“Напівзагублений”. Фінальна битва

Ось і завершилась остання книга трилогії про напівбілого і напівчорного відьмака Натана. Не можу точно сказати, які відчуття у мене після прочитання усіх книг. Чи зацікавили вони своїм світом? Так. Чи наповнені вони речами, які тримають читача в напрузі весь час? Ні. Але у будь-якому випадку історія Саллі Ґрін про Білих та Чорних відьмаків — це щось неординарне та нове, що ставить багато питань. На одні з яких знаходиш відповідь, на інші — ні.

Advertisements

“Напівдикий”. Свобода? Чи дійсно так…

Друга книга про чарівника Натана особисто мене порадувала порівняно із першою частиною у плані глибших відносин між героями, автор більше розкриває їх із різних сторін, з'являються нові персонажі та сюжет стає більш продуманим і детальним. Нема ось цієї біганини кудись вперед без розуміння, що відбувається. Саллі Ґрін розвивається як письменник, а історія Натана продовжується.

“Напівлихий”. Новий магічний світ

Книгу Саллі Ґрін "Напівлихий" та й узагалі цей магічний світ часто порівнюють зі світом Гаррі Поттера. Не знаю кому така річ може приходити в голову, адже світи кардинально відрізняються один від одного: стилем написання, своєю атмосферою та й узагалі всім. Тим більше я вважаю, що цей світ далеко не дотягує до світу чарівника, що вижив. Але усе по-порядку.