“Сплячі красуні”. Світ без жінок

Письменство для цієї сім’ї стало вже сімейною справою. Старший син Джозеф Кінг (але його знають під псевдонімом Джо Гілл) зумів показати свій талант у збірці фентезі оповідань, романах «Роги», «Коробка у формі серця» та «Пожежник». Щодо Овена Кінга, то, окрім кількох оповідань, його творчість поки не принесла великого успіху. Тому перед читанням відразу задумався, що Стівен Кінг хоче допомогти своєму синові на старті його письменницької кар’єри пишучи роман «Сплячі красуні» в співавторстві, де зони відповідальності письменників розмазуються в загальній картині історії. Тому глянемо, що з цього вийшло в результаті.

Advertisements

“Повна темрява. Без зірок”. Знову привіт

Моє знайомство зі Стівеном Кінгом почалося роки два назад із книг «11/22/63» та «Містер Мерседес». На тому й завершилося… Чи то книжки були не ті, чи то я була не готова. Сказати, що мені «не зайшло» — це не сказати нічого. Читалося важко, довго, нудно, з перервами й непереборним бажанням закинути (у мене є максимум 2–3 книжки, які так і не вдалося дочитати). Опісля я авторитетно заявила, що то не моє й більше Кінга я не читаю. Проте десь після 100500 спроби Роман Зарічний таки спихнув мені ще одну книжку — «та спробуй, обіцяю, що сподобається». І не прогадав!

“Воно”. Те, що назовні, ховає те, що в середині

Стівен Кінг. Воно // переклад Олександра Красюка, Сергія Крикуна, Анастасії Рогози. – Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. – 1344 с. Цю рецензію можна легко завершити, навіть, не почавши писати. Просто сказати, що книга є однією з найкращих, які я читав. Стівен Кінг, ти точно заполонив моє серце назавжди та посів непорушне місце на поличці … Continue reading “Воно”. Те, що назовні, ховає те, що в середині

“Доктор сон”. Готель – це тільки початок

Ден Торренс... Він думав, що його історія закінчилася, але НІ. Десь далеко у підсвідомості, дякуючи сяйву, Ден знав, що Стівен Кінг напише про нього ще одну містичну історію. Чому ж містичну? Давайте усе по порядку.

“Сяйво”. Таємничий готель “Оверлук”

Хто може відразу, після п'ятої сторінки зацікавити настільки, що залазиш в історію по самі вуха? Відповідь проста...Стівен Кінг. Я ще раз переконуюся наскільки він уміє тримати інтригу. Ти читаєш аж до середини книги, все чекаєш "коли" коли щось уже відбудеться. І потім БАМ, ти у такому вихорі подій, що хочеш повернутися назад, на кілька десятків сторінок, де була розмірена оповідка.