“Аркан вовків”. Козацьке фентезі може бути цікавим?

Уже багато розповідав про те, що беручи книгу українського письменника, особливо авторів, які не перебувають на слуху в українській читацькій спільноті, то мій скептицизм постійно перемагає. Неправильно вважати, що в нас немає хороших та цікавих письменників. Навпаки, багато з них давно пишуть і читачам подобаються їхні книги. Але є багато жанрів, які мало представлені на книжковому ринку від українських письменників. Одним із таких є жанр фентезі, який останніми роками набуває все більшого розголосу та з’являються нові творчі люди, яким дають можливість публікуватися в різних видавництвах. Продовжувати читання “Аркан вовків”. Козацьке фентезі може бути цікавим?

Advertisements

“Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

Стверджувати що таке українське сучасне фентезі дуже важко. Краще сказати, що воно тільки розвивається, а в нас з’являються різного роду письменники в цьому жанрі. Окрім того я не читав багато романів українських авторів, та й узагалі їх можна перелічити на пальцях однієї руки, а в кращому випадку двох. Але маленькими кроками намагаюся хоча б пробувати читати, не завжди те, чого хочу, не завжди те, чого очікую. Коли береш до рук романи іноземців, то хоча б уявляєш про що будеш читати з анотації в книжці. А в нас видавництва часто, коли видають українських авторів, хочуть заховати те, що всередині. Розумію, що причин для цього безліч і багато з них мені зовсім не до вподоби. Продовжувати читання “Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

“Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

«Не люди, люди, нелюди» є другим романом української письменниці, але першим для мене. Наталка Ліщинська вже давно відома у вузькому колі людей як авторка фантастичних оповідань та новел, але широкій публіці вона відкрилася недавно, завдяки дебютній книжці-антиутопії «Нова людина». Я різні думки чув щодо першого роману письменниці. Одні були в захваті, інші казали, що роман нічого нового не приніс для них. Але в руках я тримаю книжку, яка зацікавила мене саме своєю обкладинкою, а потім уже анотацією. За таке потрібно подякувати яскравій українській підлітковій письменниці Ярині Каторж, яка любить займатися геометричними ілюстраціями. Продовжувати читання “Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

“Древній руйнівник”. Усе дуже складно

Домінік де Іллат. Древній Руйнівник // – Факт, 2008. – 680с.


Часто забігаю в книгарні та просто розглядаю полиці із бажанням знайти щось цікаве, що міг пропустити. Кожен раз розглядаючи книги у відділі літератури українських авторів бачив таку книгу, як “Древній Руйнівник” Домініка де Іллата. Перше, що мене зацікавило, коли я наважився взяти цю книгу до рук — це ім’я автора, яке потім виявилося було псевдонімом. Друге — це те, що роман є українським фентезі та ще досить товстеньким. “А чому б і ні” — подумав я і взявся читати.

Продовжувати читання ““Древній руйнівник”. Усе дуже складно”