“Пожежник”. Людська безвихідь у вогні

Книжка «Пожежник» є моїм першим знайомством із письменником Джо Гіллом, справжнім ім’ям якого є Джозеф Гіллстром Кінг. Так, так, хто не знає — це син усім відомого короля жахів Стівена Кінга. Про романи автора я чув багато думок, одним читачам вони вельми до вподоби, а іншим узагалі виглядають, як копірка стилю Кінга старшого. Автор молодий і зрозуміло, що йому потрібно на когось рівнятися, а ще й пише в таких самих жанрах що й батько. Тому такої критики йому точно не бракує. Джо Гілл цікавий ще тим, що є автором кількох цікавих коміків «Ключі Локків» («Locke & Key»), «Мара: Запрошуємо в Країну Різдва» («Wraith: Welcome to Christmasland»), «Накидка» («The Cape»), «Відбиток» («Thumbprint») у жанрі жахів, що розкривають його також з іншої сторони.

Продовжувати читання “Пожежник”. Людська безвихідь у вогні

“Місто Боуган”. Ностальгія за минулим

Кевін Баррі є відомим сучасним ірландським письменником, який у своєму творчому доробку має багато оповідань. Його асоціюють саме, як хорошого письменника в короткій прозі. Але також він написав кілька романів, один із яким, дякуючи видавництву «Астролябія» маємо змогу читати українською мовою. Цей роман отримав кілька нагород та був визнаний одним із кращим, що виходив із під пера ірландських письменників за останні роки. Боуган — це дистопічне місто на західному узбережжі Ірландії, яке затрималося в минулому, хоча події відбуваються за 30 років у майбутньому, у 2050-х роках. Продовжувати читання “Місто Боуган”. Ностальгія за минулим

“Чи мріють андроїди про електричних овець”? Наукова фантастика, яку я не знав

Момент знайомства із класиком наукової фантастики Філіпом Діком відкладався дуже довго. Завжди знаходив собі інші книги, які почитати. Все казав, що наступним буде роман «Чи мріють андроїди про електронних овець?» у жанрах антиутопії та наукової фантастики. Чому саме він, бо хотів пов’язати читання книги із переглядом фільмів, які були зняті за її мотивами. Перша стрічка «Той, що біжить по лезу» була знята Рідлі Скоттом у 1982 році головну роль у якій зіграв Гаррісон Форд. Продовжувати читання “Чи мріють андроїди про електричних овець”? Наукова фантастика, яку я не знав

“Big White”. Холод та смерть

Не перший раз я дізнаюся про українських ілюстраторів, які малюють власні комікси з акцентом на американський чи європейський ринки. Але є сотні українців, які просто вміють чудово малювати й успішно малюють ілюстрації до коміксів для закордонних авторів. Ось так випадково мені на очі потрапили роботи Влада Легостаєва, що вразили своєрідним підходом до малюнку. А після того дізнався, що він разом із Браяном Вікманом зробили цікавий ваншот «Big White», який відразу зацікавив мене після того, як я побачив обкладинку. Продовжувати читання “Big White”. Холод та смерть

“День триффідів”. Усі кажуть – це просто рослини

Багато людей кажуть, що без потреби перекладати твори на українську мову, які давно вже є російською й більшість і так уже читало їх. Але я ж скажу, що навпаки потрібно, адже є такі люди, як я. А ще багато підростаючого покоління, які б із захватом читали класику в жанрі фантастики. Тому письменник Джон Віндем для мене одночасно відкриття й біль, адже я б міг познайомитися із його творами набагато швидше. «День триффідів» є роман, який здивував своєю неординарністю та глобальністю… Продовжувати читання “День триффідів”. Усі кажуть – це просто рослини

“5-а хвиля”. Ми не одні

Рик Янсі. 5-а хвиля // переклад Ольги Бойко. – Видавнича група “КМ-Букс”, 2016. – 448 с.


Другий постапокаліпсис підряд, щось мене потягнуло в ту сторону. Але це тільки через те, що я люблю цей жанр. Взагалі, люблю різні жанри, головне – щоб книга була цікава та залишалися якісь емоції після прочитання. А ця книга залишила їх…

Продовжувати читання ““5-а хвиля”. Ми не одні”

“Я — легенда”. Людство, яке не думає про майбутнє

Річард Метісон. Я – легенда // переклад Євгенія Гіріна. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2016. – 224 с.


До чого можуть призвести необдумані дії людини? До загибелі людської раси? До знищення планети? Відповіді на ці питання повинні шукати ми самі в собі, тому що, коли вони знайдуть нас, тоді буде уже запізно.

Продовжувати читання ““Я — легенда”. Людство, яке не думає про майбутнє”