“Рік Оракула”. Складно знати майбутнє

Це книга, про яку я нічого не чув, але коли побачив обкладинку, то відразу захотів її придбати. Розумію, що слова звучать відверто тупо. Але ви бачили це всевидяче око? Я теж його побачив і воно мене заманило. Ще й анотація досить така інтригуюча, а ще автор, Чарльз Соул, трохи крутиться у світі коміксів, що вже встигли стати бестселлерами в США.

Advertisements

“Зомбі-Україна”. Альтернативна Україна

Як узагалі можна пропустити книжку з такою назвою? Рідко зустрічаєш книжки про зомбі, а тим більше українською мовою. До цього часу мені пощастило познайомитися із двома романами на цю тематику: "Зона покриття" Стівена Кінга і "Я — легенда" Річарда Метісона. Обидва є цікаві по-своєму. Але зараз я взявся читати твір українського автора, Романа Онищенка, який до того ж є його дебютом...

“День триффідів”. Усі кажуть – це просто рослини

Багато людей кажуть, що без потреби перекладати твори на українську мову, які давно вже є російською й більшість і так уже читало їх. Але я ж скажу, що навпаки потрібно, адже є такі люди, як я. А ще багато підростаючого покоління, які б із захватом читали класику в жанрі фантастики. Тому письменник Джон Віндем для мене одночасно відкриття й біль, адже я б міг познайомитися із його творами набагато швидше. «День триффідів» є роман, який здивував своєю неординарністю та глобальністю...

“Темна матерія”. Паралельні світи

Ну що ж, мій багатостраждальний Блейк Крауч. Дуже багато жалівся я через його трилогію «Облудні сосни». Тому беручи до рук «Темну матерію», я очікував зміни стилю написання. Але кого я обманюю. Якщо автор уже почав писати у якомусь стилі, то так буде й надалі.

“Першому гравцеві приготуватися”. Такий віртуальний і такий реальний

Ернест Клайн. Першому гравцеві приготуватися // переклад Зоряни Крижанович і Юрія Нікітюка. – КМ-Букс, 2017. – 520 с. Так сталося, що про цю книгу я узагалі нічого не чув. Вона потрапляла мені на очі на різних книжкових сайтах та книгарнях, але не привертала увагу. Завдяки низці подій, я все ж таки дізнався про неї та … Continue reading “Першому гравцеві приготуватися”. Такий віртуальний і такий реальний

“Пульт Ґвенді”. Натисни на кнопку

Стівен Кінг та Річард Чізмар. Пульт Ґвенді // переклад Бориса Перевіра. – Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2017. – 160 с. Стівен Кінг завжди уміє тримати інтригу до половини книги, без різниці чи вона є товстою, чи дуже короткою. І навіть такі короткі повісті стають у руках Кінга цікавими. Окрім того книга легко спонукає до … Continue reading “Пульт Ґвенді”. Натисни на кнопку

“Валеріан та місто тисячі планет”. Чи цікаво читати новелізації кінострічок?

Не пригадую чи була у мене можливість та бажання читати якісь новелізації відомих стрічок чи ні. Але після перегляду "Валеріан та місто тисячі планет" (який виявився досить непоганим на фоні останніх, пов'язаних із космосом) помітив на полицях у книгарнях книжечку, яка є офіційною новелізацією витвору Люка Бессона.  Тому вирішив, що у будь-якому випадку спробую.

“Небудь-де”. Спідній Лондон

Довго не вдавалося прочитати якусь нову книгу та писати у блозі через брак часу. Але тільки з'явилася шпаринка, щоб щось почитати, то мій вибір упав на книгу Ніла Ґеймана "Небудь-де". Є величезна кількість письменників, які дотримуються правил та канонів відповідно до жанру. Ніл Ґейман - автор, у якого твори виходять за рамки визначеного жанру. Його світи є настільки неординарними, що годі уявити. Отже, новий світ, нові герої та як завжди загадкова історія.

“Гіперіон”. Історія кількох паломників

Інколи в літературі з'являються люди, які об'єднують різні жанри і створють щось нове та неординарне. Так вийшло із тетралогією Дена Сіммонса "Пісні Гіперіона", що стала мейнстрімом та внесла щось своє у розвиток наукової фантастики. Ден Сіммонс — письменник, який отримав безліч нагород з літератури та став відомим у світі. Перша книга складається із шести новел, які розповідають зовсім різні історії шести паломників, що вирушили на планету Гіперіон. Книга, яка складається із сотень сторінок, в якій історії не пов'язані, виглядає досить дивною. Але у них є дещо спільне — єдине місце призначення, хоча цілі відрізняються.

“Останнє місто. Облудні сосни”. Кінець чи тільки початок?

Підійшла черга і до завершальної частини трилогії про містечко Облудні Сосни. Після прочитання у мене знову суперечливе ставлення до книги. Але добре те, що відкрилося ще більше секретів, а один з яких просто приголомшливий. Хоча навіть ця річ не змогла вплинути на те, що остання книга для мене є менш цікавою.