“Аркан вовків”. Козацьке фентезі може бути цікавим?

Уже багато розповідав про те, що беручи книгу українського письменника, особливо авторів, які не перебувають на слуху в українській читацькій спільноті, то мій скептицизм постійно перемагає. Неправильно вважати, що в нас немає хороших та цікавих письменників. Навпаки, багато з них давно пишуть і читачам подобаються їхні книги. Але є багато жанрів, які мало представлені на книжковому ринку від українських письменників. Одним із таких є жанр фентезі, який останніми роками набуває все більшого розголосу та з’являються нові творчі люди, яким дають можливість публікуватися в різних видавництвах. Продовжувати читання “Аркан вовків”. Козацьке фентезі може бути цікавим?

“Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

Стверджувати що таке українське сучасне фентезі дуже важко. Краще сказати, що воно тільки розвивається, а в нас з’являються різного роду письменники в цьому жанрі. Окрім того я не читав багато романів українських авторів, та й узагалі їх можна перелічити на пальцях однієї руки, а в кращому випадку двох. Але маленькими кроками намагаюся хоча б пробувати читати, не завжди те, чого хочу, не завжди те, чого очікую. Коли береш до рук романи іноземців, то хоча б уявляєш про що будеш читати з анотації в книжці. А в нас видавництва часто, коли видають українських авторів, хочуть заховати те, що всередині. Розумію, що причин для цього безліч і багато з них мені зовсім не до вподоби. Продовжувати читання “Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

“Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

«Не люди, люди, нелюди» є другим романом української письменниці, але першим для мене. Наталка Ліщинська вже давно відома у вузькому колі людей як авторка фантастичних оповідань та новел, але широкій публіці вона відкрилася недавно, завдяки дебютній книжці-антиутопії «Нова людина». Я різні думки чув щодо першого роману письменниці. Одні були в захваті, інші казали, що роман нічого нового не приніс для них. Але в руках я тримаю книжку, яка зацікавила мене саме своєю обкладинкою, а потім уже анотацією. За таке потрібно подякувати яскравій українській підлітковій письменниці Ярині Каторж, яка любить займатися геометричними ілюстраціями. Продовжувати читання “Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

“Древній руйнівник”. Усе дуже складно

Домінік де Іллат. Древній Руйнівник // – Факт, 2008. – 680с.


Часто забігаю в книгарні та просто розглядаю полиці із бажанням знайти щось цікаве, що міг пропустити. Кожен раз розглядаючи книги у відділі літератури українських авторів бачив таку книгу, як “Древній Руйнівник” Домініка де Іллата. Перше, що мене зацікавило, коли я наважився взяти цю книгу до рук — це ім’я автора, яке потім виявилося було псевдонімом. Друге — це те, що роман є українським фентезі та ще досить товстеньким. “А чому б і ні” — подумав я і взявся читати.

Продовжувати читання ““Древній руйнівник”. Усе дуже складно”