“Друга Фундація”. Завжди є прихований зміст

Читаючи трилогії чи цикли завжди є боязнь того, що наступна книжка не виправдає свої сподівання та просто буде, у кращому випадку, прохідною. Ах, скільки ж було в мене таких випадків… Але я ще раз переконався, що Айзек Азімов геніальний письменник, якому вдається здивувати читача сюжетом, ідеєю та зміною стилю написання.

Advertisements

“Фундація та Імперія”. Передбачення оманливі

Перша книжка із «Трилогії про Фундацію» здивувала своєю лаконічністю та чітким викладом думок. Хоча й героїв, які б запам’яталися, там не було, але роман видався незвичним та філософським. Я помалу завершую із підходом «прочитав першу книгу із циклу та й читаю щось інше» і відразу пішов читати «Фундація та Імперія». На моє здивування, ця історія відрізняється досить сильно від першої книжки та складається тільки із двох різних історій.

“Фундація”. Перше знайомство із Азімовим

Багато сучасних наукових фантастів пишуть дуже потужні романи, які не всім легко піддаються до розуміння. До таких я можу віднести цикл книг «Пісні Гіперіона«Дена Сіммонса, трилогію «Пам’ять про минуле Землі«Лю Цисіня, «Сімміс» Ніла Стівенсона чи «Сліпобачення» Пітера Воттса. Я не є великим знавцем наукової фантастики, але в порівнянні з іншими сучасниками та класиками, ці —сильно відрізняються. Але всі із сучасних письменників надихалися класиками, які започаткували цей піджанр фантастики або зробили багато для його розвитку.

“A Good Marriage”. Кістки у шафі англійською

У центрі сюжету перебуває шаблонна американська щаслива сім'я: впевнений чоловік і батько, хороша домогосподарка та дбайлива мати, ну й діти, які виросли та добиваються успіху деінде. Нічого такого, що б відрізняло цю сім'ю від інших, тим більше, що вони вже прожили в шлюбі 27 років. Але завжди в книжках (та й у реальності теж) є секрет, який хтось із родини береже від інших. У когось це коханка чи коханець, хтось займається різними брудними речами, а хтось може виявитися серійним вбивцею.

“Екзорцист”. Не дайте забрати мене

Пригадаю ще в дитячому чи підлітковому віці під час перегляду стрічки «Екзорцист» або «Той, що виганяє диявола» (1973) Вільяма Фрідкіна я ховався під одіялом і не міг дивитися на ту дівчинку, у яку вселився демон. Ця стрічка в той час справила на мене таке враження, що я довго вважав її найстрашнішим, що вдалося побачити. Але роман Вільяма Пітера Блетті відкрив зовсім інші емоції, які тримали мене міцною м’ясистою рукою впродовж усього часу читання.

“Рік Оракула”. Складно знати майбутнє

Це книга, про яку я нічого не чув, але коли побачив обкладинку, то відразу захотів її придбати. Розумію, що слова звучать відверто тупо. Але ви бачили це всевидяче око? Я теж його побачив і воно мене заманило. Ще й анотація досить така інтригуюча, а ще автор, Чарльз Соул, трохи крутиться у світі коміксів, що вже встигли стати бестселлерами в США.

“Повна темрява. Без зірок”. Знову привіт

Моє знайомство зі Стівеном Кінгом почалося роки два назад із книг «11/22/63» та «Містер Мерседес». На тому й завершилося… Чи то книжки були не ті, чи то я була не готова. Сказати, що мені «не зайшло» — це не сказати нічого. Читалося важко, довго, нудно, з перервами й непереборним бажанням закинути (у мене є максимум 2–3 книжки, які так і не вдалося дочитати). Опісля я авторитетно заявила, що то не моє й більше Кінга я не читаю. Проте десь після 100500 спроби Роман Зарічний таки спихнув мені ще одну книжку — «та спробуй, обіцяю, що сподобається». І не прогадав!

Королівство шахраїв”. Якщо не можеш перемогти — міняй гру

Королівсто шахраїв. Лі Бардуґо // переклад Єлени Даскал. – Видавництво "Віват", 2018. – 592с. «У Кеттердамі немає хороших людей. Їм не підходить тутешній клімат.» Перегорнувши останню сторінку «Королівства шахраїв» я зрозумів одну дуже дивну річ. В огляді до першої книжки дилогії я вже розповідав, що Кеттердам є схожим на Амстердам у сучасності, тільки все тут … Continue reading Королівство шахраїв”. Якщо не можеш перемогти — міняй гру

“Загін Самогубців. Книга 2. Сходження Василіска”. Зрадник

Після прочитання «Загону Самогубців. Копняк у зуби», я не міг оминути наступну книгу, щоби дізнатися долю незвичних злочинців. Так що моє пізнання світу коміксів рухається маленькими кроками, хоча й хотілося б усе трішки пришвидшити. Отже, сьогодні в мене в руках комікс «Загін Самогубців. Книга 2. Сходження Василіска», який надіюся не виявиться гіршим, ніж попередній.

“Дівчинка, яка випила місяць”. Любов та магія

Щонайперше хочу сказати, що купив цю книжку через дві причини. Першою, яка є вагомою — я люблю жанр фентезі, без різниці, чи це для дорослої, чи для підліткової аудиторій. Другою — дуже сподобалася обкладинка. Уміють же закордоном робити таку картинку зовні, через яку бажаєш купити собі книжку. А наші видавництва полюбляють вигадувати собі щось своє, що часто є в рази гірше, ніж в оригіналі. Тому великий уклін, що обкладинка виглядає так, як в оригінальному виданні.