої уваги.
⠀
📚 Видавництво: @ridnamova
📚 Оцінка: 9/10
• Фензін "Чорним по білому" •
⠀
Фензін мальованих історій «Чорним по білому» доліз уже до цифри чотири, що звучить досить таки непогано. Формат видання є меншим, ніж стандартного розміру комікс, тому поміститься легко навіть у жіночу сумочку. Зверху фензін має кольорову TPB обкладинку із двома чудовими малюнками, які я б особисто поміняв місцями, бо занадто сильно сподобався мені зубастик ззаду. В середині на читача чекає 18 чорно-білиих історій.
⠀
Відразу з першої сторінки із змістом читач потрапляє у першу історію, у якої рівень абстракції та трешу злітає до небес. Узагалі, якщо проаналізувати всі комікси у виданні, то вони залишають змішані відчуття. Деякі з них виглядають цікаво, хорошим малюнками та ще й із дрібкою філософії. Але щодо інших, то розміщення хмаринок чи тексту, розкадровка історії чи сюжет бажають бути кращими. Для такого видання, як фензін, ця ситуація цілком прийнятна, бо роботи подавали різного рівня люди. І тому нарікати на щось, коли купуєш фензін, не варто, бо приблизно очікування виправдовують себе. Але що мене справді здивувало, це те, що у збірці представлені не тільки українські автори, але й із-за кордону. Це досить цікавий підхід та робить проект більш глобальним.
⠀
Якщо брати до уваги подачу сюжету та малюнок, то моїм фаворитом є робота «Голос із безодні», сценарій до якого написав Гільберт Бріссен, а художницею є Наталія Ререкіна. Цей комікс розповідає історію підлітка, який впав у каналізацію, де темрява та незнані чудовиська захочуть дотягнутися своїми щупальцями до дитини. Світ у якому відбуваються події виглядає, як постапокаліптичний, але не через те, що в ньому живуть якісь тварюки. На це наштовхують деякі декорації, одяг людей та саме суспільство, яке через те, що почуло невідомі звуки із каналізації починає приносити пожертви із їжі та поклонятися новому богу. І крики, дитини не допомагають, бо це просто відлуння голосів нового божка. Жорстока історія з неочікуваним фіналом.
⠀
Як висновок, непогане видання, якого 4 випуск заговорив українською. Хотілося, щоб такі ось фензіни виходили на постійній основі.
⠀
📚 Видавництво: @to.chebe.comics
📚 Оцінка: 7/10
• "Шепіт сосен" Ігор Антонюк •
⠀
Українських сучасних письменників, що пишуть у жанрах жахів та містики не так уже й багато. Останнім часом виходить багато збірок, де зібрані різні автори-початківці, що пройшли певний відбір та потрапили в те невелике число щасливчиків, які отримали можливість надрукуватися там. До моїх рук поки потрапили тільки два томи альманаху «Крамничка жахіть», що, як виявилося потім, були цікавими та в певному сенсі гидкими. Але вперше я тримаю в руках книгу в якій молодий письменник Ігор Антонюк із Івано-Франківська зібрав 13 власних оповідань (це число мене чогось лякає) із назвою «Шепіт сосен». Важко ж дається мені читання оповідань, бо я не встигаю зануритися в історію, як вона вже закінчується. Але я надалі продовжую читати коротку прозу та шукати те, що мені сподобається.
⠀
Ігор Антонюк досить цікавий та інтригуючий письменник, тому що його історії, хоч і короткі, але тримають до останнього. Цікаво, що оповідання написані не в одному жанрі, а кожна історія містить елементи різних жанрів, що переплітаються та створюють щось незвичне. А ще історії автора заставляють поглянути на життя, поведінку людей та світ навколо з іншого боку. Я б із радістю почитав «Імена», «Шепіт сосен» та «Гончаки із пекла» у форматі повісті. Тому зупиняться на короткій прозі не варто, а продовжувати писати далі.
⠀
📚 Видавництво: @mandrivets
📚 Оцінка: 8/10
• "Відьмак. Дім зі скла". Пол Тобін, Джо Куеріо •
⠀
📚 Видавництво: Vovkulaka
📚 Оцінка: 9/10
⠀
Ця історія могла відбутися в будь-який момент подорожі Ґеральта у книзі, так само як і в грі. Відьмак боровся все своє життя із потворами, тому створити нову пригоду саме про Ґеральта, який винищував монстрів, хороший варіант, яким і скористався автор цієї серії Пол Тобін. Відьмак уже давно подорожує разом із єдиним співрозмовником, який не бажає відвертого спілкування, Пліткою (кінь). Тому зустріч із мисливцем Якобом та запросив його до вечері біля вогню була добрим знаком. І навіть те, що вона затягнула його в містичні та загадкові події, можна вважати звичною справою. Та ще й Ґеральт мав із собою пляшку смачного вина із Туссану, що дасть змогу добре розслабитися. Під час душевної бесіди він дізнається історію Якоба, якого буквально переслідує минуле. Після ситної трапези вони вирушають разом через Чорний ліс у подальшу подорож і натрапляють на великий незнайомий будинок. Звичайно, оминути таке місце не можливо, тому разом із новим товаришем потрібно дослідити цей дім. Більшість арки розповідає про події в цій загадковій різні загадки та зустрітися із багатьма неочікуваними поворотами.
⠀
Оповідь Пол Тобін веде стримано чи, навіть можна сказати, збалансовано. Тут немає різких змін декорацій, а все відбувається логічно та послідовно. Якщо готується, якась буча, то він постарався підготувати читача, направляючи його кадр за кадром до подій із динамікою.
