“Сплячі красуні”. Світ без жінок

Письменство для цієї сім’ї стало вже сімейною справою. Старший син Джозеф Кінг (але його знають під псевдонімом Джо Гілл) зумів показати свій талант у збірці фентезі оповідань, романах «Роги», «Коробка у формі серця» та «Пожежник». Щодо Овена Кінга, то, окрім кількох оповідань, його творчість поки не принесла великого успіху. Тому перед читанням відразу задумався, що Стівен Кінг хоче допомогти своєму синові на старті його письменницької кар’єри пишучи роман «Сплячі красуні» в співавторстві, де зони відповідальності письменників розмазуються в загальній картині історії. Тому глянемо, що з цього вийшло в результаті.

Advertisements

“На лезі клинка”. Що за прекрасно жорстокий світ?

Коли я сів писати свої враження про першу книжку трилогії «Перший закон» Джо Аберкромбі «На лезі клинка», то спробував пригадати, які ж книги із жанру темного фентезі я читав. І так вийшло, що тільки довгий, епічний та масштабний цикл — «Темна вежа» Стівена Кінга. Також, ще дуже давно я ознайомився із книгою «Відступник» Роберта Сальваторе, яка входить до «Трилогії темного ельфа». Але останню книжку можна не враховувати, бо вже мало що пригадується, хоча тоді я вважав її занадто дорослою для мого віку. Тепер я б із радістю прочитав романи цього письменника, праці якого налічують десятки екземплярів. А, з іншого боку, скільки ще потужних і цікавих авторів українські видавництва можуть видавати.

“Лазарус”. Люблю тих гнилих негідників

Стверджувати що таке українське сучасне фентезі дуже важко. Краще сказати, що воно тільки розвивається, а в нас з’являються різного роду письменники в цьому жанрі. Окрім того я не читав багато романів українських авторів, та й узагалі їх можна перелічити на пальцях однієї руки, а в кращому випадку двох. Але маленькими кроками намагаюся хоча б пробувати читати, не завжди те, чого хочу, не завжди те, чого очікую. Коли береш до рук романи іноземців, то хоча б уявляєш про що будеш читати з анотації в книжці. А в нас видавництва часто, коли видають українських авторів, хочуть заховати те, що всередині. Розумію, що причин для цього безліч і багато з них мені зовсім не до вподоби.

“Вежа блазнів”. З головою у новий світ

Думаю, що більшість любителів фентезі знають польського письменника Анджея Сапковського. Він відомий саме через сагу про Відьмака, де йому вдалося створити надзвичайно продуманий та фантастичний світ, де кожна дрібниця має своє місце й час. Але у світовій читацькій спільноті думки розділилися, бо багато людей змінили своє враження після прочитання Гуситської трилогії або, як багато називає її, «Сага про Рейневана» й кажуть, що вона є більш продуманою та деталізованою. Ці романи написані в жанрі історичного фентезі, що є новим для мене і ще більше підбурило мій стан перед читанням.

“Не люди, люди, нелюди”. Такий схожий і такий інший

«Не люди, люди, нелюди» є другим романом української письменниці, але першим для мене. Наталка Ліщинська вже давно відома у вузькому колі людей як авторка фантастичних оповідань та новел, але широкій публіці вона відкрилася недавно, завдяки дебютній книжці-антиутопії «Нова людина». Я різні думки чув щодо першого роману письменниці. Одні були в захваті, інші казали, що роман нічого нового не приніс для них. Але в руках я тримаю книжку, яка зацікавила мене саме своєю обкладинкою, а потім уже анотацією. За таке потрібно подякувати яскравій українській підлітковій письменниці Ярині Каторж, яка любить займатися геометричними ілюстраціями.

Королівство шахраїв”. Якщо не можеш перемогти — міняй гру

Королівсто шахраїв. Лі Бардуґо // переклад Єлени Даскал. – Видавництво "Віват", 2018. – 592с. «У Кеттердамі немає хороших людей. Їм не підходить тутешній клімат.» Перегорнувши останню сторінку «Королівства шахраїв» я зрозумів одну дуже дивну річ. В огляді до першої книжки дилогії я вже розповідав, що Кеттердам є схожим на Амстердам у сучасності, тільки все тут … Continue reading Королівство шахраїв”. Якщо не можеш перемогти — міняй гру

“Дівчинка, яка випила місяць”. Любов та магія

Щонайперше хочу сказати, що купив цю книжку через дві причини. Першою, яка є вагомою — я люблю жанр фентезі, без різниці, чи це для дорослої, чи для підліткової аудиторій. Другою — дуже сподобалася обкладинка. Уміють же закордоном робити таку картинку зовні, через яку бажаєш купити собі книжку. А наші видавництва полюбляють вигадувати собі щось своє, що часто є в рази гірше, ніж в оригіналі. Тому великий уклін, що обкладинка виглядає так, як в оригінальному виданні.

“Добрі передвісники”. Кінець світу догори дриґом

Із Нілом Ґейманом мені вже вдалося познайомитися та зрозуміти його талант створювати дійсно фантастичні та неординарні світи. Його герої це водночас загадкове й щось неймовірне. Після кількох прочитаних книжок моя любов до цього автора стала міцною та непорушною. А Террі Пратчетт досі для мене був суцільною загадкою, а знайомство із його книжками тільки в читацьких планах. Досить химерно, адже Пратчетт полюбив творчість Ґеймана так, як і я. Й ось тепер у мене є можливість плавно познайомитися із новим чудовим письменником, який створив не менш чарівні та загадкові світи.

“Відьмак. Сезон гроз”. Стрибок на початок

Ну що ж, із сумом можу стверджувати, що всі книжки саги про відьмака Ґеральта прочитані. Чому сумно? Просто подорож була захоплива та цікава, а герої загадковими та неординарними. Тому й не хотілося прощатися. Усе! Досить того читацького ниття! Думаю поціновувачі цієї історії знають, що книжка була написана порівняно недавно і є передісторію основним подіям. Тому я переживав. Додаткова книга, ще й написана понад 10 років від останнього роману. Насправді в іграх часто роблять доповнення, які є блідою тінню основного сюжету. Тому радий, що мої переживання спростувалися...

“Відьмак. Володарка озера”. Завершення історії

Ось я і тримаю останню книжку саги про відьмака, яка завершує історію улюблених героїв. Звичайно, є ще «Відьмак. Сезон гроз», що передує цій сазі, яка викладена в сімох романах. Це вже інша насолода, яка дозволить ще раз зануритися хоча б трішки в цей фентезійний світ. А зараз я поділюся з вами моїми ще гарячими відчуттями та думками...