“Сплячі красуні”. Світ без жінок

Письменство для цієї сім’ї стало вже сімейною справою. Старший син Джозеф Кінг (але його знають під псевдонімом Джо Гілл) зумів показати свій талант у збірці фентезі оповідань, романах «Роги», «Коробка у формі серця» та «Пожежник». Щодо Овена Кінга, то, окрім кількох оповідань, його творчість поки не принесла великого успіху. Тому перед читанням відразу задумався, що Стівен Кінг хоче допомогти своєму синові на старті його письменницької кар’єри пишучи роман «Сплячі красуні» в співавторстві, де зони відповідальності письменників розмазуються в загальній картині історії. Тому глянемо, що з цього вийшло в результаті.

Advertisements

“Big White”. Холод та смерть

Не перший раз я дізнаюся про українських ілюстраторів, які малюють власні комікси з акцентом на американський чи європейський ринки. Але є сотні українців, які просто вміють чудово малювати й успішно малюють ілюстрації до коміксів для закордонних авторів. Ось так випадково мені на очі потрапили роботи Влада Легостаєва, що вразили своєрідним підходом до малюнку. А після того дізнався, що він разом із Браяном Вікманом зробили цікавий ваншот «Big White», який відразу зацікавив мене після того, як я побачив обкладинку.

“Ночеліт”. Не тільки фентезі одним

Ім’я Джоржа Р. Р. Мартіна таке враження знає кожна людина через фентезійний цикл «Пісня льоду та полум’я». Але, навіть, якщо існують люди, які не чули про його книжки, то знають його через один із найпотужніших серіалів останнього часу «Гра престолів» від телеканалу HBO, який був знятий за мотивами історії, яку пан Мартін пише ще досі. Світове ім’я письменника асоціюють якраз із цим циклом, але мало кому відомо, що письменник створив ще один власний фантастичний світ під назвою «Тисяча світів» до якого входять окремі повісті та оповідання. Деякі з них повністю окремі, деякі пов’язані, і після прочитання видно — фантазія письменника може рухатися в будь-якому напрямку. Історії написані в цих світах здобули нагороди Г’юґо, Локуса, Неб’юла, Брема Стокера та багато інших, що свідчить про визнання творів автора також у науково фантастичному жанрі. Особисто мене підкупає те, що Мартін зумів пов’язати наукову фантастику із фентезі, жахами та трилером у цих історіях, що дало досить цікаве емоційне забарвлення під час читання.

“Бетмен. Рік перший”. Народження Бетмена

Давно в мене жевріло бажання почати знайомство з Бетменом, але з коміксів, не з фільмів чи анімацій. Розібратися у всьому цьому пеклі комікс індустрії та в тій великій кількості друкованих історій про цього героя спершу виглядало непосильним завданням. Але трішки прочитавши про DC Всесвіт, то зрозумів, що впродовж усієї історії відбулося кілька знакових та важливих перезапусків, які змінюють, спрощують та структурують різноманітні історії.

“Друга Фундація”. Завжди є прихований зміст

Читаючи трилогії чи цикли завжди є боязнь того, що наступна книжка не виправдає свої сподівання та просто буде, у кращому випадку, прохідною. Ах, скільки ж було в мене таких випадків… Але я ще раз переконався, що Айзек Азімов геніальний письменник, якому вдається здивувати читача сюжетом, ідеєю та зміною стилю написання.

“Фундація та Імперія”. Передбачення оманливі

Перша книжка із «Трилогії про Фундацію» здивувала своєю лаконічністю та чітким викладом думок. Хоча й героїв, які б запам’яталися, там не було, але роман видався незвичним та філософським. Я помалу завершую із підходом «прочитав першу книгу із циклу та й читаю щось інше» і відразу пішов читати «Фундація та Імперія». На моє здивування, ця історія відрізняється досить сильно від першої книжки та складається тільки із двох різних історій.

“Фундація”. Перше знайомство із Азімовим

Багато сучасних наукових фантастів пишуть дуже потужні романи, які не всім легко піддаються до розуміння. До таких я можу віднести цикл книг «Пісні Гіперіона«Дена Сіммонса, трилогію «Пам’ять про минуле Землі«Лю Цисіня, «Сімміс» Ніла Стівенсона чи «Сліпобачення» Пітера Воттса. Я не є великим знавцем наукової фантастики, але в порівнянні з іншими сучасниками та класиками, ці —сильно відрізняються. Але всі із сучасних письменників надихалися класиками, які започаткували цей піджанр фантастики або зробили багато для його розвитку.

“A Good Marriage”. Кістки у шафі англійською

У центрі сюжету перебуває шаблонна американська щаслива сім'я: впевнений чоловік і батько, хороша домогосподарка та дбайлива мати, ну й діти, які виросли та добиваються успіху деінде. Нічого такого, що б відрізняло цю сім'ю від інших, тим більше, що вони вже прожили в шлюбі 27 років. Але завжди в книжках (та й у реальності теж) є секрет, який хтось із родини береже від інших. У когось це коханка чи коханець, хтось займається різними брудними речами, а хтось може виявитися серійним вбивцею.

“Екзорцист”. Не дайте забрати мене

Пригадаю ще в дитячому чи підлітковому віці під час перегляду стрічки «Екзорцист» або «Той, що виганяє диявола» (1973) Вільяма Фрідкіна я ховався під одіялом і не міг дивитися на ту дівчинку, у яку вселився демон. Ця стрічка в той час справила на мене таке враження, що я довго вважав її найстрашнішим, що вдалося побачити. Але роман Вільяма Пітера Блетті відкрив зовсім інші емоції, які тримали мене міцною м’ясистою рукою впродовж усього часу читання.

“Рік Оракула”. Складно знати майбутнє

Це книга, про яку я нічого не чув, але коли побачив обкладинку, то відразу захотів її придбати. Розумію, що слова звучать відверто тупо. Але ви бачили це всевидяче око? Я теж його побачив і воно мене заманило. Ще й анотація досить така інтригуюча, а ще автор, Чарльз Соул, трохи крутиться у світі коміксів, що вже встигли стати бестселлерами в США.