“Чорний молот. Таємниці походження”. Буденність на понурій фермі

Сучасному читачеві графічної прози потрібно бути обережним щодо Золотої доби коміксів, особливо тим, хто є недосвідченим у розумінні цінностей та впливу на авторів чи художників, які створюють мальописи сьогодні. Беззаперечно комікси Золотої, Срібної та Бронзової доби стоять абсолютними гігантами на плечах яких побудувалася вся індустрія мальованих історій у США. Але час, який пройшов між першими класичними книгами та сучасними історіями постійно збільшується. Тому якщо продовжувати ідеалізувати їх, то ми примушуємо самих себе покликатися на ті історії, з якими все менше людей має зв’язок. Продовжувати читання “Чорний молот. Таємниці походження”. Буденність на понурій фермі

“Кладовище домашніх тварин”. Залиш мертве в землі

Знову я повертаюся до Стівена Кінга, адже цього року хочу прочитати більше його книг. Для мене самого не зрозуміло, чому я читаю так мало романів одного з улюблених письменників. Підсвідомо я частково усвідомлюю чому так відбувається, бо розумію, що історії його класні й колись вони закінчаться. Тому таке враження захищаю себе від цього. Але вирішив для себе, що потрібно в такому підході щось міняти, а просте рішення це просто читати його книги і насолоджуватися, чи може лякатися… Стівен Кінг вважає “Кладовище домашніх тварин”…
Продовжувати читання “Кладовище домашніх тварин”. Залиш мертве в землі

“Керрі”. Ось так потрібно писати про цькування

Шлях до визнання Стівена Кінга, як письменника був довгий і не легкий. Та велика кількість спроб продати свої оповідання й повісті його просто ламала, але дружина постійно підтримувала його в цих починаннях. Й ось, нарешті, книга «Керрі» принесла йому перше визнання та гроші. Після цього не можна сказати, що все пішло добре, адже далі потрібно було важко працювати для успіху. Ця частина його життя та інші цікаві речі можете дізнатися із книги «Про письменство» Стівена Кінга, що я вважаю ще й автобіографічною. А сьогодні розповім саме про «Керрі».

Продовжувати читання “Керрі”. Ось так потрібно писати про цькування

“Геллбой. Зерно руйнування та Пробудження диявола”. Червоний демон українською

Уперше я дізнався про Майка Міньйолу коли анонсували арку «Відьмак. Дім зі скла» для якої художник намалював обкладинку. Уже потім лавкрафтівські боги заставили мене більше дізнатися про цю людину та його багату творчість. На початку свого шляху Майк Міньйола працював у DC Comics і Marvel Comics та потім бажання створити власного персонажа разом із незвичним світом перемогла. Так і почалася робота над першою аркою «Геллбой. Зерно руйнування», яку він малював за сценарієм Джона Бірна. Продовжувати читання “Геллбой. Зерно руйнування та Пробудження диявола”. Червоний демон українською

“Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

Ми зараз живемо в період, коли українська та перекладна графічна проза, надіюся, започаткувала свій стрімкий розвиток в Україні. Нові видавництва та анонси з’являються неочікувано та ще й беруться за цікаві проекти від провідних світових виробників коміксів. Але найбільш важливим є те, що українці не бояться створювати власні графічні історії та пробують знайти свого читача на, поки що, досить хиткому ринку. Сьогодні на ринку присутні різного рівня комікси, так і сюжети, через те що професійні ілюстратори не горять бажанням працювати у цій ризикованій сфері. Продовжувати читання “Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

“Шепіт сосен”. Збірка жахів та містики

Українських сучасних письменників, що пишуть у жанрах жахів та містики не так уже й багато. Останнім часом виходить багато збірок, де зібрані різні автори-початківці, що пройшли певний відбір та потрапили в те невелике число щасливчиків, які отримали можливість надрукуватися там. До моїх рук поки потрапили тільки два томи альманаху «Крамничка жахіть», що, як виявилося потім, були цікавими та в певному сенсі гидкими. Але вперше я тримаю в руках книгу в якій молодий письменник Ігор Антонюк із Івано-Франківська зібрав 13 власних оповідань (це число мене чогось лякає) із назвою «Шепіт сосен». Важко ж дається мені читання оповідань, бо я не встигаю зануритися в історію, як вона вже закінчується. Але я надалі продовжую читати коротку прозу та шукати те, що мені сподобається. Продовжувати читання “Шепіт сосен”. Збірка жахів та містики

“Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

«Не люди, люди, нелюди» є другим романом української письменниці, але першим для мене. Наталка Ліщинська вже давно відома у вузькому колі людей як авторка фантастичних оповідань та новел, але широкій публіці вона відкрилася недавно, завдяки дебютній книжці-антиутопії «Нова людина». Я різні думки чув щодо першого роману письменниці. Одні були в захваті, інші казали, що роман нічого нового не приніс для них. Але в руках я тримаю книжку, яка зацікавила мене саме своєю обкладинкою, а потім уже анотацією. За таке потрібно подякувати яскравій українській підлітковій письменниці Ярині Каторж, яка любить займатися геометричними ілюстраціями. Продовжувати читання “Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший