“Кладовище домашніх тварин”. Залиш мертве в землі

Знову я повертаюся до Стівена Кінга, адже цього року хочу прочитати більше його книг. Для мене самого не зрозуміло, чому я читаю так мало романів одного з улюблених письменників. Підсвідомо я частково усвідомлюю чому так відбувається, бо розумію, що історії його класні й колись вони закінчаться. Тому таке враження захищаю себе від цього. Але вирішив для себе, що потрібно в такому підході щось міняти, а просте рішення це просто читати його книги і насолоджуватися, чи може лякатися… Стівен Кінг вважає "Кладовище домашніх тварин" найстрашнішою зі своїх книг, але чи справді це так. Бо цей письменник робить прекрасні декорації, які багатьох читачів можуть легко налякати. А все найстрашніше — це прихована думка, яку хоче донести автор.

Advertisements

“Старий Лоґан. Берсеркер. Том 1”. Старість, не радість

Лінійка «Старий Лоґан», на мою скромну думку, не найкраще знайомство із Джефом Леміром, а тим більше зв’язкою Джеф Лемір і Андреа Срентіно. Тому я радий, що потім мені підкинули комікс «Гідеон Фоллз» («Gideon Falls»), де я наповну оцінив Леміра, як він створює досить таки закручені сюжети із власною філософією та роздумами. А Соррентіно відкрився зовсім з іншої сторони, бо його візуальний стиль мене там вразив набагато більше.Але зараз трішки розповім про «Старий Лоґан: Берсеркер» від молодого видавництва Fireclaw (до речі, перший прочитаний комікс від них).

“Учень убивці”. Холоднокровність та вміння

Сьогодні буду знайомити вас з американською письменницею Робін Гобб, справжнім ім’ям якої є Маргарет Астрід Ліндгольм-Огден та її великим циклом, який налічує аж 21 роман. Меган Ліндхольм — це ще один псевдонім письменниці під яким вона видавала свої перші книги, які складають два цикли «Заклинателі вітрів», «Народ північного оленя» та кілька окремих книг. Український читач отримав можливість познайомитися саме із першою книгою «Учень убивці», що входить у перший підцикл «Сага про провісників», що є набагато потужнішим і продуманим, ніж цикли під іншим псевдонімом.

“Жнець”. Смерть, як необхідність

Щорічно сервіс Goodreads проводить свій власний конкурс під назвою Goodreads Awards, де всі користувачі можуть голосувати за книги в різних категоріях. У 2017 році я також брав участь та провів власне дослідження представлених книг. Одним із романів у категорії підліткове фентезі була книга «Жнець» Ніла Шустермана, американського письменника який уже був відомий завдяки написаним циклам «Енсі Бонано» («Antsy Bonano»), «Трилогії Скінджекер» («Skinjacker Trilogy»), «Зоряні осколки» («Star Shards») та ін. Ще тоді книга «Жнець» зацікавила мене незвичним описом в анотації та незвичним описом світу. Тому й голос у цій категорії віддав саме їй та не надіявся, що вона колись вийде українською мовою. «Вигин коси» («Arc of a Scythe») є новою трилогією письменника, де світ уже побачило два романи, першим із яких є саме «Жнець», що вийшов друком у видавництві КМ-Букс. Тепер залишилося тільки дізнатися чи виправдала книга мої очікування.

“Керрі”. Ось так потрібно писати про цькування

Шлях до визнання Стівена Кінга, як письменника був довгий і не легкий. Та велика кількість спроб продати свої оповідання й повісті його просто ламала, але дружина постійно підтримувала його в цих починаннях. Й ось, нарешті, книга «Керрі» принесла йому перше визнання та гроші. Після цього не можна сказати, що все пішло добре, адже далі потрібно було важко працювати для успіху. Ця частина його життя та інші цікаві речі можете дізнатися із книги «Про письменство» Стівена Кінга, що я вважаю ще й автобіографічною. А сьогодні розповім саме про «Керрі».

