“Темна матерія”. Паралельні світи

Ну що ж, мій багатостраждальний Блейк Крауч. Дуже багато жалівся я через його трилогію «Облудні сосни». Тому беручи до рук «Темну матерію», я очікував зміни стилю написання. Але кого я обманюю. Якщо автор уже почав писати у якомусь стилі, то так буде й надалі. Продовжувати читання “Темна матерія”. Паралельні світи

Advertisements

“Останнє місто. Облудні сосни”. Кінець чи тільки початок?

Блейк Крауч. Останнє місто // переклад Тетяни Ткалюк. – КМ-Букс, 2017. – 240 с.


Підійшла черга і до завершальної частини трилогії про містечко Облудні Сосни. Після прочитання у мене знову суперечливе ставлення до книги. Але добре те, що відкрилося ще більше секретів, а один з яких просто приголомшливий. Хоча навіть ця річ не змогла вплинути на те, що остання книга для мене є менш цікавою.

Продовжувати читання ““Останнє місто. Облудні сосни”. Кінець чи тільки початок?”

“Облуда. Облудні сосни”. Пелена, якою накрите місто

Блейк Крауч. Облуда // переклад Ганни Гнедкової. – КМ-Букс, 2017. – 320 с.


Якось довго я підходив до прочитання наступної книги із трилогії “Облудні сосни”, а саме другої частини, “Облуда”. Блейк Крауч цього року став для мене відкриттям. Стиль написання тексту та динаміка твору відрізняють його книги від інших. Так що секретного агента Ітана Берка не вдалося забути, а тим більше місто, яке за словами творця є раєм на землі.

Продовжувати читання ““Облуда. Облудні сосни”. Пелена, якою накрите місто”

“Твоя перша остання брехня”. Легкий двовечірній детектив

Гарлан Кобен. Твоя перша остання брехня // переклад Олени Оксенич. – Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2017. – 316 с.


Переглядаючи список останніх прочитаних книг помітив, що давно не потрапляло до рук якогось детективу. Тож трішки пошукавши, мене зацікавила одна книга через свою назву та анотацію, що достатньо інтригують. Отже, “Твоя перша остання брехня” — остання книга написана таким собі Гарланом Кобеном, автором багатьох детективів, трилерів, який входить у десятку найкращих письменників цього жанру по версії New York Times.

Продовжувати читання ““Твоя перша остання брехня”. Легкий двовечірній детектив”

“Мізері”. Небезпечна професія письменника

Стівен Кінг. Мізері // переклад Анастасії Рогози. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2015. – 384 с.


Знайомство із творами Стівена Кінга стає чимось загадковим та незрозумілим. Кожен твір ставить на передній план свою унікальність та неординарний сюжет. Часто задумуюся, що автор асоціює себе зі своїми персонажами, передаючи їм свої страхи та фобії: боротьбу людини за життя на цьому тернистому шляху; боязнь того, що створене ним може стати більш реальним, ніж навколишній світ; передчуття, що ти можеш загинути у будь-який момент; література, яку він пише, узагалі потрібна, вона серйозна чи просто дитячі забавки для заробляння грошей?

Продовжувати читання ““Мізері”. Небезпечна професія письменника”

“Сосни. Облудні сосни”. Секрет Облудних Сосен

Блейк Крауч. Сосни // переклад Ганни Гнедкової. – КМ-Букс, 2016. – 288 с.


Блейк Крауч народився у 1978 році недалеко від міста Стействіль, що знаходиться у штаті Північна Кароліна. Автор просто обожнював серіал “Твін Пікс”, що є творінням Девіда Лінча та Марка Фроста. Захоплення цим серіалом в кінцевому результаті призвело до написання трилогії “Облудні Сосни”. Як сам автор пише: “Сосни” — це не “Твін Пікс”, аж ніяк, але без “Твін Пікс” не було б і роману”. Блейк Крауч до цієї трилогії мав ще написані книги, але був маловідомим, посереднім письменником. А після виходу першого роману “Сосни” із цього циклу набув великої популярності, а телекомпанія Fox зняла однойменний серіал “Облудні Сосни”.

Продовжувати читання ““Сосни. Облудні сосни”. Секрет Облудних Сосен”

“Зазирни у мої сни”. Просто лячно засипати

Макс Кідрук. Зазирни у мої сни. – Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2016. – 528 с.


З українськими письменниками завжди у мене складаються не найкращі стосунки. Ще у школі читати нашу літературу було дуже важко, через увесь той біль, сум та жорстокість, що переповнювали її. Вже у дорослому віці спробував читати кілька творів сучасних українських авторів “Чорний ворон” Василя Шкляра, “Магам можна все” Марини та Сергія Дяченків, цикл “Часодії” Наталії Щерби та “Далекий простір” Ярослава Мельника (до речі, книга останнього письменника була для мене першою антиутопією, після чого я почав обожнювати цей жанр). Скажу, що книги сподобалися, кожна чимось своїм і в майбутньому спробую читати далі твори цих письменників.

Продовжувати читання ““Зазирни у мої сни”. Просто лячно засипати”