“Коли квітне сакура”. Сила кохання

З японською культурою я знайомий у більшій мірі через аніме, які для більшості людей здаються простими мультфільмами, але насправді все зовсім складніше. Мій перелік переглянутих аніме (але не всі до кінця) не є досить великим: «Покемон» («Pokemon»), «Наруто» («Naruto»), «Щоденник смерті» («Death Note»), «Перлини дракона» («Dragon Ball»), «Бліч» («Bleach»), «Евангеліон» («Neon Genesis Evangelion») та ін. Але це тільки ті, які пригадалися мені в один момент. Аніме разом із мангою є частиною сучасної культури Японії. Але ця країна настільки яскрава своїм минулим разом, що важко уявити якийсь інший народ, який має таку багатогранну історію та культуру.

Advertisements

“Ночеліт”. Не тільки фентезі одним

Ім’я Джоржа Р. Р. Мартіна таке враження знає кожна людина через фентезійний цикл «Пісня льоду та полум’я». Але, навіть, якщо існують люди, які не чули про його книжки, то знають його через один із найпотужніших серіалів останнього часу «Гра престолів» від телеканалу HBO, який був знятий за мотивами історії, яку пан Мартін пише ще досі. Світове ім’я письменника асоціюють якраз із цим циклом, але мало кому відомо, що письменник створив ще один власний фантастичний світ під назвою «Тисяча світів» до якого входять окремі повісті та оповідання. Деякі з них повністю окремі, деякі пов’язані, і після прочитання видно — фантазія письменника може рухатися в будь-якому напрямку. Історії написані в цих світах здобули нагороди Г’юґо, Локуса, Неб’юла, Брема Стокера та багато інших, що свідчить про визнання творів автора також у науково фантастичному жанрі. Особисто мене підкупає те, що Мартін зумів пов’язати наукову фантастику із фентезі, жахами та трилером у цих історіях, що дало досить цікаве емоційне забарвлення під час читання.

“Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

Стверджувати що таке українське сучасне фентезі дуже важко. Краще сказати, що воно тільки розвивається, а в нас з’являються різного роду письменники в цьому жанрі. Окрім того я не читав багато романів українських авторів, та й узагалі їх можна перелічити на пальцях однієї руки, а в кращому випадку двох. Але маленькими кроками намагаюся хоча б пробувати читати, не завжди те, чого хочу, не завжди те, чого очікую. Коли береш до рук романи іноземців, то хоча б уявляєш про що будеш читати з анотації в книжці. А в нас видавництва часто, коли видають українських авторів, хочуть заховати те, що всередині. Розумію, що причин для цього безліч і багато з них мені зовсім не до вподоби.

“Місто малярів”. Чарівні фарби навколо

Читати дитячу літературу для мене досить важко, адже тут немає продуманих до деталей героїв, немає часом логічних зв’язків, а інколи відбуваються такі чудернацькі речі, що голова йде обертом. Але я все далі себе переконую, що це потрібно, адже найближчим часом мені прийдеться багато читати малюкові. Точніше я дуже бажаю цього й надіюся, що йому буде подобатися те, що я вибираю. А писати огляд важко, бо попередній досвід десь заховався в глибині й точно не допоможе. Потрібно перетворитися на дитину, яка захоплюється видуманими світами.

“Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

«Не люди, люди, нелюди» є другим романом української письменниці, але першим для мене. Наталка Ліщинська вже давно відома у вузькому колі людей як авторка фантастичних оповідань та новел, але широкій публіці вона відкрилася недавно, завдяки дебютній книжці-антиутопії «Нова людина». Я різні думки чув щодо першого роману письменниці. Одні були в захваті, інші казали, що роман нічого нового не приніс для них. Але в руках я тримаю книжку, яка зацікавила мене саме своєю обкладинкою, а потім уже анотацією. За таке потрібно подякувати яскравій українській підлітковій письменниці Ярині Каторж, яка любить займатися геометричними ілюстраціями.

“Скандинавська міфологія”. Тор, Одін та Локі

Моє знайомство із древніми богами почалося дуже давно, ще в дитинстві грецькі та єгипетські боги справили на мене сильне враження. Якщо ви думаєте, що це було в школі на уроках зарубіжної літератури, то боюся вас розчарувати. Тоді я грав у дві цікаві комп’ютерні гри: Zeus: Master of Olympus та Pharaon + Cleopatra. Головною метою ігор було розвинути свою цивілізацію, де вагомий вплив мали природа та боги, яких потрібно задобрити різними пожертвами.

“Артеміда”. Перша місячна станція

І знову я беруся читати нашумілу книжку про яку пишуть багато неоднозначних речей. Одним читачам вона дуже подобається, а іншим — провалом після геніального науково фантастичного роману Енді Вейра "Марсіанин". Мені завжди цікаво скласти власний погляд на такі книжки, адже у сучасного читача часто дуже великі сподівання і чи дійсно варто ставити аж такі очікування, щоб потім розчаруватися. Особисто я був у захваті від дебютного роману автора, але свої емоції покладу на поличку із прочитаними книжками і спробую поглянути на другу книжку автора із чистою головою.

“Відьма”. Містечко, яке затрималося у середньовіччі

Дуже добре, що перед тим, як читати книгу Томаса Олде Хьовелта «Відьма», я ознайомився із кількома відгуками та рецензіями. Її сильно критикували через надмірну увагу до того, що вона є дуже лячною й доведе вас до нічного безсоння. Але за словами читачів виявилося, що нічого такого страшного там немає, і взагалі ця книга ніяк не може налякати. Тому я вирішив дослідити цей роман, який написав молодий нідерландський письменник, від якого всі українські дівчата-читачі просто у захваті. Окрім того містика, трилери й жахи є жанрами в літературі, які я дуже люблю...

“Зоряний пил”. Інша казка

І знову я повертаюся до свого загадкового та найбільш неординарного фентезійного автора. Мова іде про Ніла Ґеймана та його роман «Зоряний пил». Звичайно, книга належить до жанру фентезі, але я б більше відніс її до казки. Але не такої, як усі, а іншої. Просто тут усе просякнуте Нілом Ґейманом, але іншим Ґейманом через трішки змінений стиль, ніж у більшості його книг. Автор розповідає, що ідея історії прийшла до нього під час Тусонської вечірки, що відбувалася після Всесвітньої премії фентезі в 1991 році, коли він спостерігав за нічним небом залитими зірками та побачив падаюче небесне тіло...

“Марсіанин”. Спроба дослідити Марс

Щось останнім часом мені щастить. Я випадково вибираю такі книги, які є першими опублікованими чи першими написаними в автора. Сьогодні поговоримо про американського письменника Енді Вейра та його роман "Марсіанин". Цікавим є факт, що спочатку автор видав книгу самостійно, а уже наступного року "Crown Publishing" придбало права на публікацію і видало через кілька років повторно. Зрозуміли, що книга дійсно може стати популярною та бестселлером...