“Геллбой. Зерно руйнування та Пробудження диявола”. Червоний демон українською

Уперше я дізнався про Майка Міньйолу коли анонсували арку «Відьмак. Дім зі скла» для якої художник намалював обкладинку. Уже потім лавкрафтівські боги заставили мене більше дізнатися про цю людину та його багату творчість. На початку свого шляху Майк Міньйола працював у DC Comics і Marvel Comics та потім бажання створити власного персонажа разом із незвичним світом перемогла. Так і почалася робота над першою аркою «Геллбой. Зерно руйнування», яку він малював за сценарієм Джона Бірна. Далі художник розвиває в собі здібності писати власні сценарії самостійно створюючи власний світ Геллбоя. А потім графічну частину узагалі віддав художнику Дункану Фегредо, звільнивши тим час для інших проектів. Руки Майка Міньйоли долучилися до багатьох різних проектів, але найбільшими є серії «Геллбой» та «Б.П.Р.О», де він створив великий та продуманий світ. Усі мріяли, що колись зможе тримати, хоч якесь українське колекційне видання без різниці якої графічної історії. Але низка причин, збігів, захоплення та мотивація деяких людей роблять неможливі речі можливими.

“Чи мріють андроїди про електричних овець”? Наукова фантастика, яку я не знав

Момент знайомства із класиком наукової фантастики Філіпом Діком відкладався дуже довго. Завжди знаходив собі інші книги, які почитати. Все казав, що наступним буде роман «Чи мріють андроїди про електронних овець?» у жанрах антиутопії та наукової фантастики. Чому саме він, бо хотів пов’язати читання книги із переглядом фільмів, які були зняті за її мотивами. Перша стрічка «Той, що біжить по лезу» була знята Рідлі Скоттом у 1982 році головну роль у якій зіграв Гаррісон Форд. А вже у 2017 році Дені Вільнем та Рідлі Скотт зняли продовження «Той, що біжить по лезу 2049» у головній ролі із Раяном Гослінгом та тим же Гаррісоном Фордом, який грав головного героя із першого фільму, але в старості. І ось, нарешті, знайомство відбулося і якщо коротко, то не розумію чому я так довго не брав до рук книг цього автора.

“Бетмен. Повернення Темного Лицаря”. Усі старіють

Френк Міллер мене здивував ще в «Бетмен. Рік перший», де йому вдалося показати більше, ніж Брюса Вейна, який намагається стати Бетменом. Разом із Девідом Маццуккеллі вони створили комікс, який є актуальним ще сьогодні та радять, як один із кращих варіантів, щоб познайомитися з одним із найпопулярніших супергероїв у Всесвіті DC. Поряд із цією роботою на рівні стоїть інший комікс Френка Міллера «Бетмен. Повернення Темного Лицаря», який побачив світ у 1986 році. Цікаво те, що сюжетом та малюнком займався саме автор, якому допомагала художниця Лінн Варлі та колорист Клаус Дженсон. Але на мою скромну думку художня складова не є сильною стороною цієї історії, а геть інше.

“Відьмак. Дім зі скла”. Винищувач монстрів

Убивця монстрів, Ґеральт із Рівії з оригінальних книжок Анджея Сапковського є моїм одним із улюблених фентезійних героїв. І це не звертаючи на те, що в останніх книгах ця його першочергова роль відійшла на другий план. Але відьмак із серії комп’ютерних ігор від студії CD Project Red також став для мене близьким, як ніколи. Бо та кількість годин, які я провів за цими іграми, особливо у «Відьмак 3. Дике полювання» («The Witcher 3: Wild Hunt»), де рахунок пішов на сотні, пов’язала нас дуже міцно. Для фанів цього видуманого світу поринути в нову пригоду разом з улюбленим героєм буде вельми цікаво. Але це не означає, що читачам, які ще не були знайомі до цього із Ґеральтом, комікс буде читати нудно чи не зрозуміло. Навпаки «Дім зі скла» підійде їм також.

“Сплячі красуні”. Світ без жінок

Письменство для цієї сім’ї стало вже сімейною справою. Старший син Джозеф Кінг (але його знають під псевдонімом Джо Гілл) зумів показати свій талант у збірці фентезі оповідань, романах «Роги», «Коробка у формі серця» та «Пожежник». Щодо Овена Кінга, то, окрім кількох оповідань, його творчість поки не принесла великого успіху. Тому перед читанням відразу задумався, що Стівен Кінг хоче допомогти своєму синові на старті його письменницької кар’єри пишучи роман «Сплячі красуні» в співавторстві, де зони відповідальності письменників розмазуються в загальній картині історії. Тому глянемо, що з цього вийшло в результаті.