⠀
Художник Джо Куеріо має свій специфічний стиль, малюнки якого на деяких панелях є дещо схематичними й не дуже деталізованими. Це більше притаманно панелям, де персонажі зображені трохи віддалено. Але чим ближче герої перебувають, тим більше деталей художник додає обличчям людей та монстрів.
⠀
«Відьмак. Дім зі скла» — цікавий та атмосферний комікс, який дозволить ще раз зануритися багатьом фанам в улюблений світ або й більше, уперше познайомитися із Ґеральтом із Рівії та взятися за читання циклу книжок Анджей Сапковського. Але найбільш цінним тут є те, що вона без політики та війни, де місце тільки відьмаку та його незвичним пригодам.
⠀
➡️ Гортайте, там ілюстрації з коміксу. Насолоджуйтеся і читайте комікси 😊
• "У полоні болю". Алевтіна Шавлач •
⠀
📚 Видавництво: Академія
📚 Оцінка: 5/10
⠀
Події відбуваються на території корпорації, де працівники тут працюють і проживають. Ця компанія оповита секретністю, хоча таке враження тільки заради того, щоб не розповідати про неї. Головна героїня Кайя, приїхала на роботу сюди. На жаль, вона погано себе почувала і звернулася до місцевого лікаря Дем’яна. Він запропонував ліки, після яких дівчина заснула. Коли вона прокинулася, починаються найстрашніші події, які можна уявити. Головний лікар надумав займатися опікою цієї дівчини. Але замість милого та приємного поводження, він перетворюється на монстра і закриває її в себе в кімнаті. Дем’ян використовує моральні та фізичні способи, щоб знищити її особистість та створити іншу жінку. Він відрізав її від зовнішнього світу, дав нове ім’я, калічить її різними способами, морить голодом та створює божевільну особистість для інших людей. Тому їй ніколи не повірять.
⠀
Письменниця піднімає багато важливих питань сьогодення: підліткові психологічні травми, жорстоке поводження із жінками, виховання дітей батьками, довіра до своїх інстинктів. Але найбільше звертається акцент у книжці на чоловічу беззаперечну владу над жінкою й бездумна покора жінки. Одне і друге призводить у сімейних (і не тільки) стосунках до знущань із боку чоловіка, що часто завершується летальним випадком будь-якого з двох людей. У книзі ми постійно зустрічаємося із психологічним та фізичним знущанням, які породжують у головної героїні різноманітні типи поведінки.
⠀
Щодо героїв, то питань до Дем’на майже немає, упродовж книги вдається намалювати його психологічний портрет, хоча його ідеал, то жесть. Але Кайя, то зовсім інше. Звичайно, можна апелювати, що людина під таким психологічним тиском та постійним фізичним болем не може поводитися логічно. І рій думок, які виринали в голові головної героїні доводив просто до сказу.
⠀
Узагалі за межами цих двох дійових осіб усе навколо виглядало, як декорація. Таке враження, що читач потрапляє в кінострічку «Шоу Трумена». Ми узагалі не знаємо чим займається ця корпорація, нічого про минуле героїні та сухі другорядні персонажі. Тому я не повірив у реальність історії.
• "Сплячі красуні". Стівен і Овен Кінги •
⠀
📚 Видавництво: @ksd_bookclub
📚 Оцінка: 7/10
⠀
Планету в один момент захоплює жахливий вірус — жінки після того, як закривають очі й поринають у сон, засинають навічно. Їхні голови прямо на очах, а потім і тіла, покриваються коконами із невідомої речовини. Цю оболонку чіпати не варто. Бо під час спроби розбудити жінок, вони перетворюються на жорстоких монстрів, які легко можуть відірвати будь-кому голову чи відкусити шматок тіла. І все це без різниці чи ви були хорошою парою, чи жили в шлюбі десяти років. А після того, знову заснути та оповитися коконом. Одні віддаються владі сну, а інші пробують вживати важкі наркотики щоб протриматися без сну якнайдовше.
⠀
Цей роман так і кричить, що динаміка та неочікувані повороти пасують йому якнайкраще. Але читаючи ти просто тонеш від тієї кількості води, яка ллється на читача. Стівен Кінг обожнює у своїх книжках створювати багато персонажів, пов’язувати їхні долі та разом ставити перед невідомим. І також відомо, що затягнуті початки, то звична справа. Й ось разом з Овеном вони створили стільки персонажів, що більшість просто не пам’ятаєш. А щось цікаве починається аж на середині книжки. До цього часу повільно знайомимося з усіма десятками героїв і ще повільніше дізнаємося про істинну появу цієї сонної хвороби
⠀
Головними героями тут є жінки та чоловіки, де підібрані таке враження всі їхні типи. Ми маємо жінок-лідерів, жінок-домогосподарок та матерів, жінок, які добиваються визнання в чоловіків, жінок-злочинців, яких довели до цього чоловіки, жінок-наркоманів та забуті чоловіками жінки. Щодо чоловіків, то тут присутні моральні та фізичні насильники, чоловіки, які вважають що місце жінки на кухні, самозакохані дурні, відверті лицеміри, зрадливі поганці, які вважають, що переспати з іншою це правильна природа речей і поодинокі випадки адекватних та спокійних. Кінги довели всі ці проблеми сумісного життя жінок та чоловіків до крайньої точки.
⠀
Роману не вистачає гостроти, динаміки, але він радує проблематикою і цікавими ідеями. Тому, беручи до рук цю книгу, розумійте, що змушені будете закрити очі на повільне розгортання подій.
