“Місто Боуган”. Ностальгія за минулим

Кевін Баррі є відомим сучасним ірландським письменником, який у своєму творчому доробку має багато оповідань. Його асоціюють саме, як хорошого письменника в короткій прозі. Але також він написав кілька романів, один із яким, дякуючи видавництву «Астролябія» маємо змогу читати українською мовою. Цей роман отримав кілька нагород та був визнаний одним із кращим, що виходив із під пера ірландських письменників за останні роки.

Advertisements

“Чи мріють андроїди про електричних овець”? Наукова фантастика, яку я не знав

Момент знайомства із класиком наукової фантастики Філіпом Діком відкладався дуже довго. Завжди знаходив собі інші книги, які почитати. Все казав, що наступним буде роман «Чи мріють андроїди про електронних овець?» у жанрах антиутопії та наукової фантастики. Чому саме він, бо хотів пов’язати читання книги із переглядом фільмів, які були зняті за її мотивами. Перша стрічка «Той, що біжить по лезу» була знята Рідлі Скоттом у 1982 році головну роль у якій зіграв Гаррісон Форд. А вже у 2017 році Дені Вільнем та Рідлі Скотт зняли продовження «Той, що біжить по лезу 2049» у головній ролі із Раяном Гослінгом та тим же Гаррісоном Фордом, який грав головного героя із першого фільму, але в старості. І ось, нарешті, знайомство відбулося і якщо коротко, то не розумію чому я так довго не брав до рук книг цього автора.

“Big White”. Холод та смерть

Не перший раз я дізнаюся про українських ілюстраторів, які малюють власні комікси з акцентом на американський чи європейський ринки. Але є сотні українців, які просто вміють чудово малювати й успішно малюють ілюстрації до коміксів для закордонних авторів. Ось так випадково мені на очі потрапили роботи Влада Легостаєва, що вразили своєрідним підходом до малюнку. А після того дізнався, що він разом із Браяном Вікманом зробили цікавий ваншот «Big White», який відразу зацікавив мене після того, як я побачив обкладинку.

“День триффідів”. Усі кажуть – це просто рослини

Багато людей кажуть, що без потреби перекладати твори на українську мову, які давно вже є російською й більшість і так уже читало їх. Але я ж скажу, що навпаки потрібно, адже є такі люди, як я. А ще багато підростаючого покоління, які б із захватом читали класику в жанрі фантастики. Тому письменник Джон Віндем для мене одночасно відкриття й біль, адже я б міг познайомитися із його творами набагато швидше. «День триффідів» є роман, який здивував своєю неординарністю та глобальністю...

“5-а хвиля”. Ми не одні

Другий постапокаліпсис підряд, щось мене потягнуло в ту сторону. Але це тільки через те, що я люблю цей жанр. Взагалі, люблю різні жанри, головне - щоб книга була цікава та залишалися якісь емоції після прочитання. А ця книга залишила їх...

“Я — легенда”. Людство, яке не думає про майбутнє

До чого можуть призвести необдумані дії людини? До загибелі людської раси? До знищення планети? Відповіді на ці питання повинні шукати ми самі в собі, тому що, коли вони знайдуть нас, тоді буде уже запізно.