“Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

Фензін мальованих історій "Чорним по білому" // – Видавництво "Чорним по білому", 2018. – 116с. Ми зараз живемо в період, коли українська та перекладна графічна проза, надіюся, започаткувала свій стрімкий розвиток в Україні. Нові видавництва та анонси з'являються неочікувано та ще й беруться за цікаві проекти від провідних світових виробників коміксів. Але найбільш важливим є … Continue reading “Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

Advertisements

“Шепіт сосен”. Збірка жахів та містики

Українських сучасних письменників, що пишуть у жанрах жахів та містики не так уже й багато. Останнім часом виходить багато збірок, де зібрані різні автори-початківці, що пройшли певний відбір та потрапили в те невелике число щасливчиків, які отримали можливість надрукуватися там. До моїх рук поки потрапили тільки два томи альманаху «Крамничка жахіть», що, як виявилося потім, були цікавими та в певному сенсі гидкими. Але вперше я тримаю в руках книгу в якій молодий письменник Ігор Антонюк із Івано-Франківська зібрав 13 власних оповідань (це число мене чогось лякає) із назвою «Шепіт сосен». Важко ж дається мені читання оповідань, бо я не встигаю зануритися в історію, як вона вже закінчується. Але я надалі продовжую читати коротку прозу та шукати те, що мені сподобається.

“Сплячі красуні”. Світ без жінок

Письменство для цієї сім’ї стало вже сімейною справою. Старший син Джозеф Кінг (але його знають під псевдонімом Джо Гілл) зумів показати свій талант у збірці фентезі оповідань, романах «Роги», «Коробка у формі серця» та «Пожежник». Щодо Овена Кінга, то, окрім кількох оповідань, його творчість поки не принесла великого успіху. Тому перед читанням відразу задумався, що Стівен Кінг хоче допомогти своєму синові на старті його письменницької кар’єри пишучи роман «Сплячі красуні» в співавторстві, де зони відповідальності письменників розмазуються в загальній картині історії. Тому глянемо, що з цього вийшло в результаті.

“Екзорцист”. Не дайте забрати мене

Пригадаю ще в дитячому чи підлітковому віці під час перегляду стрічки «Екзорцист» або «Той, що виганяє диявола» (1973) Вільяма Фрідкіна я ховався під одіялом і не міг дивитися на ту дівчинку, у яку вселився демон. Ця стрічка в той час справила на мене таке враження, що я довго вважав її найстрашнішим, що вдалося побачити. Але роман Вільяма Пітера Блетті відкрив зовсім інші емоції, які тримали мене міцною м’ясистою рукою впродовж усього часу читання.

“Повна темрява. Без зірок”. Знову привіт

Моє знайомство зі Стівеном Кінгом почалося роки два назад із книг «11/22/63» та «Містер Мерседес». На тому й завершилося… Чи то книжки були не ті, чи то я була не готова. Сказати, що мені «не зайшло» — це не сказати нічого. Читалося важко, довго, нудно, з перервами й непереборним бажанням закинути (у мене є максимум 2–3 книжки, які так і не вдалося дочитати). Опісля я авторитетно заявила, що то не моє й більше Кінга я не читаю. Проте десь після 100500 спроби Роман Зарічний таки спихнув мені ще одну книжку — «та спробуй, обіцяю, що сподобається». І не прогадав!

“Крамничка жахіть. Том 2”. Знову ті жахливі та огидні оповідання

Нарешті я тримаю другий том "Крамнички жахіть", де зібрані різні оповідання письменників початківців. Я не міг пропустити його, адже перша збірка була досить цікавою. Окрім того наклад дуже маленьким, тому потрібно рухатися, щоб придбати собі примірник. Вперше у збірку добавили вірші, щоб розбавити поетичну сухість прози. Прочитавши книжку, впевнено скажу, що укладачі дійсно постаралися і вибрали на рівень кращі оповідання ніж були представлені у першому виданні. Видно, що проект розвивається і це дуже добре.

“Відьма”. Містечко, яке затрималося у середньовіччі

Дуже добре, що перед тим, як читати книгу Томаса Олде Хьовелта «Відьма», я ознайомився із кількома відгуками та рецензіями. Її сильно критикували через надмірну увагу до того, що вона є дуже лячною й доведе вас до нічного безсоння. Але за словами читачів виявилося, що нічого такого страшного там немає, і взагалі ця книга ніяк не може налякати. Тому я вирішив дослідити цей роман, який написав молодий нідерландський письменник, від якого всі українські дівчата-читачі просто у захваті. Окрім того містика, трилери й жахи є жанрами в літературі, які я дуже люблю...

“Воно”. Те, що назовні, ховає те, що в середині

Стівен Кінг. Воно // переклад Олександра Красюка, Сергія Крикуна, Анастасії Рогози. – Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. – 1344 с. Цю рецензію можна легко завершити, навіть, не почавши писати. Просто сказати, що книга є однією з найкращих, які я читав. Стівен Кінг, ти точно заполонив моє серце назавжди та посів непорушне місце на поличці … Continue reading “Воно”. Те, що назовні, ховає те, що в середині

“Крістіна”. Пекельне кохання

Чи було у вас колись неймовірне бажання купити якусь машину, яку ви вважаєте своїм ідеалом? Чи зараз володієте нею та оберігаєте усіма своїми силами? Думаю такі думки чи бажання у багатьох бували. Але ж тільки замисліться про те, що це невинне бажання може перерости у безжалісний фанатизм, який може загубити вас та й усіх навколо. Адже фанатики не помічають, як легко та непомітно завдають болю навколишнім людям, адже все, що вони роблять іде ж на благо. Правда ж?

“Куджо”. Найкращий друг людини

Чи мали ви колись великого собаку? Якщо так, то скоріш за все задумувалися чи може він в один момент стрибнути на вас, коли ви спокійно відпочиваєте на дивані чи фотелі та вгризтися у горлянку. Просто так, тому що йому захотілося. Або ж уявіть ситуацію, коли ви просто спокійно ідете собі вулицею, а тут нізвідки на вас біжить величезний звір, породи сенбернар чи водолаз, тим самим даючи зрозуміти, що тут ви зайві.