“Скандинавська міфологія”. Тор, Одін та Локі

Моє знайомство із древніми богами почалося дуже давно, ще в дитинстві грецькі та єгипетські боги справили на мене сильне враження. Якщо ви думаєте, що це було в школі на уроках зарубіжної літератури, то боюся вас розчарувати. Тоді я грав у дві цікаві комп’ютерні гри: Zeus: Master of Olympus та Pharaon + Cleopatra. Головною метою ігор було розвинути свою цивілізацію, де вагомий вплив мали природа та боги, яких потрібно задобрити різними пожертвами.

Advertisements

“Пісочний чоловік. Том 1. Прелюдії та ноктюрни”. Пошук втрачених реліквій

Перед тим, як я почав знайомитися із творчістю Ніла Ґеймана, знав про нього тільки те, що він пише в жанрах фентезі, жахів і містики. З кожним разом він розкривався для мене з іншої сторони — у створенні цікавих героїв чи змальовуванні унікальних та атмосферних світів. Але уявіть моє здивування після того, як я дізнався, що він також є автором багатьох коміксів та графічних романів. Звичайно, усі знають про комікс «Пісочний чоловік», що отримав багато різних нагород, а читачі просто в захваті від нього. Я ж тільки починаю свій шлях у цей незвіданий напрям у літературі, тому можна пробачити цю недбалість із мого боку.

“Добрі передвісники”. Кінець світу догори дриґом

Із Нілом Ґейманом мені вже вдалося познайомитися та зрозуміти його талант створювати дійсно фантастичні та неординарні світи. Його герої це водночас загадкове й щось неймовірне. Після кількох прочитаних книжок моя любов до цього автора стала міцною та непорушною. А Террі Пратчетт досі для мене був суцільною загадкою, а знайомство із його книжками тільки в читацьких планах. Досить химерно, адже Пратчетт полюбив творчість Ґеймана так, як і я. Й ось тепер у мене є можливість плавно познайомитися із новим чудовим письменником, який створив не менш чарівні та загадкові світи.

“Зоряний пил”. Інша казка

І знову я повертаюся до свого загадкового та найбільш неординарного фентезійного автора. Мова іде про Ніла Ґеймана та його роман «Зоряний пил». Звичайно, книга належить до жанру фентезі, але я б більше відніс її до казки. Але не такої, як усі, а іншої. Просто тут усе просякнуте Нілом Ґейманом, але іншим Ґейманом через трішки змінений стиль, ніж у більшості його книг. Автор розповідає, що ідея історії прийшла до нього під час Тусонської вечірки, що відбувалася після Всесвітньої премії фентезі в 1991 році, коли він спостерігав за нічним небом залитими зірками та побачив падаюче небесне тіло...

“Небудь-де”. Спідній Лондон

Довго не вдавалося прочитати якусь нову книгу та писати у блозі через брак часу. Але тільки з'явилася шпаринка, щоб щось почитати, то мій вибір упав на книгу Ніла Ґеймана "Небудь-де". Є величезна кількість письменників, які дотримуються правил та канонів відповідно до жанру. Ніл Ґейман - автор, у якого твори виходять за рамки визначеного жанру. Його світи є настільки неординарними, що годі уявити. Отже, новий світ, нові герої та як завжди загадкова історія.

“Книга кладовища”. Мауглі на кладовищі

Багато читачів, які глянувши на обкладинку чи прочитавши назву книги, можуть легко пропустити її через те, що вона лячна чи містична. А почувши, що "Книга кладовища" взагалі дитяча література, то й узагалі не розуміють, що коїться чи то "світ зрушив з місця", чи погляди змінилися. Ніл Ґейман має у своїх творах секрет, що притягує юних читачів та уже давно не юних, але відштовхує людей зі старим вихованням та баченням, які не можуть зрозуміти, як книги про монстрів, потойбічні світи, темні куточки можуть допомогти у вихованні дітей.

“Кораліна”. Світ навиворіт

Вперше я познайомився із Кораліною у 2009 році, коли на екрани вийшов однойменний мультфільм Генрі Селіка (в Україні назва була "Кораліна у світі кошмарів"). Тоді про такого письменника як Ніл Ґейман нічого не було відомо для мене. Про нього я дізнався після перегляду фільму "Зоряний пил" за мотивами роману того ж Ніла Ґеймана, який написав небагато творів, але уже отримав престижні премії Г'юґо, Н'юбела, Брема Стокера та інші.