“Учень убивці”. Холоднокровність та вміння

Сьогодні буду знайомити вас з американською письменницею Робін Гобб, справжнім ім’ям якої є Маргарет Астрід Ліндгольм-Огден та її великим циклом, який налічує аж 21 роман. Меган Ліндхольм — це ще один псевдонім письменниці під яким вона видавала свої перші книги, які складають два цикли «Заклинателі вітрів», «Народ північного оленя» та кілька окремих книг. Український читач отримав можливість познайомитися саме із першою книгою «Учень убивці», що входить у перший підцикл «Сага про провісників», що є набагато потужнішим і продуманим, ніж цикли під іншим псевдонімом. Продовжувати читання “Учень убивці”. Холоднокровність та вміння

“На лезі клинка”. Що за прекрасно жорстокий світ?

Коли я сів писати свої враження про першу книжку трилогії «Перший закон» Джо Аберкромбі «На лезі клинка», то спробував пригадати, які ж книги із жанру темного фентезі я читав. І так вийшло, що тільки довгий, епічний та масштабний цикл — «Темна вежа» Стівена Кінга. Також, ще дуже давно я ознайомився із книгою «Відступник» Роберта Сальваторе, яка входить до «Трилогії темного ельфа». Але останню книжку можна не враховувати, бо вже мало що пригадується, хоча тоді я вважав її занадто дорослою для мого віку. Тепер я б із радістю прочитав романи цього письменника, праці якого налічують десятки екземплярів. А, з іншого боку, скільки ще потужних і цікавих авторів українські видавництва можуть видавати. Продовжувати читання “На лезі клинка”. Що за прекрасно жорстокий світ?

“Готель”. Що ви знаєте про готелі?

Чому я взяв до рук цю книжку, яка є не типовою до моїх уподобань? Насправді мене купило те, що я прочитав про підхід автора до написання такого виду романів. Перед тим як братися до написання, Артур Гейлі дуже детально вивчав функціонування певного бізнесу, управління установою чи організацією з усіх можливих сторін. А потім приступав уже до мистецької сторони, де його історія набуває власних барв. «Готель» мав бути сухою книжкою про управління, а став для мене справжнім відкриттям із багатьма деталями, неочікуваними поворотами та інтригами. Продовжувати читання “Готель”. Що ви знаєте про готелі?

“Друга Фундація”. Завжди є прихований зміст

Читаючи трилогії чи цикли завжди є боязнь того, що наступна книжка не виправдає свої сподівання та просто буде, у кращому випадку, прохідною. Ах, скільки ж було в мене таких випадків… Але я ще раз переконався, що Айзек Азімов геніальний письменник, якому вдається здивувати читача сюжетом, ідеєю та зміною стилю написання. Продовжувати читання “Друга Фундація”. Завжди є прихований зміст

“Фундація та Імперія”. Передбачення оманливі

Перша книжка із «Трилогії про Фундацію» здивувала своєю лаконічністю та чітким викладом думок. Хоча й героїв, які б запам’яталися, там не було, але роман видався незвичним та філософським. Я помалу завершую із підходом «прочитав першу книгу із циклу та й читаю щось інше» і відразу пішов читати «Фундація та Імперія». На моє здивування, ця історія відрізняється досить сильно від першої книжки та складається тільки із двох різних історій. Продовжувати читання “Фундація та Імперія”. Передбачення оманливі

“Фундація”. Перше знайомство із Азімовим

Багато сучасних наукових фантастів пишуть дуже потужні романи, які не всім легко піддаються до розуміння. До таких я можу віднести цикл книг «Пісні Гіперіона«Дена Сіммонса, трилогію «Пам’ять про минуле Землі«Лю Цисіня, «Сімміс» Ніла Стівенсона чи «Сліпобачення» Пітера Воттса. Я не є великим знавцем наукової фантастики, але в порівнянні з іншими сучасниками та класиками, ці —сильно відрізняються. Але всі із сучасних письменників надихалися класиками, які започаткували цей піджанр фантастики або зробили багато для його розвитку. Продовжувати читання “Фундація”. Перше знайомство із Азімовим

“Екзорцист”. Не дайте забрати мене

Пригадаю ще в дитячому чи підлітковому віці під час перегляду стрічки «Екзорцист» або «Той, що виганяє диявола» (1973) Вільяма Фрідкіна я ховався під одіялом і не міг дивитися на ту дівчинку, у яку вселився демон. Ця стрічка в той час справила на мене таке враження, що я довго вважав її найстрашнішим, що вдалося побачити. Але роман Вільяма Пітера Блетті відкрив зовсім інші емоції, які тримали мене міцною м’ясистою рукою впродовж усього часу читання. Продовжувати читання “Екзорцист”. Не дайте забрати мене