“Аркан вовків”. Козацьке фентезі може бути цікавим?

Уже багато розповідав про те, що беручи книгу українського письменника, особливо авторів, які не перебувають на слуху в українській читацькій спільноті, то мій скептицизм постійно перемагає. Неправильно вважати, що в нас немає хороших та цікавих письменників. Навпаки, багато з них давно пишуть і читачам подобаються їхні книги. Але є багато жанрів, які мало представлені на книжковому ринку від українських письменників. Одним із таких є жанр фентезі, який останніми роками набуває все більшого розголосу та з’являються нові творчі люди, яким дають можливість публікуватися в різних видавництвах. Продовжувати читання “Аркан вовків”. Козацьке фентезі може бути цікавим?

Advertisements

“Фаетон. Протера”. Українські автори дивують

Уже кілька разів я писав про комікси до яких мають відношення українці та які видавалися в США та Європі. До минулого року такий вид мистецтва, як комікси, був для мене незнаним безмежним космосом. Але тільки взявся цікавитися ними, то почав відкривати для себе не тільки відомих закордонних художників та авторів, але й українців, що давно працюють на закордонну аудиторію. Першим моїм великим здивуванням був Ігор Баранько разом зі «Скеггі Згуба» та «Максим Оса». Ці окремі історії він придумав особисто й намалював у неймовірному чорно-білому стилі. Продовжувати читання “Фаетон. Протера”. Українські автори дивують

“Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

Ми зараз живемо в період, коли українська та перекладна графічна проза, надіюся, започаткувала свій стрімкий розвиток в Україні. Нові видавництва та анонси з’являються неочікувано та ще й беруться за цікаві проекти від провідних світових виробників коміксів. Але найбільш важливим є те, що українці не бояться створювати власні графічні історії та пробують знайти свого читача на, поки що, досить хиткому ринку. Сьогодні на ринку присутні різного рівня комікси, так і сюжети, через те що професійні ілюстратори не горять бажанням працювати у цій ризикованій сфері. Продовжувати читання “Чорним по білому #4”. Фензін мальованих історій

“Шепіт сосен”. Збірка жахів та містики

Українських сучасних письменників, що пишуть у жанрах жахів та містики не так уже й багато. Останнім часом виходить багато збірок, де зібрані різні автори-початківці, що пройшли певний відбір та потрапили в те невелике число щасливчиків, які отримали можливість надрукуватися там. До моїх рук поки потрапили тільки два томи альманаху «Крамничка жахіть», що, як виявилося потім, були цікавими та в певному сенсі гидкими. Але вперше я тримаю в руках книгу в якій молодий письменник Ігор Антонюк із Івано-Франківська зібрав 13 власних оповідань (це число мене чогось лякає) із назвою «Шепіт сосен». Важко ж дається мені читання оповідань, бо я не встигаю зануритися в історію, як вона вже закінчується. Але я надалі продовжую читати коротку прозу та шукати те, що мені сподобається. Продовжувати читання “Шепіт сосен”. Збірка жахів та містики

“У полоні болю”. Біль навчає змінам

Минулого року я почав більше читати книжок українських авторів, що в результаті вилилося в різноплановий досвід, який не завжди був хорошим. Але зрозумів те, що нашій сучасній літературі потрібно довіряти. До цього часу познайомився з багатьма трилерами іноземних авторів, тому вирішив знайти схожого жанру книгу в українського автора. «У полоні болю» Алевтіни Шавлач якраз здалася мені ідеальним варіантом, коротка повість-трилер із насторожучою обкладинкою.

Продовжувати читання “У полоні болю”. Біль навчає змінам

“Коли квітне сакура”. Сила кохання

З японською культурою я знайомий у більшій мірі через аніме, які для більшості людей здаються простими мультфільмами, але насправді все зовсім складніше. Мій перелік переглянутих аніме (але не всі до кінця) не є досить великим: «Покемон» («Pokemon»), «Наруто» («Naruto»), «Щоденник смерті» («Death Note»), «Перлини дракона» («Dragon Ball»), «Бліч» («Bleach»), «Евангеліон» («Neon Genesis Evangelion») та ін. Але це тільки ті, які пригадалися мені в один момент. Аніме разом із мангою є частиною сучасної культури Японії. Але ця країна настільки яскрава своїм минулим разом, що важко уявити якийсь інший народ, який має таку багатогранну історію та культуру. Продовжувати читання “Коли квітне сакура”. Сила кохання

“Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

Стверджувати що таке українське сучасне фентезі дуже важко. Краще сказати, що воно тільки розвивається, а в нас з’являються різного роду письменники в цьому жанрі. Окрім того я не читав багато романів українських авторів, та й узагалі їх можна перелічити на пальцях однієї руки, а в кращому випадку двох. Але маленькими кроками намагаюся хоча б пробувати читати, не завжди те, чого хочу, не завжди те, чого очікую. Коли береш до рук романи іноземців, то хоча б уявляєш про що будеш читати з анотації в книжці. А в нас видавництва часто, коли видають українських авторів, хочуть заховати те, що всередині. Розумію, що причин для цього безліч і багато з них мені зовсім не до вподоби. Продовжувати читання “Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників