“Відьма”. Містечко, яке затрималося у середньовіччі

Томас Олде Хьовелт. Відьма // переклад Олега Грицаєнка. – КМ-Букс, 2017. – 512 с.Дуже добре, що перед тим, як читати книгу Томаса Олде Хьовелта «Відьма», я ознайомився із кількома відгуками та рецензіями. Її сильно критикували через надмірну увагу до того, що вона є дуже лячною й доведе вас до нічного безсоння. Але за словами читачів … Continue reading “Відьма”. Містечко, яке затрималося у середньовіччі

Advertisements

“Зоряний пил”. Інша казка

Ніл Ґейман. Зоряний пил // переклад Дмитра Кушніра. – КМ-Букс, 2017. – 240 с. І знову я повертаюся до свого загадкового та найбільш неординарного фентезійного автора. Мова іде про Ніла Ґеймана та його роман «Зоряний пил». Звичайно, книга належить до жанру фентезі, але я б більше відніс її до казки. Але не такої, як усі, … Continue reading “Зоряний пил”. Інша казка

“Марсіанин”. Спроба дослідити Марс

Енді Вейр. Марсіанин // переклад Віри Назаренко. – КМ-Букс, 2015. – 369 с. Щось останнім часом мені щастить. Я випадково вибираю такі книги, які є першими опублікованими чи першими написаними в автора. Сьогодні поговоримо про американського письменника Енді Вейра та його роман "Марсіанин". Цікавим є факт, що спочатку автор видав книгу самостійно, а уже наступного … Continue reading “Марсіанин”. Спроба дослідити Марс

“Темна матерія”. Паралельні світи

Блейк Крауч. Темна матерія // переклад Ольги Захарченко. – КМ-Букс, 2017. – 416 с. Ну що ж, мій багатостраждальний Блейк Крауч. Дуже багато жалівся я через його трилогію «Облудні сосни». Тому беручи до рук «Темну матерію», я очікував зміни стилю написання. Але кого я обманюю. Якщо автор уже почав писати у якомусь стилі, то так … Continue reading “Темна матерія”. Паралельні світи

“Першому гравцеві приготуватися”. Такий віртуальний і такий реальний

Ернест Клайн. Першому гравцеві приготуватися // переклад Зоряни Крижанович і Юрія Нікітюка. – КМ-Букс, 2017. – 520 с. Так сталося, що про цю книгу я узагалі нічого не чув. Вона потрапляла мені на очі на різних книжкових сайтах та книгарнях, але не привертала увагу. Завдяки низці подій, я все ж таки дізнався про неї та … Continue reading “Першому гравцеві приготуватися”. Такий віртуальний і такий реальний

“Валеріан та місто тисячі планет”. Чи цікаво читати новелізації кінострічок?

Не пригадую чи була у мене можливість та бажання читати якісь новелізації відомих стрічок чи ні. Але після перегляду "Валеріан та місто тисячі планет" (який виявився досить непоганим на фоні останніх, пов'язаних із космосом) помітив на полицях у книгарнях книжечку, яка є офіційною новелізацією витвору Люка Бессона.  Тому вирішив, що у будь-якому випадку спробую.

“Небудь-де”. Спідній Лондон

Довго не вдавалося прочитати якусь нову книгу та писати у блозі через брак часу. Але тільки з'явилася шпаринка, щоб щось почитати, то мій вибір упав на книгу Ніла Ґеймана "Небудь-де". Є величезна кількість письменників, які дотримуються правил та канонів відповідно до жанру. Ніл Ґейман - автор, у якого твори виходять за рамки визначеного жанру. Його світи є настільки неординарними, що годі уявити. Отже, новий світ, нові герої та як завжди загадкова історія.

“Останнє місто. Облудні сосни”. Кінець чи тільки початок?

Підійшла черга і до завершальної частини трилогії про містечко Облудні Сосни. Після прочитання у мене знову суперечливе ставлення до книги. Але добре те, що відкрилося ще більше секретів, а один з яких просто приголомшливий. Хоча навіть ця річ не змогла вплинути на те, що остання книга для мене є менш цікавою.

“Облуда. Облудні сосни”. Пелена, якою накрите місто

Якось довго я підходив до прочитання наступної книги із трилогії "Облудні сосни", а саме другої частини, "Облуда". Блейк Крауч цього року став для мене відкриттям. Стиль написання тексту та динаміка твору відрізняють його книги від інших. Так що секретного агента Ітана Берка не вдалося забути, а тим більше місто, яке за словами творця є раєм на землі.

“Книга кладовища”. Мауглі на кладовищі

Багато читачів, які глянувши на обкладинку чи прочитавши назву книги, можуть легко пропустити її через те, що вона лячна чи містична. А почувши, що "Книга кладовища" взагалі дитяча література, то й узагалі не розуміють, що коїться чи то "світ зрушив з місця", чи погляди змінилися. Ніл Ґейман має у своїх творах секрет, що притягує юних читачів та уже давно не юних, але відштовхує людей зі старим вихованням та баченням, які не можуть зрозуміти, як книги про монстрів, потойбічні світи, темні куточки можуть допомогти у вихованні дітей.