“Сага. Книга 1”. Комікс 18+

Це один із тих випадків, коли серія, яку дочитав англійською мовою аж до шостого тому виходить українською і ти без ніяких роздумів йдеш купувати собі першу книгу для домашньої бібліотеки. Але у даному випадку беручи до рук мальсторію із трепетом переживав щодо перекладу та адаптацій імен. Тьху, аж смішно, адже перекладом займається Ярослава Стріха, яка є майстром своєї справи. Ще досі пригадую усі адаптації із графічного роману «Вартові» Алана Мура. Це було щось! Поки не підійшли до розповіді про історію в мальописі, розкажу, що здивувало мене найбільше. А це формат самого видання, який збігається з розміром делюксових видань «Токійського привида» («Tokyo Ghost») Ріка Рімендера й Шона Мерфі чи «Чорної науки» («Black Science») Ріка Рімендера й Маттео Скалери, що виходили у видавництві Image Comics.

“Бетмен: Суд Сов”. Хто справжній володар Ґотема?

Коли я читаю фрази на кшталт «автор переосмислив образ Бетмена та зумів показати його з іншої сторони», які звучать щодо нових коміксів про Темного Лицаря, то хочеться закрити очі, порахувати до п’яти, забути про це та просто братися за читання. Думаю, що сучасний читач відверто дає зрозуміти, що цього персонажа потрібно «переосмислювати» в кожній новій лінійці чи лімітці, адже в іншому випадку продаватися така історія буде значно гірше. Звичайно, що невпинні фанати Кажана й надалі будуть змітати все, що буде виходити про нього, але хочеться бачити чогось унікального та незвичайного.

“Довгий Гелловін”. Бетмен у стилі нуар

«Довгий Гелловін» — це один із таких коміксів над яким постійно точаться суперечки. Одні любителі графічної прози кажуть, що це одна з кращих робіт Джефа Леба та про Бетмена загалом. Інші ж навпаки, не можуть знайти нічого такого, чому він уже стільки років стоїть на слуху та ціниться поміж багатьох людей. Але в будь якому випадку «Довгий Гелловін» постійно потрапляє в топ найкращих коміксів про Бетменом разом із такими роботами, як «Бетмен: Рік перший» Френка Міллера, «Бетмен: Повернення Темного Лицаря» Френка Міллера та «Бетмен: Убивчий жарт» Алана Мура.

“Аквамен: Западина”. Король із блискітками

Перед новими читачами коміксів завжди стоїть питання, який же комікс вибрати, особливо, коли вони хочуть тільки познайомитися зі всесвітами Marvel чи DC. Якщо поглянути недосвідченим оком, то багато перезапусків, різні автори, які пишуть про тих самих супергероїв, різні художники. Розібратися в цьому всьому пеклі не є легким завданням. Але період The New 52 дало відкрив можливість розповісти історії улюблених супергероїв із самого початку та з іншої сторони. Тут вам не потрібно думати про попередній період «Криза на Нескінченних Землях» (хоча для повністю «ярих фанатів» є події, які мають багато посилань на минулий період), а просто беремо основну лінійку свого улюбленого героя та починаємо читати, де дізнаємося і про його минуле, і про теперішні події, що відбуваються із ним.

“Джокер”. Брутальність вище червоної позначки

Іноді приходять автори, які беруть давно знайомого персонажа, який обріс давніми шаблонами та викручують його так, що він постає зовсім з іншої сторони. Або ж показує такі сторони, що читач ніколи б не подумав про них. Браян Аззарелло є одним із них, якмоу вдалося принести щось нове в особистість Джокера, де він розкрив увесь страшний та жахливий потенціал цього антагоніста. Ми давно читали чи бачили історію Джокера, якого описують, як найбільш божевільного злочинця у Всесвіті DC. Але його часто зображали та ставили, як абсурдну клоунську особу...

“Бетмен. Повернення Темного Лицаря”. Усі старіють

Френк Міллер мене здивував ще в «Бетмен. Рік перший», де йому вдалося показати більше, ніж Брюса Вейна, який намагається стати Бетменом. Разом із Девідом Маццуккеллі вони створили комікс, який є актуальним ще сьогодні та радять, як один із кращих варіантів, щоб познайомитися з одним із найпопулярніших супергероїв у Всесвіті DC. Поряд із цією роботою на рівні стоїть інший комікс Френка Міллера «Бетмен. Повернення Темного Лицаря», який побачив світ у 1986 році.

“Бетмен. Убивчий жарт”. Врятувати Джокера

До цього року Алан Мур разом із багатьма іншими відомими іменами у світі коміксів були для мене пустими словами. Тому, коли збираєшся, читати класику чи сучасні комікси, які у світовій спільноті зайняли своє місце, то завжди гнітить думка, що цей шедевр, звичайно, має сподобатися. А якщо ні, то у твою сторону полетять гнилі помідори, а у випадку Джокера зустрінешся із найстрашнішими пастками. Алан Мур, мабуть, один із найвідоміших сценаристів у комікс індустрії, що за свої роботи отримав безліч нагород. До всього цього, він є співзасновником видавництва «America's Best Comics» і його вважають також одним із найвпливовіших новаторів у цій галузі.