“Місто малярів”. Чарівні фарби навколо

Читати дитячу літературу для мене досить важко, адже тут немає продуманих до деталей героїв, немає часом логічних зв’язків, а інколи відбуваються такі чудернацькі речі, що голова йде обертом. Але я все далі себе переконую, що це потрібно, адже найближчим часом мені прийдеться багато читати малюкові. Точніше я дуже бажаю цього й надіюся, що йому буде подобатися те, що я вибираю. А писати огляд важко, бо попередній досвід десь заховався в глибині й точно не допоможе. Потрібно перетворитися на дитину, яка захоплюється видуманими світами. Продовжувати читання “Місто малярів”. Чарівні фарби навколо

Advertisements

“Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

«Не люди, люди, нелюди» є другим романом української письменниці, але першим для мене. Наталка Ліщинська вже давно відома у вузькому колі людей як авторка фантастичних оповідань та новел, але широкій публіці вона відкрилася недавно, завдяки дебютній книжці-антиутопії «Нова людина». Я різні думки чув щодо першого роману письменниці. Одні були в захваті, інші казали, що роман нічого нового не приніс для них. Але в руках я тримаю книжку, яка зацікавила мене саме своєю обкладинкою, а потім уже анотацією. За таке потрібно подякувати яскравій українській підлітковій письменниці Ярині Каторж, яка любить займатися геометричними ілюстраціями. Продовжувати читання “Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

“Максим Оса”. Містична козацька епоха

Ігор Баранько здивував мене своїм стилем малюнку та підходом до сюжету в коміксі «Скеггі Згуба». Після того я почав більше цікавитися роботами автора, познайомився з його творчістю та спробував знайти інші комікси видані українською. Яке ж було моє розчарування та сум, коли дізнався, що тільки «Максим Оса» є ще виданим. А купити його не так уже й легко, бо потрібно добре пошукати, в якому інтернет-магазині заблукав мій примірник. Продовжувати читання “Максим Оса”. Містична козацька епоха

“Скеггі Згуба”. Чорно-білі вікінги

У центрі сюжету перебуває мужній Скеггі Згуба, вікінг до останньої кісточки свого тіла. Він ще із самого дитинства марив здобути славу та великі багатства. Тому й дивуватися немає потреби, що всіма способами прагнув досягнути цього. Скеггі зібрав військо із вікінгів-однодумців, які мріють потрапити у Вальгаллу, де всі звитяжні воїни спочивають після смерті, та відправився в далеку подорож до берегів Вінланду (Північна Америка, де проживали майя). До нього дійшла плітка, що місцеві племена, скрелінги, володіють безмежним багатством. Вперед у дорогу до здобуття слави та скарбів! Продовжувати читання “Скеггі Згуба”. Чорно-білі вікінги

“Не озирайся і мовчи”. Втеча від самого себе

Я довго не наважувався читати одну із найгучніших книжок минулого року «Не озирайся і мовчи», на підтримку якої була проведена масштабна акція #100містНОІМ. А ще згадаємо крутий буктрейлер, після якого в мене просто слюна текла, щоби проковтнути новий роман Макса Кідрука. Але я зачекав, досить довго таки, і прочитав книжку спокійно та без зайвих емоцій. Продовжувати читання “Не озирайся і мовчи”. Втеча від самого себе

“Таємне понеділкування” або Можна трішки і схалявити

Довго ж я збиралася, щоб написати відгук на “Таємне понеділкування”. Книжка прочиталася швидко, кілька коротких історій, які можна осилити за пару вечорів з чашкою чаю чи какао. Продовжувати читання “Таємне понеділкування” або Можна трішки і схалявити

“Франческа. Повелителька траєкторій”. Більше, ніж робота

У кількох своїх оглядах я писав, що інколи бувають ситуації, коли ти пропускаєш книжки свідомо чи підсвідомо. Одного разу через зовнішній вигляд видання, іншого — через те, що автор невідомий і це його перший твір. А в кінцевому варіанті вони виявлялися дуже цікавими. Особисто в мене таких випадків було безліч: “Марсіанин” Енді Вейра, “Першому гравцеві приготуватися” Ернеста Клайна, “Загадковий нічний інцидент із собакою” Марка Гедона та багато інших, які вже важко пригадати. Але бувають й інші випадки, коли роман на слуху в українській спільноті й розказують про нього звідусіль. Я люблю читати такі книжки і знаходити в них недоліки чи навпаки тільки позитивні моменти. З “Франческою” в мене склалися, так би мовити, стосунки із застосуванням сили, мене просто змусили її читати. Але я й сильно не пручався, хоча мій скептицизм просто вивалювався назовні. Продовжувати читання “Франческа. Повелителька траєкторій”. Більше, ніж робота