“RuinWorld: Eye for An Eye”. Світ руїн повний артефактів

Ви готові до пригод землями світу руїн? Гігантські слимаки! Павуки-монстри! Жаби-м’ясоїди! Лавкрафтівські магічні істоти! Це тільки дрібка того, що чекає на читача в пригодницькому коміксі Дерека Лауймана «RuinWorld: Eye for An Eye».

“Folklords #1”. Одного разу…

Прочитав перший випуск нової серії від Boom! Studios і враження тільки позитивні. Автор Метт Кіндт добре розповів про світ у якому будуть відбуватися події, про локальні традиції містечка з якого починаються пригоди, героїв та частково міфологію у яку вірять жителі цього поселення. Щодо сжету, то в цьмоу синґлі розповідаєть про традицію містечка, де кожен підліток, коли досягає 18-го віку має вибрати собі квест під час містичного зібрання, яке контролюють привладні бібліотекарі. Чи то фантазія така бурна, чи то світ дає таке різноманіття, але завдання молоді хлопці та дівчата вибирають собі досить такі дивні: знайти золоту чашу передбачення, знайти легендарну снігову кулю...

“Аркан вовків”. Козацьке фентезі може бути цікавим?

Уже багато розповідав про те, що беручи книгу українського письменника, особливо авторів, які не перебувають на слуху в українській читацькій спільноті, то мій скептицизм постійно перемагає. Неправильно вважати, що в нас немає хороших та цікавих письменників. Навпаки, багато з них давно пишуть і читачам подобаються їхні книги. Але є багато жанрів, які мало представлені на книжковому ринку від українських письменників. Одним із таких є жанр фентезі, який останніми роками набуває все більшого розголосу та з’являються нові творчі люди, яким дають можливість публікуватися в різних видавництвах.

“Учень убивці”. Холоднокровність та вміння

Сьогодні буду знайомити вас з американською письменницею Робін Гобб, справжнім ім’ям якої є Маргарет Астрід Ліндгольм-Огден та її великим циклом, який налічує аж 21 роман. Меган Ліндхольм — це ще один псевдонім письменниці під яким вона видавала свої перші книги, які складають два цикли «Заклинателі вітрів», «Народ північного оленя» та кілька окремих книг. Український читач отримав можливість познайомитися саме із першою книгою «Учень убивці», що входить у перший підцикл «Сага про провісників», що є набагато потужнішим і продуманим, ніж цикли під іншим псевдонімом.

“Сплячі красуні”. Світ без жінок

Письменство для цієї сім’ї стало вже сімейною справою. Старший син Джозеф Кінг (але його знають під псевдонімом Джо Гілл) зумів показати свій талант у збірці фентезі оповідань, романах «Роги», «Коробка у формі серця» та «Пожежник». Щодо Овена Кінга, то, окрім кількох оповідань, його творчість поки не принесла великого успіху. Тому перед читанням відразу задумався, що Стівен Кінг хоче допомогти своєму синові на старті його письменницької кар’єри пишучи роман «Сплячі красуні» в співавторстві, де зони відповідальності письменників розмазуються в загальній картині історії. Тому глянемо, що з цього вийшло в результаті.

“На лезі клинка”. Що за прекрасно жорстокий світ?

Коли я сів писати свої враження про першу книжку трилогії «Перший закон» Джо Аберкромбі «На лезі клинка», то спробував пригадати, які ж книги із жанру темного фентезі я читав. І так вийшло, що тільки довгий, епічний та масштабний цикл — «Темна вежа» Стівена Кінга. Також, ще дуже давно я ознайомився із книгою «Відступник» Роберта Сальваторе, яка входить до «Трилогії темного ельфа». Але останню книжку можна не враховувати, бо вже мало що пригадується, хоча тоді я вважав її занадто дорослою для мого віку. Тепер я б із радістю прочитав романи цього письменника, праці якого налічують десятки екземплярів. А, з іншого боку, скільки ще потужних і цікавих авторів українські видавництва можуть видавати.

“Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

Стверджувати що таке українське сучасне фентезі дуже важко. Краще сказати, що воно тільки розвивається, а в нас з’являються різного роду письменники в цьому жанрі. Окрім того я не читав багато романів українських авторів, та й узагалі їх можна перелічити на пальцях однієї руки, а в кращому випадку двох. Але маленькими кроками намагаюся хоча б пробувати читати, не завжди те, чого хочу, не завжди те, чого очікую. Коли береш до рук романи іноземців, то хоча б уявляєш про що будеш читати з анотації в книжці. А в нас видавництва часто, коли видають українських авторів, хочуть заховати те, що всередині. Розумію, що причин для цього безліч і багато з них мені зовсім не до вподоби.